ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

страницы | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |

Кропивник – «лицар» металевої фортеці

«ZOO-БИЗНЕС» № 3 `2005


В державному заказнику, де ми ведемо спостереження, іноді трапляються прикрі випадки. Вантажні машини зі сміттям заїжджають у ліс і висипають його на галявинах. Через деякий час ці купи знаходять лісники і, як правило, прибирають їх, але часто вони встигають зробити свою чорну справу — отруїти землю і забруднити довкілля.

Та зараз хотілося б розповісти про те, як лісові мешканці одного разу скористалися даною ситуацією на свою користь. Якось водій звалив у лісі велику купу іржавого, покрученого колючого дроту, яка мала страхітливий вигляд і лежала досить довго. Але наприкінці березня, проходячи повз неї, ми почули ніжну й мелодійну пташину пісню, що лунала з цього металевого страховиська. Зупинились, придивились, прислухались, так і є, на купі сидить самець кропивника (волове очко) і співає.

Кропивник або волове очко — найменший із птахів, що гніздяться на Київщині. Його вага 9 г, а на вигляд він майже в двічі менший за горобця.

Дорослий птах має зверху рудувато-буре з поперечними темними смужками пір`я, над оком світлі брови. Свого хвостика завжди кумедно і зухвало задирає трохи догори, що надає йому завзятого і войовничого вигляду. Поширені кропивники в Україні, Поліссі, Лісостеповій зоні, Карпатах та Криму. Дуже люблять воду, тому гніздяться завжди недалеко від струмків, озер, ставків та інших водоймищ.

Навесні самці дуже мелодійно співають. Кропивник починає співати одним з перших. Інколи, наприкінці лютого, під час відлиг в лісі можна почути його дзвінку і веселу пісеньку, а. позивні звуки «цік-цік» — протягом року. Самочка відкладає 5-7 білих з червоними плямами яєць, і насиджує їх близько 13-16 діб, пташенята залишаються в гнізді 15-17 діб. Орнітологи вже багато років ведуть суперечку: кропивник виводить пташенят двічі за сезон чи один раз. З`ясувати це не так легко. Ці крихітні пташки ведуть досить приховане життя, а їх гнізда знаходять з квітня по липень. Та кропивники не бажають розповідати, гніздяться вони вперше чи вдруге, і тому це питання і досі остаточно не з`ясоване. Може цю загадку вдасться розгадати Вам?

Після закінчення гніздового сезону, частина птахів починає кочувати. Ті що гніздилися в Поліській зоні відлітають на південь в Лісостепову зону, а ті що гніздилися в Лісостеповій зоні, як правило, ведуть осіле життя. Саме тому взимку, не дивлячись на морози, сніги і завірюхи, Ви можете почути в засніженому лісі коротеньке «цік-цік», і побачити цього крихітного птаха з кумедно задраним хвостиком. Кропивники взимку завжди тримаються певної невеликої ділянки лісу, на якій є або купа хмизу, або вивернуте з корінням дерево, в переплетіннях яких він ховається при найменшому натяку на небезпеку. Тут він і ночує, можливо, навіть, використовуючи для цього своє гніздо, в якому виводив пташенят влітку...

Найулюбленіше місце гніздування кропивника — купи хмизу, що лежать на лісових галявинах поблизу водоймищ. Та в заказнику вони трапляються рідко. А оскільки, створюють ще й пожежну небезпеку, то їх, як правило, прибирають. Нашому кропивнику, напевно, купи хмизу знайти не вдалося, зате трапилась купа колючого дроту, яку він і спробував використати.

Наступного дня після зустрічі з кропивником, ми знову навідались до знайомого місця. Кропивник продовжував співати, ще через 2 дні — також. Потім за різними справами, майже місяць не бували ми на тому місці, та коли прийшли знову, вирішили замаскуватися в кущах поблизу купи і поспостерігати. Дуже цікаво було довідатись: чи привабив кропивник своїм співом самицю, чи утворилась пара і чи збудували вони гніздо.

Чекати довелось недовго. Та кропивники помітили нас раніше ніж ми їх. Одразу ж з кущів долинув характерний звук «цик», яким ці птахи попереджають один одного про небезпеку.

Потім на кущику з'явився один із кропивників, тримаючи у дзьобі якихось комах. Кілька секунд він (або вона) недовірливо дивився на нас, потім проковтнув їжу, яку без сумніву ніс пташенятам (а це прикмета великого занепокоєння у птахів) і знову сховався в кущах. Хвилин з 20 птахи нервували, не наважуючись підлетіти до купи дроту. Весь цей час ми сиділи нерухомо, надаючи величезну насолоду комарам, які їли нас стільки, скільки хотіли.

Але, ось нарешті, один з кропивників наважився (мабуть рішучості йому надала згадка про голодних пташенят) і, тримаючи в дзьобі комах, пірнув у переплетіння колючого дроту. За півгодини, вже обидва кропивники, як човники снували між кущами і купою дроту, де, як ми переконались, знаходилось гніздо із пташенятами. Треба сказати, гніздо кропивника має складну будову. Воно кулеподібне, з бічним входом, збудоване з моху та листя і добре вимощене пір`ям. Навіть, коли ці птахи гніздяться в купі хмизу, їх пташенята відносно добре захищені від основних ворогів, тобто ворон і кішок. Наша ж пара кропивників виводила пташенят у повній безпеці. Дивлячись на страхітливу купу перекрученого колючого дроту, важко було уявити лісову істоту, що наважилась би проникнути туди, аби поласувати пташенятами.

Теоретично це міг би зробити тільки дуже худий, дуже сміливий і дуже голодний вуж. Та гадаємо, такого не знайшлося.

Впевнившись, що гніздо є, ми пішли до знайомого лісника, щоб довідатись: чи не збираються прибирати з галявини колючий дріт. З'ясувалось, що як раз на цьому тижні це збираються зробити. Домовившись, щоб купу не прибирали, принаймні протягом трьох тижнів, ми пішли додому. Через три тижні ми навідались до знайомого місця.

Просиділи в схованці, уважно спостерігаючи, хвилин 40. Кропивників не було видно. Сподіваємось, що пташенята піднялися на крило й виводок почав кочувати по лісу.

Гадаємо, ніхто з читачів не сприйме цю історію як заклик висипати в лісі металобрухт, створюючи сприятливі умови для гніздування кропивників або інших птахів. Адже це не так. Сміття в лісі отруює землю і ґрунтові води, сприяє деградації трав`яного покрову і порушує екологічний баланс. Коли врешті решт прибрали вищезгадану купу колючого дроту, на галявині ще довго залишалась пляма з іржі, а рослинний покров на тому місці відновився лише через 5 років. Звичайно, ліс, як екосистема, може з часом заліковувати рани, що завдають йому несвідомі люди, але краще всім нам слідкувати за тим, щоб таких ран було як умога менше. А лісові птахи, і без нашого сміття, чудово впораються із гніздуванням та виведенням пташенят.

Віктор Коцюба
біолог-зоолог,
Конча-Заспа

Рекламные ссылки на другие сайты