Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Медикаментозна профілактика мігрені (за рекомендаціями Американської неврологічної академії лікарям первинної ланки охорони здоров’я (оновлення: листопад 2005 р.)

American Academy of Neurology: Evidence-based guidelines for migraine headache in the primary care setting: pharmacological management for prevention of migraine. Accessed online November 8, 2005.


Напади мігрені роблять людину непрацездатною, впливають на її особисте і суспільне життя. Однак превентивну терапію, що здатна зменшити частоту нападів мігрені на 50% і більше, застосовує менше, ніж половина осіб із цим захворюванням.
Мета превентивної терапії — покращити якість життя пацієнта за рахунок зменшення частоти та тривалості нападів мігрені, а також інтенсивності болю голови і посилити ефективність купірування гострих нападів мігрені. Лікування слід розпочинати з препаратів, які мають найбільшу ефективність та найменшу побічну дію, у найменшій можливій дозі з повільним її титруванням. Повний терапевтичний період може зайняти від двох до шести місяців. Після досягнення мети (на­­приклад, зниження частоти нападів мігрені наполовину) лікування продовжують ще 6–12 місяців, і після цього можна спробувати припинити превентивну терапію.


Превентивна терапія

Здатність попереджувати напади мігрені властива різним медикаментам: блокаторам β-адренорецепторів (β-блокатори), антидепресантам, протисудомним препаратам, нестероїдним протизапальним препаратам (НПЗП), інгібіторами АПФ та блокаторами кальцієвих каналів. Стисла інформація про ці препарати наведена у таблиці.


Блокатори β-адренорецепторів

У ході більше ніж 60 досліджень ви­­вчали ефективність β-блокатора пропранололу у профілактиці мігрені. Пропранолол порівнювали із плацебо, і за результатами деяких досліджень співвідношення на користь першого становило 1,9.
Тимолол порівнювали із плацебо у трьох дослідженнях, за результатами його ефективність була майже такою ж, як і пропранололу. У 2002 р. Асоціація американських лікарів-інтерністів та Асоціація сімейних лікарів визнали обидва препарати — пропранолол і тимолом — медикаментами першого ряду для профілактики мігрені.
Кількість доказів на підтримку атенололу, препаратів метопрололу тривалої дії та надололу як засобів профілактики мігрені дуже обмежена. Застосування ацебутололу та піндололу (β-блокаторів, що мають внутрішню симпатоміметичну активність) з цією метою виявилося неефективним.
Побічні ефекти β-блокаторів (втомлюваність, знижена толерантність до фізичного навантаження, нудота, запаморочення, безсоння, депресія) були слабковираженими, тому припиняти терапію внаслідок їх розвитку доводилося рідко. Протипоказаннями до застосування β-блокаторів є бронхіальна астма, гіпоглікемія, пов’язана з прийомом цукрознижуючих препаратів при цукровому діабеті, блокада провідної системи серця та гіпотензія. β-Блокатори з метою профілактики мігрені особливо рекомендовані хворим із супутньою серцево-судинною патологією.


Антидепресанти

Амітриптилін — препарат першого ряду для профілактики мігрені, єдиний серед антидепресантів, що має доведену ефективність такого застосування. Результати плацебо-контрольованого дослідження свідчать, що застосування амітриптиліну (50–100 мг на добу) протягом чоти­рьох тижнів у 50% пацієнтів сприяє зменшенню індексу мігрені в середньому з коефіцієнтом 0,62 (індекс мігрені — показник, що включає в себе частоту та тривалість нападів). У ході порівняльних досліджень амітриптиліну і пропранололу було встановлено, що пропранолол більш ефективний у пацієнтів при монотипній мігрені, а амітриптилін — при мігрені змішаного типу та ознаках напруги. Амітриптилін також добре зарекомендував себе при супутньому безсонні або депресії (в останньо­му випадку необхідні високі дози препарату).
Побічні ефекти амітриптиліну — запаморочення, збільшення маси тіла, антихолінергічні симпоми (сухість у роті). Амітриптилін переноситься пацієнтами дещо гірше, ніж деякі інші трициклічні антидепресанти (наприклад, нортриптилін, доксепін), а їх аналгезуюча дія у випадках болю немігренного походження однакова. Тому в осіб, що не можуть вживати амітриптилін через виражену побічну дію, можна спробувати застосувати інші трициклічні антидепресанти. Проте такий підхід не є доведеним, оскільки накопичено багато даних про те, що інші трициклічні антидепресанти (крім амітриптиліну) непридатні для профілактики мігрені, так само, як і селективні інгібітори повторного захоплення серотоніну.


Протисудомні засоби

Вальпроєва кислота та її похідні. Дивальпроекс і натрію вальпроат — медикаменти із доведеною ефективністю для профілактики мігрені. Із розрахунку за 50% зниження частоти нападів коефіцієнт ефективності натрію вальпроату становив 3,1, а для дивальпроексу — 4,8. Однак протисудомні препарати вважають медикаментами із високим рівнем токсичності, тому слід ретельно з’ясовувати питання співвідношення користь/ризик і проводити моніторинг можливої інтоксикації. Побічні ефекти — нудота, втомлюваність, тремор, збільшення маси тіла, запаморочення, шлунково-кишкові розлади — зменшуються при тривалому застосуванні протисудомних засобів. Препарати протипоказані при хронічних панкреа­титі чи гепатиті, цирозі печінки. Вони мають тератогенну дію і не можуть використовуватися у вагітних.
Ґабапентин. За даними двох досліджень ґабапентин ефективний у дозі 1200–2400 мг/добу, в останньому дозуванні знижує частоту нападів мігрені у два рази. Найпоширеніші побічні ефекти — запаморочення та сонливість.
Топірамат. Ефективність топірамату була доведена у ході багатьох досліджень, що дозволяє вважати його препаратом першого ряду для профілактики мігрені. Топірамат проявляє дію через місяць застосування; через 26 тижнів у дозі 50 мг/добу сприяв полегшенню мігрені у 36% випадках, а у дозі 200 мг/добу — у 52%. Індекс токсичності препарату досить високий. Вираженість побічних ефектів (парестезія, втомлюваність, нудота й анорексія) зростає зі збільшенням дози.
Ефективність інших протисудомних препаратів для профілактики мігрені не вивчали.




Нестероїдні протизапальні препарати

Напроксен натрію та напроксен можуть бути ефективні для профілактики мігрені. Мігрень, пов’язану з менструальним циклом, можна попередити, розпочавши курс прийому НПЗП за декілька днів до очікуваної менструації та продовжуючи його протягом перших днів циклу.
НПЗП мають особливо помітний ефект у пацієнтів із супутнім остеоартритом. Однак тривале застосування препаратів цієї групи вимагає особливої уваги, оскільки призводить до розвитку побічних ефектів, особливо на травний канал і функцію нирок.
Доцільність застосування з цією метою великих доз аспірину не доведена.


Інгібітори АПФ та блокатори АРА

Один із інгібіторів АПФ — лізино­прил — проявив певну здатність попереджувати виникнення мігрені. В одному із досліджень вживання 20 мг лізиноприлу на добу протягом 12 тижнів зменшувало кількість днів із болем голови та кількість днів із мігренню. У 30% пацієнтів кількість днів із мігренню зменшилася наполовину чи більше. Пацієнти загалом добре переносили препарат, хоча іноді він може викликати появу кашлю.
В одному дослідженні визначали також ефективність блокатора ангіотензинових рецепторів — кандесартану. У результаті прийому кандесартану (16 мг/добу) у 40,4% учасників дослідження кількість днів із мігренню зменшилася у два рази. Кандесартан достовірно зменшував інтенсивність больового синдрому, ступінь та кількість днів непрацездатності, зумовленої болем голови.. Побічна дія кандесартану була така сама, як у плацебо.


Блокатори кальцієвих каналів

Існує небагато доказів на підтвердження доцільності застосування ніфедипіну для профілактики мігрені, а саме — незначного його ефекту. А ділтіазем за даними досліджень взагалі не проявляє жодного впливу на мігрень.
Невелика кількість даних свідчить на користь використання верапамілу, який можна вважати препаратом першого ряду. У трьох малих дослідженнях верапаміл у дозі від 240 до 320 мг на добу виявився ефективнішим, ніж плацебо з коефіцієнтом 0,78. Слід зазначити, що значна кількість пацієнтів припинили участь у дослідженні внаслідок побічної дії препарату.

Матеріал підготовлений редакцією


Статьи на похожую тематику:

1. Олександр Тарасенко Триває підготовка юристів для роботи в системі охорони здоров’я та фахівців у галузі медичного права

2. Юрій Віленський Міністр охорони здоров’я України Микола Поліщук: “Медицина заради людини — ось гасло, що має стати нормою нашого життя”

3. Псоріаз. Рекомендації Комітету Американської Академії по веденню хворих на псоріаз

4. Мігрень у дітей та підлітків: фармакологічне лікування. Рекомендації Американської Академії стандартів якості в неврології та Виконавчого Комітету дитячого неврологічного товариства, 2004

5. Профілактика остеопоротичних переломів у людей похилого віку. Рекомендації Національної фундації остеопорозу та Геріатричної асоціації (США, 2005)

6. В. З. Нетяженко, О. М. Барна Лікування пацієнтів з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST (Рекомендації Американської Колегії Кардіологів та Американської Асоціації Серця: перегляд існуючих рекомендацій 1999 року)

7. В.І.Цимбалюк, Б.М.Лузан Сучасні принципи діагностики мігрені

8. Лікування мігрені в різних субпопуляціях: останні опубліковані дані

9. С. М. Ткач, Б. Н. Марусанич Насколько необходим Украине Маастрихтский консенсус 3–2005?

10. Європейське товариство з гіпертензії: Практичне керівництво по клінічному, амбулаторному та самостійному вимірюванню артеріального тиску (2005)



зміст