Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Зірка Дмитра Чеботарьова

Дмитро Федорович Чеботарьов 17 вересня медична громадськість України відзначила 95-річчя від дня народження і 70 років науково-педагогічної та громадської діяльності всесвітньо відомого українського терапевта і геронтолога, академіка НАН та АМН України, академіка РАМН, члена німецької Академії природознавства "Леопольдіна", доктора медичних наук, двічі лауреата Державної премії України Дмитра Федоровича Чеботарьова. Патріарх сучасної української клінічної медицини, Дмитро Федорович ніби символізує мудру втіху життя, яка, мабуть, звучить так: творче завзяття і відданість науці, а також інтелектуальні пріоритети додають років. А щодо внеску академіка Д. Чеботарьова у становлення світової геронтології та геріатрії — таке поєднання наукової домінанти і дару довголіття сприймається справді оптимістично.


Але поринемо в 1908 рік, коли в родині засновника зуболікарської служби в Київському військовому шпиталі Федора Чеботарьова народився маленький Дмитро.
Аж ось розпочалася Перша світова війна, а потім буревії революції. Дмитро мріяв стати лікарем. І хоча юнак набув робітничого стажу, "класове походження" завадило при першій спробі увійти до вищої медичної школи. Лише втручання Президента ВУАН Заболотного допомогло здійснити мрії.
Учень академіків М. Д. Стражеска і В. М. Іванова, Дмитро Чеботарьов закінчив Київський медичний інститут у 1933 році. Лише пізніше йому вдалося залучитися до науки, кандидатську дисертацію Чеботарьов присвятив діагностиці та перебігу дивертикулів стравоходу, опанувавши і рентгенологію. Під час війни працював за цим фахом в евакогоспіталі, у повоєнні роки став докторантом, а потім старшим науковим співробітником Інституту клінічної фізіології АН УРСР. З 1953 р. працює заступником директора інституту клінічної медицини ім. М. Д. Стражеска, а з 1954 по 1961 рр. — завідує кафедрою терапії Київського інституту вдосконалення лікарів, перебуваючи також на посаді голови Вченої ради МОЗ України.
Цікаво, що це сприяло створенню Інституту геронтології АМН СРСР у нашій країні. Справа в тому, що станом цієї дисципліни, яка плідно розвивалась у Румунії, зацікавився К. Ворошилов. До складу наукової делегації, яка знайомилася з цим досвідом, увійшов і Дмитро Федорович. Його обґрунтована думка про те, що саме в Україні, на підставі робіт О. Богомольця, геронтологія має перспективи розвитку, стала чинником у прийнятті урядового рішення щодо організації нового інституту саме в Києві. З 1958 р. Д. Чеботарьов керував клінічним відділенням цього інституту, з 1961 по 1988 рр. працював його директором, а тепер перебуває консультантом клінічного відділу. Колектив інституту, його блискучу наукову еліту також виховано переважно професором Чеботарьовим. Слід зазначити, що діапазон наукових інтересів та пошуків Д. Чеботарьова надзвичайно широкий. Щодо праць з геронтології та геріатрії, перу Дмитра Федоровича належать 19 підручників і монографій. Монографію "Геріатрія в терапевтичній практиці" відзначено преміями ім. С. П. Боткіна та ім. М. Д. Стражеска. За керівництвом Д. Ф. Чеботарьова підготовано 16 докторських і 36 кандидатських дисертацій. Багато років він очолював Всесоюзну проблемну комісію "Геронтологія та геріатрія", є організатором кафедри геронтології і геріатрії Київського інституту вдосконалення лікарів. Впродовж 1963—1988 рр. академік Чеботарьов перебував Головою Всесоюзного наукового товариства геронтологів та геріатрів, а в 1972—1975 рр. — Президентом Міжнародної асоціації геронтологів. Є радником ВООЗ і Центру соціального розвитку та гуманітарних питань ООН, нагороджений премією ім. Ф. Верцара.
Надзвичайно радісно, що це — не просто віхи минулого. Академік Чеботарьов і тепер зберігає вельми високу розумову працездатність, лагідний характер, чудову пам'ять. У житті, як на довгій ниві — це порівняння цілком стосується і Дмитра Федоровича. Не відступити на такій дорозі під тягарем років, зберегти власні уподобання та принципи, дивовижні ресурси глибокого розуму і потенціал щирого серця — мужній подвиг.
Щасти Вам, дорогий Дмитре Федоровичу! Залишайтеся ще багато років з нами!


Редакційна колегія журналу "Мистецтво лікування"


Статьи на похожую тематику:

1. Зірка Никольського, школа Потоцького, плеяда Картамишева



зміст