Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Лікування клінічних проявів атеросклерозу – від гіполіпідемічної терапії до антиатеросклеротичного лікування

оцінюють читачі


Мрією декількох поколінь лікарів було знайти ефективні засоби лікування атеросклерозу. І лише в кінці минулого століття, виходячи з принципів доказової медицини, були одержані переконливі дані відносно того, що сучасні гіполіпідемічні препарати – статини – можуть уповільнювати прогресування атеросклерозу і навіть в якійсь мірі викликати його частковий регрес. Але, що найбільш важливо, даними багатоцентрових клінічних досліджень було доведено, що лікування статинами призводить до суттєвого зниження серцево-судинної та загальної смертності, а також до більш сприятливого клінічного перебігу захворювань, пов'язаних із ураженням вінцевих, мозкових та периферичних судин.
Нам хотілося б також обговорити трактування терміну «гіполіпідемічна» терапія, оскільки відповідно до останніх наукових даних, його можна вважати не зовсім коректним, зокрема відносно статинів. Справа в тому, що цей термін дещо обмежено характеризує властивості препаратів цього класу (відомі у нас симвастатин, правастатин, аторвастатин, і препарат, який представлений на ринку вітчизняних фармвиробників – ловастатин КМП). Дійсно, існують переконливі дані про те, що статини з однієї сторони проявляють у хворих з атеросклерозом не тільки гіполіпідемічні ефекти, а з іншої – виявляють позитивні ефекти не лише у хворих з підвищеним рівнем холестерину, а й у тих, які мають нормальні показники ліпідного обміну. Тому більш коректно, очевидно, говорити про антиатеросклеротичну дію препаратів групи інгібіторів ГМГ-КОА-редуктази (статинів).
В цьому ракурсі важливі так звані плеотропні (тобто – позахолестеринові) ефекти статинів. Вони ґрунтуються на їх протизапальній, антитромботичній, антипроліферативній дії, позитивному впливі на ендотеліальну судинну дисфункцію. Однак в даному питанні залишається багато невирішених позицій, і воно залишається під пильним поглядом науковців. Тому слід вважати досить актуальною публікацію на сторінках журналу «Мистецтво лікування» статті професора І. П. Вакалюка і лікаря Н. П. Гайналь «Ефективність застосування інгібітора ГМГ-КОА-редуктази ловастатину у хворих на прогресуючу стенокардію». Одержані авторами дані дещо розширюють наші уявлення про механізми антиатеросклеротичного впливу ловастатину, а з іншої сторони – підтверджують тезу про ефективність вітчизняного препарату групи статинів виробництва ВАТ «Київмедпрепарат» ловастатину-КМП у хворих з гострими коронарними синдромами. Остання теза підтверджена і нашим власним тривалим досвідом застосування ловастатину-КМП у хворих на ішемічну хворобу серця, який демонструє достатню ефективність і безпечність вказаного препарату.


Коркушко О. В., д. м. н., професор,
академік АМН України, член-кор. НАН України та РАМН, керівник відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України
Лішневська В. Ю., к. м. н.,
завідувач кардіологічного відділу Інституту геронтології АМН України


Статьи на похожую тематику:

1. М.І.Лісяний, С.А.Бичкова, О.М.Лісяний, І.О.Гнєдкова, А.Г.Потапова Вторинні імунодефіцити при злоякісних пухлинах головного мозку: особливості проявів та проблеми лікування

2. В. В Чоп’як, Ю. В. Федоров, М. Ю. Синенька, О. В. Синенький, І. Г. Гайдучок, В. Ю. Федорова Лікування реактивних артритів хламідійного та герпес–вірусного генезу. Використання антибактеріальної та противірусної терапії в комбінації з системною ензимотера

3. Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень (Керівництво з діагностики та лікування системного червоного вовчака у дорослих. Американська колегія ревматологів, 2000 рік)

4. Закрепи та принципи їх лікування

5. Діагностика та лікування нейрофіброматозу

6. Риніти: етіопатогенез, діагностика, лікування

7. Патогенетичне лікування імуноопосередкованих гломерулопатій

8. Немедикаментозні методи лікування в нефрології

9. Сучасні стандарти лікування гепатиту С

10. Немедикаментозне лікування обструктивної гіпертрофічної кардоміопатії



зміст