Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Пізнай, що є, і передбач, що буде

Юрій Віленський, Людмила Тимошенко



Якби раптом, з якихось екстремальних причин у світі знову виникла епідемія натуральної віспи, осіб з II групою крові, мабуть, довелося б превентивно евакуювати зі шляхів наступу хвороби. А у разі спалаху чуми це стосувалося б людей
з I групою крові. Справа в тому, що особи з відповідною групою крові мають споріднені з цими збудниками інфекцій антигени, а це може послабити захисну імунологічну реакцію у відповідь на інфікування.

Ці дані в світі наукового аналізу наводяться у фундаментальному підручнику завідувача кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, академіка АМН України Жанни Іванівни Возіанової "Інфекційні і паразитарні хвороби" в трьох томах (видавництво "Здоров'я", 2001—2002 рр.). Що ж це за праця, які її особливості і чому вона користується такою надзвичайною популярністю серед лікарів та студентів? Професорові Ж. Возіановій вдалося створити своєрідну енциклопедичну книгу з проблеми інфекційних хвороб, в якій синтезовано її величезний власний клінічний досвід в галузі інфектології, набутки інших вітчизняних і зарубіжних лікарів та вчених-інфекціоністів, а також позиції і домінанти сучасної світової медицини, включаючи репрезентативні дані та рекомендації ВООЗ. У реалізації плідної ідеї автора заслуговує схвалення допомога колективу кафедри у методичному та науково-профілактичному плані.
Інфекційні хвороби. Це словосполучення, констатує автор у передмові, вже стало звичним. Та насправді йдеться про ключову вирішальну галузь медицини. Саме тривожна невідповідність між ставленням більшості населення та лікарів до цих щоденних ситуацій і їх справжнім значенням і спонукала професора Ж. Возіанову виконати цю велетенську роботу, аби довести мрію про найнеобхідніший посібник до її друкованого втілення.
Так, люди справді навчалися боротися з інфекціями, навіть з такими, як дифтерія, поліомієліт та туберкульоз, наголошує автор. Але до існування пристосовуються, розмножуються і живуть бактерії, віруси, найпростіші та пріони. Для багатьох з них людина оптимальне, а для деяких — єдине середовище проживання. Мікроорганізми вміють захищати себе, утворюючи резистентні форми, мутації, набуваючи здатності до внутрішньоклітинної персистенції. Не знімається з порядку денного також питання про можливість бактеріологічної війни. Наявність у секретних лабораторіях деяких країн смертельно небезпечних збудників натуральної віспи, чуми, сибірки не дозволяє забувати про це.
З іншого боку, швидкий прогрес медичної науки, мабуть, ніде так не прослідковується, як в інфектології. У практичному плані з інфекціями доводиться мати справу будь-якому лікареві, а у дільничного лікаря 50—60% первинних хворих — з інфекційною патологією.
Отже, глобальне уявлення про теоретичні і практичні аспекти інфектології для української медицини вкрай необхідне. Цим актуальним питанням медицини і присвячено тритомник, де, поряд з існуючою вітчизняною класифікацією інфекційних хвороб, прийнятою ще в СРСР, матеріал викладається з урахуванням відповідної класифікації ВООЗ.
Подаючи основні відомості про інфекційні хвороби, Ж. Возіанова підкреслює, що перший збудник інфекційної хвороби (збудник сибірки) виділив у чистій культурі Р. Кох у 1876 році, тобто в новітній історії. Це спричинило велетенський науковий поступ, і недаремно А. Львов стверджував, що "наукова медицина почалася з вивчення інфекційних хвороб". Такі хвороби вперше перестали бути чинником скорочення населення земної кулі. В останні 150 років світової історії, після виявлення та вивчення збудників інфекційних хвороб, почали розроблятися методи їх лікування та запобігання, аж до винайдення вакцин, антибіотиків, хіміопрепаратів. Проте, пише автор, інфекційні хвороби вносять свої корективи: з'явився СНІД, реєструються гарячки Ласса, Ебола, Марбург, хвороба легіонерів. Створення індустрії птахівництва спричинило поширення кампілобактеріозу, поява системи кондиціонування обумовила передачу легіонельозу, внесення коректив до показань про пересадку органів та переливання крові призвело до поширення гепатитів В, С, G і СНІДу.
Щоб лікувати, треба знати. І чіткі усталені поняття, наведені в цьому розділі — інфекція, інфекційний процес, інфекційна хвороба з її маніфестними та субклінічними формами, патогенність, вірулентність, токсигенність, інвазивність тощо з їх тлумаченням — вельми необхідна абетка для лікаря. Те саме стосується розділів з класифікації інфекційних хвороб, принципів їх діагностики, включаючи місцеві та загальні ознаки, характеристики температурної реакції, лабораторні методи дослідження, принципи лікування інфекційних хвороб, а також питання специфічної їх профілактики.
У цих вступних розділах змальовується сучасна медицина в цілому. Але знаменно, що роками розмірковуючи над такими проблемами, автор посилається на вірш Авіценни, доводячи, що медична мудрість не тьмяніє:
"Во времени рассматривай симптом,
Что было, есть и быть чему потом.
Познай, что есть, и предскажи, что будет:
Врач по симптомам о болезни судит".
Цікаво, що Ж. Возіанова, можливо, вперше у виданні підручника наводить і інші показові римовані рядки. Це вірш лауреата Нобелевської премії Р. Росса, який довів, що переносником збудників малярії є комар ряду Anopheles:
"Знаю, в чем теперь спасенье,
Грудь восторгами полна!
О, ликуйте поколенья!
Смерть нам больше не страшна".
У розділі, присвяченому малярії, цитується також вірш Лафонтена, де подано клініку цього захворювання:
"Опасен сей недуг, не знает снисхожденья
И голова, и мозг в чрезмерном возбужденьи,
Томимся мы в жару, в горячечном бреду…"

Після передмови та загальної частини праці у відповідних конкретизованих розділах тому І висвітлюються "Захворювання з переважно повітряно-краплинним шляхом передачі" (грип, парагрип, аденовірусна інфекція, вітряна віспа, дифтерія, легіонельоз, менінгококова інфекція, хламідіоз та мікоплазмози, інші інфекції), "Захворювання переважно з фекально-оральним шляхом передачі" (черевний тиф, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, єрсиніоз, кампілобактеріоз, холера, вірусні гепатити, ентеровірусні захворювання, гельмінтози, протозойні захворювання).
У томі ІІ підручника (2002 р.) розглядаються "захворювання з трансмісивним шляхом передачі" (арбовірусні захворювання: кліщовий енцефаліт, японський енцефаліт, геморагічні гарячки, системні гарячки, Папатачі і Денге). "Захворювання, спричинені звивистими формами (спірохетози)", які об'єднують епідемічний та ендемічний поворотний тифи і хворобу Лайма, "Ріккетсіози" (епідемічний висипний тиф, кліщовий ріккетсіоз Північної Азії, Марсельська гарячка, цуцугамуші, Волинська гарячка, диференціальний діагноз риккетсіозів), "Захворювання, спричинені найпростішими" (малярія, лейшманіоз), "Гельмінтози", "Інфекційні захворювання з ротовим та парентеральним шляхом передачі" (СНІД, сказ, правець, бешиха).
У томі ІІІ розглядаються "Захворювання з множинним шляхом передачі" (Лихоманки Ласса, Марбург, Ебола, геморагічна лихоманка, лихоманка Ку, сибірка, туляремія, бруцельоз та ін.). Тут також подано вкрай важливий розділ "Критичні стани в клініці інфекційних хвороб" (шок, гостра дихальна, ниркова, печінкова, надниркова, серцева недостатність, набряк головного мозку, ДВЗ-синдром). Серед доповнень — інфекції, які знову заслуговують на пильну увагу лікарів: віспа, кір, краснуха, епідемічний паротит).
Поглиблюючись у спеціальні розділи книги, поринаєш у сутність низки інфекційних хвороб, переймаючись складністю їх діагностики, тонкощами клінічного спостереження, схемами лікування. Ясна річ, у рецензії неможливо коротко передати ці наукові новели. Зупинимося хоча б на дифтерії, історія перемоги над якою, від виділення дифтерійної палички до одержання специфічного токсину, сироватки, анатоксину — дійсний тріумф науки. У СРСР закон про обов'язкову імунізацію проти дифтерії діяв скрізь, що дозволило у 70-ті роки практично ліквідувати захворювання. Показник захворюваності по Україні у 1981 році складав 0,06 на 100 тис. населення, а у 1991-му — 2,2, тобто він збільшився майже в 40 разів. Все це — наслідки імунологічних прорахунків, послаблень у профілактиці.
Ж. І. Возіанова була чи не єдиним в Україні вченим-інфекціоністом, який заздалегідь попереджав про невтішні наслідки такої "лібералізації" в галузі вакцинації. А лікувати хворих довелося, між іншим, клініці та кафедрі, якою вона керує. Повчальний, але й драматичний досвід, коли інші "вмили руки". І сьогодні, підкреслюється в цьому підрозділі, подолати епідемію повністю не вдалося. Ситуація свідчить про те, що інфекції залишаються підконтрольними лише до тих пір, доки про них пам'ятають, ними займаються. Нині людству загрожує понад 2000 різновидів інфекційних хвороб, причому без урахування клінічних форм, викликаних сероварами, які не дають перехресного імунітету, зазначає автор. Скажімо, змінилося ставлення до "дитячих" інфекцій, тому краще користуватися тлумаченням "інфекційні хвороби у дітей", бо вони нині притаманні і дорослим. Інфектологія прогресує дуже бурхливо. Зараз потребують уваги мікст-інфекції, генетичні особливості людини та інфекції тощо. Залишаються недосконалими класифікації інфекційних хвороб. Потребує уточнення різниця між носійством та субклінічними формами інфекцій.
Книга планувалася як підручник, та бажання детальніше зупинитися на різних сторонах інфекційного процесу призвело до обсягу, не зовсім звичайного для підручника. Тому обрано термін "посібник".
Загалом, кожний підрозділ цього видання обсягом понад 3000 сторінок — дороговказ для лікаря. Наклад посібника — 3000 примірників. Та насправді праця заслуговує максимального розповсюдження, бо вона — наукове звернення до кожного лікаря.
Дивна річ, коли створюється якась вистава чи вернісаж, виходить модний спектакль чи книжковий бестселер, преса не обходить увагою таку подію. Величезний науковий фоліант також на це заслуговує. Адже робота Ж. І. Возіанової — і видатне медико-соціальне явище, і водночас високе життєве та професійне звершення. На жаль, майже ніде, окрім спеціальної преси, відгуків не було. Тож ці роздуми про велетенську працю, яка прикрасила медичну науку і практику України — наша шана авторові, його величезному внеску у сучасну практику охорони здоров'я.


Статьи на похожую тематику:



зміст