Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Немедикаментозні методи лікування в нефрології

Серед основних видів немедикаментозних методів лікування нефрологічних хворих виділяють: режим, лікувальне харчування, фітотерапію, рефлексотерапію, лікувальну фізкультуру, кліматотерапію, водолікування, теплолікування, апаратну фізіотерапію, психотерапію. Ці методи можуть застосовуватися як основні чи фонові, допоміжні в залежності від наявної патології та стану хворого. Вони сприяють зменшенню медикаментозного навантаження на організм, практично позбавлені побічних негативних реакцій, доступні, високоефективні для корекції порушень метаболізму, нейрогуморальної регуляції, особливо при лікуванні хронічних захворювань сечовидільної системи.
Ключові слова: хвороби нирок, немедикаментозні методи лікування, дієтотерапія, фітотерапія, фізіотерапія, кліматотерапія, бальнеотерапія, психотерапія.


Т. Д. Никула, д. м. н., професор;
В. О. Мойсеєнко, д. м. н., професор;
І. А. Палієнко, д. м. н., доцент
Національний медичний університет
ім. О. О. Богомольця, Київ, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб № 2


Немедикаментозні методи є невід'ємною частиною комплексного лікування нефрологічних хворих [1, 4–6]. Вони допомагають зменшити медикаментозне навантаження на організм, що особливо важливо в умовах екологічного дисбалансу, і використати свої переваги над медикаментозним лікуванням (відсутність побічних негативних реакцій, зокрема алергічних; можливість застосування їх як у формі монотерапії, так і в поєднанні з фармакологічними засобами; технічна простота, доступність, відносна дешевизна, висока ефективність при лікуванні больових синдромів і функціональних захворювань). Фізичні методи лікування є основними в санаторіях і все частіше використовуються в стаціонарах, поліклініках [2, 3, 7–12].
Серед основних видів немедикаментозних методів лікування нефрологічних хворих виділяють: режим, лікувальне харчування, фітотерапію, рефлексотерапію, лікувальну фізкультуру, кліматотерапію, водолікування, теплолікування, апаратну фізіотерапію, психотерапію.
За механізмом дії фізичні методи, що застосовуються в нефрології, можна поділити на імунокоригуючі, детоксикаційні, дегідратаційні, антигіпертензивні, регенераторні, коригуючі порушенння метаболізму, мікроциркуляції тощо.
За способом лікування розрізняють методи апаратної та неапаратної корекції. До неапаратних методів належать: акупунктура (Су-Джок), ентеросорбція, металотерапія, мануальна терапія (шіацу), психотерапія (музикотерапія), фітотерапія (аерофітотерапія), кліматобальнеотерапія, гідротерапія, дієтотерапія, ЛФК.


РЕЖИМ ЛІКУВАННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ

Основні принципи стаціонарного, амбулаторного, санаторно-курортного режимів витримали перевірку часом. Режим регулює спосіб життя, всі процеси життєдіяльності організму, забезпечує певний ритм, послідовність праці та відпочинку, сну та бадьорості, діяльності та відносного спокою. Залежно від стадії захворювання, темпів прогресування хвороби, її клінічних проявів, самопочуття хворого призначають охоронно-лікувальний, охоронний або тренувальний режими. За умов лікувально-охоронного режиму усувають негативні чинники впливу, подовжують фізіологічний сон, коригують психічний статус хворого. Тренувальний режим розрахований на мобілізацію захисних механізмів і підвищення опірності організму, потребує активної поведінки хворого, спрямованої на якнайшвидше відновлення здоров'я та працездатності. Важливу роль у сповільненні темпів прогресування ниркових захворювань відіграє дисциплінованість хворого щодо виконання призначень лікаря і усвідомлення значущості самоконтролю за власним здоров'ям.


ЛІКУВАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Лікувальне харчування хворих з ураженням нирок передбачає цільове призначення дієти, яка включає обмеження надходження білка залежно від функціональної спроможності нирок, забезпечення мінімальної добової потреби амінокислот, оптимальної енергетичної цінності їжі, індивідуалізації вживання кухонної солі, виключення продуктів, що подразнюють нирки (прянощі, соління, ефірні масла тощо).
Хворим з нефропатією, які мають мінімальну або помірну протеїнурію, за відсутності хронічної ниркової недостатності (ХНН) доцільно давати фізіологічну норму білка (90–110 г/добу при змішаному харчуванні). Цю кількість можна зменшити при вживанні високоякісних білків (яйця, м'ясо, риба, молоко та ін.). За даними ВООЗ, безпечний рівень вживання білка складає для чоловіків 0,57, для жінок — 0,52 (у г/кг маси тіла на добу) в перерахунку на яєчний білок.
У розробленому способі програмної дієтотерапії добовий раціон опрацьований для кожної клінічної групи хворих з урахуванням стану як ренальних, так і екстраренальних компенсаторних механізмів, з використанням оригінальних малобілкових дієт № 7А і 7Б та адаптованих українських страв (Т. Д. Никула, 1983; 2001). Кількість білків, переважно тваринного походження, в середньому обмежена до 80–40–20 г/добу при кількості жирів 85–99 г/добу і вуглеводів — 346–326 г/добу. Дуже важливою є заміна звичайних сортів хліба малобілковими (безбілковий безсольовий хліб, хліб безбілковий з пшеничного крохмалю) і використання харчових домішок у вигляді кето- та оксианалогів незамінних амінокислот (кетостерил). Програмна дієтотерапія усуває білкові перевантаження, зменшує протеїнурію, позитивно впливає на ліпідний, вуглеводний та інші види метаболізму, зменшує ендогенну інтоксикацію і сповільнює прогресування ХНН.


ФІТОТЕРАПІЯ

Фітотерапія залежно від характеру патологічних змін, фази захворювання, наявності ускладнень може бути основним, паритетним або допоміжним видом лікування нефрологічних хворих. При визначенні показань до фітотерапії необхідно враховувати вміст у рослинах хімічних речовин і спричинюваний ними лікувальний ефект. При захворюваннях нирок доцільно використовувати рослини, що мають протизапальні та антиалергічні властивості (квітки календули, деревій, трава звіробою, лист великого подорожника тощо), бактерицидну (трава мучниці, квітки липи, листя евкаліпта, листя і бруньки берези, трава звіробою, шавлії, брусниця, часник, суниця та ін.), діуретичну (трава польового хвощу, трава і корінь петрушки, листя брусниці, квітки і листя суниці та ін.), антигіпертензивну (горобина чорноплоду, барвінок та ін.), кровоспинну (листя кропиви дводомної, трава деревію, грицики звичайні, плоди шипшини, сік лимона та ін.) дію. Листя брусниці, сік лимона, ягоди журавлини перешкоджають камінняутворенню.
Нами накопичений досвід застосування рослинного препарату канефрон, до складу якого входять ефірні олії (любисток, розмарин), фенолкарбонові кислоти (розмарин, любисток, золототисячник), фталіди (любисток), гіркоти (золототисячник, любисток, розмарин), для профілактики та лікування первинних і вторинних нефропатій (пієлонефриту, сечокам'яної хвороби, гломерулопатій тощо), у тому числі у вагітних жінок. Препарат зменшує проникність капілярів нирок, уповільнює вивільнення і синтез медіаторів запалення, посилює виведення солей сечової кислоти, позитивно впливає на функцію ниркових канальців, покращує функцію нирок.
Апробований нами у хворих з ХНН хофітол, виготовлений із очищеного екстракту листя артишоку польового, позитивно впливав на дезінтоксикаційну функцію печінки, ефективний при діабетичній та дисметаболічній нефропатіях.
Леспенефрил, препарат зі стебел та листя бобової рослини леспедези головчатої, прискорює виведення азотистих речовин із сечею.
Деякі лікарські рослини, сприятливо впливаючи при нефрологічних захворюваннях, можуть при неправильному застосуванні подразнювати паренхіму нирок. Доцільніше використовувати комплексні збори лікарських рослин [9].


ПСИХОТЕРАПІЯ

Психогенні чинники відіграють важливу роль у реабілітації нефрологічних хворих. Роль психотерапії неоціненна при перебуванні в спеціалізованому стаціонарі, коли пацієнти на початкових стадіях захворювання спостерігають несприятливий кінець деяких хворих. Пацієнти, які знаходяться на лікуванні програмним гемодіалізом, особливо схильні до психологічних і навіть психічних розладів. Серед них різко зростає частота суїцидальних спроб через почуття безвиході, необхідності постійно бути "прив'язаним" до апарату "штучна нирка". Застосовують різні методи психотерапії — гіпносугестію, аутогенне тренування. Позитивно впливає на психіку пацієнтів демонстрація хворих, які успішно перенесли трансплантацію нирки або тривалий період (десятки років) лікуються програмним гемодіалізом чи іншими методами нирково-замісної терапії.


ЛІКУВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА І МАСАЖ

При відсутності високої температури, нічних набряків, злоякісної артеріальної гіпертензії, вираженої і термінальної ХНН хворим нефрологічного профілю показані дозовані фізичні вправи, що сприяють загальному зміцненню організму, стимулюють і поліпшують функції нирок, легень, серця, хребта, нервової системи та інших органів. Залежно від вищезгаданих режимів доцільно проводити ранкову гігієнічну та лікувальну гімнастику, повільні танці, теренкур у ранкові та передвечірні години. Тривалість лікувальної гімнастики становить 15–25 хв. Контролем при проведенні вправ є вимірювання пульсу: збільшення частоти пульсу не повинно перевищувати 8–10 уд./хв у порівнянні з вихідним.
Масаж комірцевої зони показаний хворим з ренальною гіпертензією за наявності головного болю, запаморочень, порушень сну. Курс лікування складає 10–15 процедур. Масаж проводять під контролем артеріального тиску.


ТЕПЛОТЕРАПІЯ

Важливе значення у хворих на хронічний пієлонефрит мають теплові процедури, що проводять не раніше, ніж через 3 місяці після зняття загострення. У Трускавці поєднують грязі з озокеритовими аплікаціями (50–54 0С) на поперекову ділянку, через день або щодня, тривалість сеансу становить 25–30 хв, за курс використовують 10–15 процедур. Місцеві теплові процедури покращують кровопостачання нирок, мають протизапальну і розсмоктувальну дію. На Кавказьких мінеральних водах проводять аплікації намулової грязі (40–42 0С), в Українці — органічної торф'яної грязі (38–40 0С).


АПАРАТНА ФІЗІОТЕРАПІЯ І РЕФЛЕКСОТЕРАПІЯ

До методів апаратної корекції відносять:
· еферентні (гемодіаліз, гемосорбція, плазмаферез, плазмосорбція, ультрафільтрація, кишковий діаліз);
· квантові:
– мікрохвильова резонансна терапія — МРТ [7],
– інформаційно-хвильова терапія — ІХТ [2],
– латеральна терапія [11];
· внутрішньовенне лазерне опромінення крові тощо;
· гіпер- та гіпобарична оксигенація;
· дозована гіпер- та гіпотермія;
· електротерапія та ін.
Класичним стало уявлення про рефлекторний механізм дії фізіо- та рефлексотерапії і виникнення загальної пристосувальної реакції за участю всіх відділів нервової системи. Реалізація лікувального впливу може бути місцевою — через механізми аксон-рефлексу і є джерелом тривалої аферентної імпульсації в сегментарні і надсегментарні відділи ЦНС; сегментарною — в межах іннервації певних сегментів спинного мозку, пов'язаних з ділянками шкіри і підшкірних структур; генералізованою — через потік аферентних імпульсів у надсегментарні відділи ЦНС (стовбур головного мозку, ретикулярну формацію, таламус, гіпоталамус, лімбічну систему і кору великих півкуль). Внаслідок дії фізичних факторів відбувається активізація інтегративних систем головного мозку з подальшим включенням складних нейрогуморальних механізмів. Такі реакції значною мірою мають адаптивний характер. Визначальним для них є нормалізуючий вплив на центральну і периферичну гемодинаміку, м'язевий тонус, трофіку сполучної тканини і кісткового апарату.
Електромагнітне випромінювання міліметрового діапазону виступає не тільки рефлекторним подразником, але й індуктором молекулярних посередників, що виробляються самим організмом і є лігандами специфічних рецепторів клітинних мембран, а значить — відповідних специфічних реакцій організму. Встановлено, що міліметрове випромінювання низької інтенсивності зі щільністю до 10 мВт/см2 не викликає пошкоджувальної дії на біологічні об'єкти і зумовлює терапевтичний ефект при патологічних станах, впливаючи на процеси самоорганізації матерії в живі структури, формування внаслідок власного поля молекул ієрархії диссипативних структур, сприятливо модифікуючи електромагнітний каркас організму.
Включення фізичних методів у комплекс терапевтичних заходів дає реальну можливість активно впливати на процеси адапто- і саногенезу. Найсучасніші фізичні методи, такі як МРТ, ІХТ поєднують нові технічні досягнення з принципами народної медицини, без знання яких неможливо розробити методики та рецептури лікування, що реалізуються через біологічно активні точки та їх меридіани. Біологічно активні точки являють собою ділянки найбільш концентрованого скупчення нервових елементів (рецептори, вільні нервові закінчення, судинно-нервові сплетіння, нервові провідники), розташовані на різній глибині. Це підтверджується низкою анатомічних і гістологічних досліджень. Багатовіковий емпіричний досвід давньої китайської медицини, виходячи з певних функціональних закономірностей, об'єднав ряди біологічно активних точок в умовні лінії на поверхні тіла по так званих меридіанах, або каналах. Їх назви підкреслюють переважний вплив даного набору точок акупунктури на певні функції організму, наприклад, розрізняють меридіани шлунка Е (ІІІ), тонкої кишки IG (VI), товстої кишки GI (II), нирок R (VIII) та ін. Система цих точок осцилює з певною резонансною частотою, що забезпечує обмін енергією з сусідніми меридіанами.
Вивчення рефлекторних взаємозв'язків внутрішніх органів і частин тіла з певними зонами і точками на шкірі та слизових оболонках призвело до відкриття мікроакупунктурних систем, до яких відносяться райдужна оболонка ока, кисть і стопа, що сприяло розробці низки неапаратних методів корекції.
Результати вивчення механізмів терапевтичної дії рефлексотерапії при різних захворюваннях і патологічних станах підтверджують ефективність застосування цього методу лікування. Розрізняють МРТ з підбором певної резонансної частоти, на якій у хворого можуть виникати певні сенсорні феномени, що носять загальний чи місцевий характер. Діапазон цих частот знаходиться в межах 30–65 Ггц (генератор Г4–142). Недоліком цього методу є широкий діапазон частот, що потребує затрати часу лікаря на підбір частоти, можливість помилкової "сенсорної" відповіді та її поліморфність і суб'єктивність на різних частотах, шумовий ефект генератора. У разі використання апаратів з надвисокочастотним випромінюванням та фіксованою частотою вибір резонансної частоти необов'язковий, оскільки генерація ЕМВ проводиться в спектрі індивідуальної резонансної частоти, що найчастіше зустрічається — 53 і 42 Ггц. Недоліком цього методу є обмеження частот, що використовуються організмом для усунення патологічного процесу.
ІХТ базується на тому, що видає каскад частот ЕМВ в діапазоні 10–17–10–18, а організм сам "вибирає" ті, які йому необхідні для корекції порушеного "електромагнітного каркасу" уражених органів.
Метод МРТ грунтується на ефекті впливу нетепловим ЕМВ міліметрового діапазону на точки акупунктури. Характер біологічних ефектів ЕМВ є частотно залежним. Виникнення місцевої та загальної відповідей організму на інформаційно-відновлювальний вплив ЕМВ пов'язаний із каскадною активацією медіаторних регуляторних ферментних систем. Для підвищення ефективності лікування необхідною є розробка оптимальних доз і режимів впливу ЕМВ міліметрового діапазону для кожного різновиду МРТ.
Нами опрацьований спосіб (Т. Д. Никула та ін. Патент України на винахід № 30009 А від 15.11.00 р.), який поліпшує агрегатний стан крові, дозволяє отримати кращий антигіпертензивний ефект у випадку резистентності до медикаментозної антигіпертензивної терапії і скоротити строки лікування. Вплив електромагнітним опромінюванням проводять на фоні прийому ентеросорбентів по 1 столовій ложці 3 рази на день за 30 хв до їди протягом 6–10 днів.
Слід відмітити, що з прогресуванням хронічного гломерулонефриту поглиблюються зміни в різних органах і системах. Наростання симптомів ХНН у хворих потребує комплексного лікування, їх життя можна подовжити, пролонгуючи ХНН програмним гемодіалізом. Цей метод високоефективний у плані виведення токсичних продуктів із організму, зниження підвищеного артеріального тиску.
За останні 15 років в Україні були створені, запатентовані в 21 країні і почали впроваджуватись у клінічну практику методи, що цілеспрямовано підвищують або знижують фунціональну активність правої чи лівої півкуль і модифікують міжпівкульову взаємодію, об'єднані назвою "латеральна терапія". Вони грунтуються на дії імпульсного електроструму субсенсорної сили або фізіологічних факторів: світла — різної довжини хвилі оптичного діапазону, звуку — слухового діапазону. Термін "функціональна спеціалізація півкуль мозку" став широко вживатися після присудження Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини у 1981 році R. W. Sperry за відкриття її існування при психічних процесах. Низка публікацій свідчить про неоднаковий вплив мозкових гемісфер також на стан вегетативної, ендокринної та імунної систем [11], що відіграють значну роль при нефрологічних хворобах. Нами встановлені потужні антигіпертензивний та протизапальний ефекти латеральної світлоколірної терапії у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) [14, 15].
Методика латеральної світлоколірної терапії грунтується на анатомо-функціональних особливостях зорового аналізатора.
Волокна зорових нервів, що відходять від медіальних половин сітківок очей перехрещуються, а від латеральних — не перехрещуються. Таким чином, праві і ліві півполя зору проектуються на зони сітківок очей, з яких інформація поступає відповідно в ліву і праву півкулі головного мозку. Це дозволяє спрямувати інформацію в праву або ліву півкулю мозку, проектуючи стимули на ліві або праві половини сітківок очей. Метод здійснюється за допомогою спеціального пристрою "окуляри-ФІЛАТ", що дозволяє одночасно роздільно впливати довгохвильовими (червоним, оранжевим, жовтим кольорами) і короткохвильовими (зеленим, синім, фіолетовим кольорами) світловими потоками на праві та ліві половини сітківок очей. Це викликає різноспрямовані зміни функціональної активності правої і лівої півкуль головного мозку. Взаємне розташування світлових потоків визначає латеральність засвічувань. Виділяють прямі (умовно стимулюючі ліву і пригнічуючі праву півкулю) і зворотні (умовно стимулюючі праву і пригнічуючі ліву півкулю) процедури. Стимулюючі ефекти пов'язують з впливом світла довгохвильового діапазону, а пригнічуючі — короткохвильового. З досліджених нами світлоколірних пар найбільш дієвими у хворих на хронічний гломерулонефрит виявилися червоно-зелені зворотні стимуляції. В групі хворих на ХГН з артеріальною гіпертензією без ХНН після першого сеансу систолічний артеріальний тиск істотно знизився у 79 % хворих, діастолічний — у 77 %. Антигіпертензивний ефект розпочинався на 4-й хвилині стимуляції. Після закінчення сеансу (10–15-та хвилина після початку стимулювання) він ще близько 10 хв незначно знижувався і через 30 хв після початку сеансу досягнув мінімальних величин. Нормалізація артеріального тиску спостерігалася у 29 % хворих. Після другого сеансу антигіпертензивний ефект реєструвався у 81 % хворих. Наявність ХНН знижувала ефективність стимуляцій.
При порівнянні ефектів плацебо світлоколірних і латеральних червоно-зелених стимуляцій у хворих на ХГН було встановлено істотне зниження добової протеїнурії, еритроцитурії під впливом латеральної світлотерапії. Ці ефекти були найвираженішими після двох сеансів стимуляцій.
Після всіх фізіотерапевтичних процедур хворим із захворюваннями нирок необхідний тривалий (до 2 год) відпочинок у ліжку. Ці методи лікування сприяють зменшенню спазму судин, поліпшенню ниркового кровотоку, збільшенню клубочкової фільтрації, виведенню кінцевих продуктів азотистого обміну з сечею і зменшенню гіперазотемії.


КЛІМАТОТЕРАПІЯ

Основними вимогами до курортів для лікування імунозапальних захворювань нирок є: теплий або жаркий клімат, відсутність різких добових коливань температури і сильних вітрів, низька вологість, велика кількість сонячних днів. До таких курортів у країнах СНД відносяться:
· приморські курорти Криму — санаторії "Енергетик", "Київ", "Запоріжжя" (Ялта, Україна), які, на жаль, останнім часом втрачають чисто нефрологічний профіль;
· з кліматом пустелі — Байрам-Алі (Туркменістан);
· з жарким передгірним кліматом — Ситораї-Махи-Хасі (Узбекистан);
· зі степовим кліматом — Сариагач (Казахстан);
· низькогірний курорт лісової зони Янгантау (Башкирія), основним лікувальним фактором якого є гази високої температури, що виділяються з тріщин гори.
Курортний сезон на південному березі Криму триває з травня до вересня, в середній Азії — з квітня до жовтня. Тривалість курсу лікування в нефрологічних санаторіях складає 48 днів. Перебування у кліматичних (або штучно створених аналогічних) умовах сприятливо впливає на метаболічні процеси, розвантажує нирки за рахунок виведення токсичних продуктів екстраренальними шляхами, зміцнює імунну систему.


БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ

При захворюваннях нирок призначають хвойні, кисневі і загальні вуглекислі ванни. При хронічному гломерулонефриті призначають прісноводні напівванни (37–38 0С, 5–20 хв через день, курс 10–15 ванн), загальні ванни (36–37 0С, 10–20 хв через день, курс 12–15 ванн), вологі укутування (до 40 хв), теплий душ (35–36 0С, 1–3 хв щодня, курс 15 процедур).
При хронічному пієлонефриті у фазі ремісії, за умови відсутності порушень відтоку сечі хворим показане лікування на курортах з мінеральними водами невисокої концентрації: Трускавець, Східниця, Березівські мінеральні води, Желєзноводськ. Цілющою є вода джерела "Нафтуся" (слабомінералізована, сульфатно-гідрокарбонатна магнієво-кальцієва слаболужної реакції). Хворим з пієлонефритом пересадженої нирки показані слабомінералізовані слабокислі вуглекисло-гідрокарбонатно-сульфатно-натрієво-кальцієві води джерел "Слов'янськ", "Смирновський", "Лермонтовський". Призначають ці води по 3–5 мл/кг маси тіла, 3 рази на день до їди. Вживання мінеральних вод покращує обмін речовин, зменшує метаболічний ацидоз, сприяє розчиненню та виведенню конкрементів, забезпечує бактеріостатичну та протизапальну дію, зменшує або усуває свербіння шкіри.
Таким чином, використання немедикаментозних методів лікування, їх диференційоване застосування у хворих з ураженням нирок сприяє корекції порушень та профілактиці виникнення хронічної ниркової недостатності.


БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ

[1] Бабов К. Л., Блин-дер М. А., Богданов Н. Н. и др. Немедикаментозное лечение в клинике внутренних болезней/ Под ред. Л. А. Серебриной,
Н. Н. Середюка, Л. Е. Михно. — К.: Здоров'я, 1995. — 526 с.
[2] Колбун М. Від магніту — до електромагнітної гомеопатії/ У кн.: Таємниця точки ге-гу. — К.: Український письменник, 1993. — С. 100–105.
[3] Коркушко А. О., Чуприна Г. М. Вплив низькоінтенсивного НВЧ-випромінювання на периферичні відділи нервової системи// Лікарська справа. — 2000. — № 7–8. — С. 60–62.
[4] Мойсеєнко В. О. Вплив фізичних методів лікування на клінічні прояви уражень езофагогастродуоденальної зони в хворих на хронічний гломерулонефрит// Актуальні проблеми нефрології (вип. 4)/ За ред. Т. Д. Никули. — К.: Задруга, 2000. — С. 121–129.
[5] Мойсеєнко В. О. Вплив фізичних методів лікування на темпи старіння хворих на хронічний гломерулонефрит/ ІІІ Національний конгрес геронтологів і геріатрів України. Тези доповіді. — К., 2000. — С. 40.
[6] Мойсеєнко В. О. Квантова та еферентна корекція гастроентерологічних розладів у хворих на хронічний гломерулонефрит// Лікарська справа. — 1999. — № 6. — С. 65–68.
[7] Москаленко В. Ф., Сітько С. П., Горбань Є. М. та ін. Квантова медицина: від фундаментальних основ до практичного використання// Укр. медичний часопис. — 2003. — № 2. — С. 106–108.
[8] Никула Т. Д. Хронічна ниркова недостатність. — К.: Задруга, 2001. — 516 с.
[9] Никула Т. Д., Палі- єнко І. А. Фітотерапія в нефрології. — К.: МОЗ України, ЦМК з ВМО, УДМУ, 1995. — 224 с.
[10] Никула Т. Д., Палі- єнко І. А., Кармазіна О. М. та ін. Квантові методи корекції порушень гемодинаміки та гемореології у хворих з ренопаренхімною артеріальною гіпертензією// Укр. кардіолог. журн. — 1996. — № 3
(додаток: мат. V конгр. кардіологів України ). — С. 22.
[11] Палієнко І. А. Вплив бульбарної мікроциркуляції латеральної світлоколірної терапії на стан хворих на хронічний гломерулонефрит// Лік. справа. — 2001. — № 3. — С. 51–54.
[12] Поканевич В. В., Мачерет Е. Л., Коркушко А. О. Современные аспекты рефлексотерапии// Лік. справа. — 2000. — № 1. — С. 21–24.
[13] Nykula T. D., Mojseyenko V. O., Vojtovich N. S. The effect of microwave resonance therapy on renal hemodynamics and functions in patients with chronic glomerulonephritis// Przeglad Lekarski. — 1996. — V. 53, Supрl. 2. — P. 108.
[14] Nykula T. D, Paliyenko I. A. Influence of colorlight lateral stimulation of brain on central hemodinamics in patients with renoparenchimal hypertension// 15th Danubesymposion on nephrology: Abstracts. — Linz, Austria, 2000. — Р. 37.
[15] Nykula T. D., Paliyenko I. A. Brain mechanisms of lateral colorlight therapy effect in patients with chronic glomerulonephritis// XXXYІІI congress of European Renal Association, European Dialysis and Transplant Association: Abstracts. — Vienna, Austria, 2001. — P. 65.


Статьи на похожую тематику:

1. Т. Д. Никула, В. О. Мойсеєнко Системна ензимна терапія: перспективи застосування в клінічній нефрології

2. Лікування клінічних проявів атеросклерозу – від гіполіпідемічної терапії до антиатеросклеротичного лікування

3. Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень (Керівництво з діагностики та лікування системного червоного вовчака у дорослих. Американська колегія ревматологів, 2000 рік)

4. Закрепи та принципи їх лікування

5. Діагностика та лікування нейрофіброматозу

6. Риніти: етіопатогенез, діагностика, лікування

7. Патогенетичне лікування імуноопосередкованих гломерулопатій

8. Сучасні стандарти лікування гепатиту С

9. Немедикаментозне лікування обструктивної гіпертрофічної кардоміопатії

10. Патофізіологія та лікування гострого некротичного панкреатиту



зміст