Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Роль препаратів магнію в лікуванні невиношування вагітності

У статті представлено результати динамічного спостереження у процесі застосування патогенетично обґрунтованої терапії 30 вагітних із загрозою переривання вагітності та 50 пацієнток з фізіологічним перебігом вагітності. Усі вагітні з загрозою переривання вагітності отримували комплексну терапію, яка складалася з дбайливого режиму, спазмолітиків, кровоспинних та знеболювальних препаратів, вітамінотерапії. Додатково до комплексу терапії додавали препарати, які містять магній. У І триместрі вагітності застосовували Магне-В6. У ІІ та ІІІ триместрах за наявності виражених ознак загрози переривання вагітності спочатку призначали внутрішньовенно розчини магнію сульфату, а потім переходили до прийому таблетованих форм магнію. У жінок обох груп спостерігали і порівнювали особливості перебігу вагітності протягом І, ІІ та ІІІ триместрів, пологів, післяпологового періоду, а також стан плода та новонародженого. Отримані результати дають змогу рекомендувати застосування препарату Магне-В6 у клінічній практиці для лікування невиношування вагітності в І, ІІ та ІІІ триместрах.
Ключові слова: вагітність, загроза переривання, препарати магнію.


Табл. 1 Наслідки вагітностей в основній та контрольній групах Проблема невиношування вагітності до теперішнього часу має велике значення і є актуальною у практичному акушерстві. Це пов’язано з великою частотою даної патології — від 18 % до 20 %, а також з тим, що, незважаючи на зусилля вчених і практиків, протягом останніх десяти років вона не має тенденції до зниження. Головну причину загрози мимовільного викидня в кожному конкретному випадку визначити дуже важко.
Однією з численних та суттєвих причин переривання вагітності у II–III триместрах є підвищення тонусу матки. Тому патогенетично зумовленим є використання препаратів, що знижують його в разі загрози переривання вагітності. Препарати магнію в акушерстві застосовуються з початку
ХХ сторіччя, тоді сульфат магнію використовували для лікування еклампсії. З 70-х років у Німеччині та США магнію сульфат широко застосовується для усунення скоротливої активності матки.
Магній є важливим мікроелементом організму людини. Він необхідний для синтезу білка, АТФ, є регулятором клітинного росту, кофактором понад 300 ферментних реакцій, бере участь у процесах окисного фосфорилювання, мембранного транспорту. Магній діє на центральну та периферичну нервову систему, пригнічуючи збудження в корі великих півкуль, гіпоталамічній ділянці, судинному та дихальному центрах, гальмуючи нервово-м’язову передачу [5, 9].
Магнію сульфат має виражені токолітичні властивості, зумовлені його впливом на клітини. Як природний фізіологічний антагоніст кальцію магній заміщує його у клітинах та блокує вільні кальцієві канали, що запобігає виходу калію з клітини. Магнію властивий ряд ефектів, що конкурують з ефектами кальцію на всіх рівнях організації клітини [9].
Вагітності притаманний стан гіпомагніємії. Це пов’язано з підвищенням в 2–3 рази споживання магнію під час вагітності, зумовленого ростом та розвитком плода і збільшенням виділення цього елемента нирками вагітної. Окрім того, дефіцит магнію спричиняють стресові ситуації, ранні гестози, які супроводжуються блюванням і захворюваннями травного каналу з порушенням всмоктування. Особливо знижується концентрація магнію у сироватці крові наприкінці вагітності [2].
Застосування препаратів магнію є доцільним на початку гормональної терапії вагітних із загрозою переривання, оскільки нестача естрогенів та прогестерону супроводжується зниженням рівня магнію. Відмічено також, що введення статевих гормонів збільшує магніємію.
Магнію сульфат справляє виражену сприятливу дію на центральну та периферичну гемодинаміку. Встановлено антиагрегантну дію магнію на тромбоцити і безпосередньо на судинну стінку, оскільки він зменшує дисбаланс між синтезом простацикліну судинної стінки і тромбоксану. Спостерігали також зменшення синтезу та викиду катехоламінів із депо. Все це поліпшує перфузію тканин [1, 9].
Під час проведення магнезіальної терапії слід пам’ятати, що ендотеліопротекторний та антиагрегантний ефект магнію сульфату короткочасний та закінчується після виведення його з організму. За внутрішньовенного введення це відбувається після закінчення інфузії розчину, а за внутрішньом’язового — через 3–4 години. Тому необхідна підтримувальна терапія пероральними формами [6].
Наведені літературні дані свідчать про необхідність удосконалення методів профілактики та лікування загрози переривання вагітності препаратами, що не містять гормонів.
Метою нашого дослідження було вивчення ефективності лікування загрози переривання вагітності шляхом застосування препаратів, що містять магній.


МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

У динаміці застосування патогенетично обґрунтованої терапії обстежено 30 вагітних із загрозою переривання вагітності (основна група) та 50 пацієнток з фізіологічним перебігом вагітності (контрольна група). У жінок обох груп спостерігали і порівнювали особливості перебігу вагітності протягом I, II та III триместрів, пологів, післяпологового періоду, а також стан плода та новонародженого.
Усі вагітні з загрозою переривання вагітності отримували комплексну терапію, яка складалася з дбайливого режиму, спазмолітиків, кровоспинних та знеболювальних препаратів, вітамінотерапії. Додатково до комплексу терапії додавали препарати, які містять магній. У I триместрі вагітності ми застосовували таблетовані форми магнію. У II та III триместрах за наявності виражених ознак загрози переривання вагітності спочатку призначали внутрішньовенно розчини магнію сульфату, а потім переходили до прийому таблетованих форм магнію. З останніх ми зупинилися на препараті Магне-В6 французької фармацевтичної кампанії “Sanofi-Synthelabo”, що містить магній у вигляді дегідратованого лактату та піридоксин (вітамін В6). Саме у цій комбінації поєднується багатогранна дія іонів магнію і піридоксину. Комбінація поліпшує показники ефективності порівняно з результатами, отриманими у разі окремого використання магнію та піридоксину. Піридоксин поліпшує всмоктування магнію із кишківника, підвищує проникність клітинної мембрани та фіксує іони магнію усередині клітини, запобігаючи виникненню гіпомагніємії [3]. Комплексна дія препарата позитивно відбивається на показниках гомеостазу, поліпшує матково-плацентарний кровообіг, не має побічних ефектів і тератогенної дії.
Отримані результати оброблено методами варіаційної статистики з використанням критерію (t) Стьюдента, відносні показники (%) — непараметричного критерію кутового перетворення (f) Фішера.


РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Достовірних розбіжностей між вагітними у порівнюваних групах за віком, гінекологічним та акушерським анамнезом, частотою та структурою екстрагенітальної патології нами не виявлено. Це дозволило нам вважати групи репрезентативними і виключити можливий вплив, окрім нашої терапії, на наслідки вагітності для матері, плода і новонародженого. Під час оцінювання клінічної ефективності лікувально-профілактичних заходів констатовано відсутність алергічних реакцій та індивідуальної непереносимості препарату Магне-В6.
Основними факторами ризику невиношування у вагітних основної групи були: наявність урогенітальної інфекції в анамнезі, запальні захворювання генітальної та екстрагенітальної локалізації, репродуктивні втрати в анамнезі та наявність виробничих шкідливих факторів. Визначено такі скарги: біль тягнучого характеру внизу живота та попереку під час помірного фізичного навантаженя відмічали 28 пацієнток (93,3 %), під час огляду шийки матки в дзеркалах і бімануального обстеження структурні зміни шийки матки (скорочення і відкриття зовнішнього вічка) виявлені у 6 вагітних (20 %). Під час УЗД виявлено, що у плодів в обох групах куприково-тім’яний розмір (КТР) відповідав терміну вагітності.
У всіх обстежених зареєстровано активну діяльність плода. Головною ехографічною ознакою загрози переривання вагітності було потовщення міометрію, яке частіше було розташоване у місці прикріплення хоріону до стінки матки (70 % випадків). У 30 % пацієнток із загрозою переривання під час УЗД було зареєстровано збільшення діаметру внутрішнього вічка в межах 2,2–2,6 см. Для загрози переривання вагітності був також характерний запальний тип кольпоцитологічного мазка. Через 2 тижні після початку комплексної терапії усі 30 пацієнток у задовільному стані виписані під нагляд лікарів жіночих консультацій. Наприкінці лікування пацієнтки відмічали поліпшення самопочуття, настрою, сну.
Таким чином, застосування Магне-В6 у комплексній терапії загрози мимовільного викидня у I триместрі вагітності дало змогу отримати позитивний клінічний ефект. Клінічні ознаки загрози невиношування були відсутні за даними УЗД і КТГ; ворушіння плода, тонус матки нормалізувалися. Результати кольпоцитологічного дослідження засвідчили, що в процесі лікування естрогенні типи мазків трансформувались у змішані, навікулярні та цитологічно сприятливі для перебігу вагітності.
Застосування Магне-В6 дало змогу запобігти появі плацентографічних, допплерометричних і фетометричних змін, після лікування отримано найвищу оцінку стану плода за шкалою Фішера.
Дисгормональні зміни з боку плацентарних гормонів (хоріонічний гонадотропін і плацентарний лактоген) на фоні одночасного посилення функції наднирників свідчать про досить глибокі ендокринологічні порушення у жінок з високим ризиком недоношування, які неможливо ліквідувати за допомогою гормональної корекції.
Отримані результати дають змогу пояснити зниження частоти передчасних пологів у обстежених жінок покращенням функціонального стану фетоплацентарного комплексу.
Ми проаналізували результати вагітностей, пологів, стану матері і плода в післяпологовий період в основній та контрольній групах. Ці дані представлені в таблиці 1.


ВИСНОВКИ

Таким чином, застосування препарату Магне-В6 для лікування невиношування вагітності у I та II триместрах перорально під час та після гострого токолізу дає змогу досягти позитивного ефекту збереження вагітності, подовжуючи гестаційний вік плода. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування препарату Магне-В6 у клінічній акушерській практиці для лікування невиношування вагітності в I, а особливо в II та III триместрах вагітності.


Література

[1] Владимиров О. А., Тофан Н. І., Мелліна І. М. та ін. Магнієвий дефіцит та його корекція препаратом Магне-В6 у вагітних з обтяженим акушерським анамнезом// ПАГ. – 2000. – № 6. – С. 123–126.
[2] Коломиец В. В., Боброва Е. В. Физиологические механизмы регуляции метаболизма магния// Клин. лаб. диагностика. – 1995. – № 2. – С. 54–58.
[3] Коханевич Є. В., Дудка С. В., Суханова А. А. та ін. Клінічний досвід застосування Магне-В6 в лікуванні невиношування вагітності// ПАГ. – 2003. – № 4. – С. 106–108.
[4] Кошелева Н. Г. Обмен магния при применении его препаратов для лечения легких форм гестозов и других осложнений беременности// Акушерство и гинекология. – 1998. – № 5. – С. 48–51.
[5] Мелліна І. М., Павловська Т. Л., Владимиров О. А. та ін. Досвід використання Магне-В6 в акушерській практиці// ПАГ. – 2002. – № 2. –
С. 119–123.
[6] Rudnicki P. M. Magnezium supplement in pregnancy induced hypertension and eclampsia// Acta Obstet Gynecol Scand. – 1994. – Vol. 73. – P. 95–96.
[7] Seelig S. M. Magnesium deficiency in the pathogenesis of disease// J of the Am College of Nutrition. – 1994. – Vol. 13, № 5. –
P. 429–446.
[8] Spatling L., Spatling G. Magnesium supplementation in pregnancy. A double-blind study// Br J Obstet Gynaecol. – 1988. – Vol. 95. – P. 120–125.
[9] Walser M. Magnesium metabolism. Review of physiology, biochemistry and experimental pharmacology. – New York: Springer Verlag, 1987. –
P. 185–296.


Статьи на похожую тематику:

1. С. М. Гайдукова, С. В. Видиборець, Ю. Ю. Попович Застосування препаратів еритропоетину в лікуванні анемії

2. Роль β-адреноблокаторів у лікуванні хворих із гострим коронарним синдромом

3. В. І. Медведь Особливості антибактеріальної терапії під час вагітності

4. В. П. Лакатош, Н. П. Гончарук, І. В. Гужевська, О. Д. Щуревська, О. Ю. Костенко Пологи у жінок з передчасним розривом плодових оболонок при недоношеній вагітності

5. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП)

6. Ефективність і безпечність нестероїдних протизапальних препаратів

7. С.О.Галникіна Нові можливості використання вітчизняних препаратів зовнішнього застосування у дерматокосметології

8. Г. Д. Фадеенко Кишечная микрофлора и ее роль при дислипидемиях

9. Кохрейнівське співробітництво — роль у системі доказової медицини

10. Ю. А. Гриневич, Л. Г. Югринова, В. С. Свинцицкий Роль СА 125 в диагностике и мониторинге рака яичника



зміст