Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Вивчення селективної детоксикаційної дії ентеросорбенту ентеросгель при комплексному лікуванні нефрологічних захворювань у дітей

Дана робота присвячена питанням патогенезу токсемії, яка супроводжує перебіг нефрологічних захворювань у дітей, та пошуку селективної скерованості методу ентеросорбції. З позицій системного підходу вивчено механізми формування та реалізації ендотоксикозу: механізми продукції та розподіл аутоагресивних речовин у кров’яному руслі, їх накопичення та міцність зв’язків з токсиннесучими фракціями крові, властивості ендогенних аутоагресивних речовин та їх характеристики. Проведено аналіз токсикометричних даних у хворих до та після застосування ентеросорбенту Ентеросгель у порівнянні з контрольною групою. Виявлено достовірні розбіжності між показниками контрольної та основної груп, які свідчать про переважну селективну детоксикаційну дію Ентеросгелю.
Ключові слова: ендотоксикоз, хвороби нирок, ентеросорбція, детоксикаційна дія.


Б. С. Шейман, д. м. н.
Український науково-практичний центр клінічної токсикології, Київ
І. В. Багдасарова,
д. м. н., професор
Інститут нефрології
АМН України, Київ
О. І. Осадча, к. м. н.
Інститут токсикології та екогігієни ім. В. В. Медведя МОЗ України, Київ
В. Г. Семенов, лікар вищої категорії


Токсикоз є важливим фактором впливу на перебіг та кінець багатьох захворювань. В останні роки запропоновано поділяти аутоагресивні речовини (токсини), що накопичуються у крові, за етіопатогенетичними механізмами та розміром молекул на 3 групи:
I група — токсини з молекулами розміром < 10 нм, які виникають при порушеннях обміну речовин;
II група — токсини з розмірами молекул 10–200 нм, продукція яких зумовлена інфекційними процесами;
III група — токсини з молекулами розміром > 200 нм, що накопичуються в результаті резорбтивних порушень [1, 2, 3, 8, 9].
Токсини у крові знаходяться на поверхні альбумінів, глобулінів, на клітинних мембранах або перебувають у вільноциркулюючому стані. Зв’язування токсинів з білками відбувається за допомогою міцних та неміцних зв’язків, від чого залежать шляхи елімінації токсинів. Через ниркову систему елімінуються, головним чином, токсини з молекулами малих розмірів (< 10 нм). Ці токсини асоційовані неміцними зв’язками з глобулінами та/чи альбумінами або перебувають у вільно циркулюючому стані. Елімінація токсинів з молекулами середніх розмірів (10–200 нм) відбувається здебільшого шляхом біотрансформації у печінці, з наступним їх виведенням через гепато-інтестинальну систему. Ці токсини неміцно зв’язані з альбумінами та/чи глобулінами або перебувають у вільноциркулюючому стані. Токсини з молекулами великих розмірів (> 200 нм), які міцно зв’язані з глобулінами та/чи альбумінами, елімінуються фагоцитами [4–6]. Розподілення токсинів у крові та міцність зв’язків з білковими фракціями мають велике значення для оптимізації детоксикаційної терапії.
Серед консервативних методів детоксикаційної терапії найбільшого поширення набув метод ентеросорбції, що зумовлено його простотою, безпечністю та економічністю. Проте дотепер не визначені селективні детоксикаційні властивості ентеросорбції та показання до її застосування в комплексній терапії дітей з нефрологічними захворюваннями.
Мета даної роботи: на підставі результатів системного аналізу токсикозу у дітей з нефрологічною патологією дослідити селективну детоксикаційну дію ентеросорбенту Ентеросгель та оптимізувати критерії його застосування у комплексній терапії нефрологічних захворювань.


МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Обстежено 50 дітей з токсикозом на фоні нефрологічних захворювань (пієлонефрит та гломерулонефрит), які перебували на лікуванні у відділенні дитячої нефрології МДКЛ № 7 м. Києва. В усіх хворих проведено верифікацію діагнозу загальноприйнятими методами діагностики. Пацієнтів було розподілено на дві групи:
· контрольна група — 20 дітей, яким призначалося базисне лікування основного захворювання;
· основна група — 30 дітей, які, крім базисної терапії, отримували ентеросорбент Ентеросгель. Дозування Ентеросгелю проводили відповідно до інструкції з використання. Курс ентеросорбції склав у всіх дітей 10 днів.
Контрольна та основна групи були рандомізовані на початку терапії за 47 клінічними та лабораторними ознаками (p > 0,05).


РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

У дітей основної групи до призначення ентеросорбції та після неї здійснювали дослідження крові. В аналогічні терміни, період захворювання і лікування, здійснювали дослідження крові у дітей контрольної групи. Отримані результати порівнювали між собою, після чого робили висновки щодо детоксикаційної селективної дії ентеросорбції. Результати дослідження детоксикаційної дії препарату Ентеросгель по відношенню до зв’язаних з глобулінами токсинів представлені в таблиці 1.
Достовірних відмінностей між показниками токсичності глобулін-асоційованих токсинів з молекулами різних розмірів на початку та в кінці лікування в обох групах не виявлено. Відносне зниження токсичності цих речовин ми спостерігали щодо токсинів прямої пошкоджуючої дії з молекулами > 200 нм і < 10 нм та щодо токсинів опосередкованої пошкоджуючої дії з молекулами > 200 нм. Проте відмінності між початковим та кінцевим рівнем токсичності у дітей як контрольної, так і основної груп, були недостовірними (p > 0,05). При порівняльному аналізі показників між групами на кінцевому етапі зафіксовано достовірні відмінності рівня токсичності токсинів прямої пошкоджуючої дії з молекулами < 10 нм: 20,16 ± 2,09 % в основній групі та 29,01 ± 2,28 % у контрольній (p Ј 0,05).
Результати дослідження детоксикаційної дії препарату Ентеросгель по відношенню до зв’язаних з альбумінами токсинів представлені в таблиці 2.
У кожній групі хворих виявлено достовірні відмінності між показниками токсичності альбумін-асоційованих токсинів з молекулами різних розмірів на початку та в кінці лікування. В результаті лікування спостерігалося достовірне зниження токсичності речовин прямої пошкоджуючої дії з молекулами 10–200 нм у хворих основної групи з 49,8 ± 2,62 % до 39,13 ± 1,97 % (p Ј 0,05). При порівнянні рівня токсичності токсинів прямої пошкоджуючої дії з молекулами 10–200 нм у двох групах на кінцевому етапі зафіксовано достовірні відмінності: 38,07 ± 4,04 % в основній та 28,00 ± 3,42 % у контрольній групі (p Ј 0,05).
Результати дослідження детоксикаційної дії препарату Ентеросгель щодо вільноциркулюючих токсинів представлені в таблиці 3.
В обох групах виявлено достовірні відмінності між показниками токсичності вільноциркулюючих токсинів з молекулами різних розмірів на початковому та кінцевому етапах. Спостерігалося достовірне зниження токсичності токсинів прямої пошкоджуючої дії з молекулами 10–200 нм та < 10 нм у хворих основної групи та токсинів прямої пошкоджуючої дії з молекулами < 10 нм у хворих контрольної групи (p Ј 0,05). Достовірне зниження токсичності токсинів опосередкованої пошкоджуючої дії з молекулами < 10 нм також відмічено у хворих основної групи (p Ј 0,05). При порівняльному аналізі між групами на кінцевому етапі зафіксовано достовірні відмінності рівня токсичності токсинів прямої пошкоджуючої дії з молекулами < 10 нм: 24,11 ± 2,22 % у дітей основної та 33,13 ± 3,73 % контрольної груп (p Ј 0,05).


ВИСНОВКИ

Таким чином, отримані дані свідчать про селективну детоксикаційну дію ентеросорбенту Ентеросгель по відношенню до токсинів з молекулами малих (< 10 нм) та середніх (10–200 нм) розмірів, які неміцно зв’язані з білками крові або перебувають у вільноциркулюючому стані. Детоксикаційна дія Ентеросгелю щодо даних токсинів не залежить від механізму їхньої пошкоджуючої дії (прямої або опосередкованої) та виду білкової токсиннесучої фракції (глобулінової чи альбумінової).
Отримані результати дозволяють оптимізувати показання до призначення Ентеросгелю у дітей з ендотоксикозом при нефрологічних захворюваннях:
1) ендотоксемія з накопиченням неміцно зв’язаних з білковими фракціями або вільноциркулюючих токсинів з молекулами < 10 нм, що відмічено при хворобах нирок, гострій та хронічній нирковій недостатності, дисметаболічних та диселектролітних порушеннях, деяких гострих отруєннях хімічної етіології тощо;
2) ендотоксемія з накопиченням неміцно зв’язаних з білковими фракціями або вільноциркулюючих токсинів з молекулами 10–200 нм, що спостерігається при інфекційно-запальних хворобах соматичного та хірургічного профілю, інфекціях, сепсисі, деяких гострих хімічних отруєннях тощо.




Література

[1] Андрейчин М. А., Бех М. Д., Дем’яненко В. В. та ін. Методи дослідження ендогенної інтоксикації організму. Методичні рекомендації. – К.: МОЗ України, 1998. – C. 1–31.
[2] Возианов А. Ф., Бутенко А. К., Зак К. П. Цитокины. Биологические и противовоспалительные свойства. – К.: Наукова думка, 1998.
[3] Глинский Г. В., Николаев В. Г., Иванова А. Б. и др. Применение метода ультрафильтрации для оценки содержания среднемолекулярных пептидов в плазме крови онкологических больных при химиотерапии и гемосорбции// Экспер. онкол. – 1982. – Вып. 6. – С. 49–50.
[4] Гостищев В. К., Сажин В. П., Авдовенко А. Л. Перитонит. – М.: Медицина, 1992.
[5] Громашевская Л. Л. “Средние молекулы” как один из показателей метаболической интоксикации в организме// Лабораторная диагностика. – 1997. – № 1. – С. 11–16.
[6] Гуревич К. Я., Костюченко А. Л. Современная концепция применения методов эфферентной терапии при эндогенной интоксикации. В кн.: Эндогенные интоксикации. Тезисы международного симпозиума. – СПб., 1994. – С. 89–94.
[7] Малахова М. Я. Формирование биохимического понятия “субстрат эндогенной интоксикации”. В кн.: Эндогенные интоксикации. Тезисы международного симпозиума. – СПб., 1994. – С. 38.
[8] Юзвак Н. П., Владыка А. С., Юзвак А. Н. Термостабильные белки сыворотки крови при синдромах системного воспалительного ответа и полиорганной недостаточности// Біль, знеболювання та інтенсивна терапія. – 2000. – № 1 (д). – С. 107–108.
[9] Schetz M. Elimination of sepsis mediators by continuous hemofiltration. In: Abstracts 10th European Congress of Anaesthesiology, June 4th 1998, Frankfurt. – P. 370.


Статьи на похожую тематику:

1. О. І. Осадча, І. В. Багдасарова, Б. С. Шейман, В. Г. Семенов Вплив ентеросорбенту Ентеросгель на стан антитоксичної резистентності та імунологічної реактивності у дітей з гломерулонефритом

2. Н. О. Горчакова, І. С. Чекман, В. В. Бабак, Н. М. Юрженко, М. І. Загородний, І. Ю. Яковлєва Вивчення фармакологічної активності та безпечності препарату Ентеросгель

3. В. В. Гебеш Ефективність лактувіту в комплексному лікуванні хворих на дисбактеріоз

4. К.Є.Іщейкін /дерматологія/ Застосування мазі Тримістин-Дарниця у комплексному лікуванні при алергодерматозах

5. Досвід застосування препарату кардилол у лікуванні серцево-судинних захворювань

6. Н.В.Чаплинська, Л.В.Глушко Ефективність препарату Симвакор®-Дарниця у комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію напруги

7. С.О.Крамарєв, І.В.Шпак, Л.А.Большакова Вивчення ефективності препарату "Лактофільтрум" у дітей, хворих на гострий вірусний гепатит А

8. Ю.І.Фещенко, Л.О.Яшина, М.О.Полянська, А.М.Туманов, Г.В.Сідун, І.В.Джавад Застосування Амбротард 75 у комплексному лікуванні гострого бронхіту, загострення хронічного бронхіту та ХОЗЛ

9. І.П.Катеренчук Переваги селективних інгібіторів ЦОГ-2 у терапії ревматичних захворювань

10. Л.М.Пасієшвілі, А.А.Заздравнов Інструментальна діагностика захворювань підшлункової залози



зміст