Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Вивчення впливу різних доз препарату мідокалм на динаміку больового синдрому в нижньому відділі спини у жінок в постменопаузальному періоді

З метою вивчення клінічного ефекту різних доз препарату мідокалм у жінок в постменопаузальному періоді з хронічним больовим синдромом у нижньому відділі спини обстежено 30 пацієнток віком 63,2 ± 1,9 років, розподілених на групи залежно від виду лікування та дози препаратів. Жінки І групи на фоні комплексного стандартного лікування отримували препарат мідокалм у дозі 150 мг один раз на добу, хворі ІІ групи отримували мідокалм у дозі 150 мг два рази на добу, пацієнтки ІІІ групи не отримували лікування міорелаксантами. Жінкам усіх груп призначалося комплексне стандартне лікування, що включало неселективні нестероїдні протизапальні препарати, вітамінотерапію та фізіотерапію. Встановлено, що використання мідокалму в комплексній терапії болю в нижній ділянці спини спричиняє зменшення інтенсивності вертебрального больового синдрому, збільшення функціональних можливостей хребта та покращення якості життя жінок
у постменопаузальному періоді. Виявлено дозозалежний ефект препарату та відсутність побічних ефектів.
Ключові слова: біль у нижньому відділі спини, постменопаузальний період, лікування.


В. В. Поворознюк, д. м. н., професор; Н. В. Григор’єва; В. О. Литвин; О. М. Слюсаренко
Інститут геронтології АМН України, Київ, відділ клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату


Увсьому світі больовий синдром у нижньому відділі спини (БНС) сягає розмірів пандемії та являє собою серйозну медичну та соціально-економічну проблему. Він зустрічається у трьох із чотирьох пацієнтів протягом життя. За даними епідеміологічних досліджень, проведених у США та країнах Західної Європи, поширеність БНС досягає 40–80 %, а рівень щорічної смертності, пов’язаної з даною патологією, — 5 % [1, 3, 9, 10]. БНС може бути результатом численних захворювань кісток, м’яких тканин та інших органів і систем, часто локалізований віддалено від справжнього ”вогнища” патології. За даними деяких зарубіжних авторів, причинами БНС у жінок віком 45–60 років є дегенеративні процеси в міжхребцевих дисках (20 %), спондилоартрити (19 %), сколіоз, спричинений різною довжиною кінцівок (15 %), ідіопатичний сколіоз (14 %), спондилолістез (7 %), остеопороз (6 %), неостеопоротичні деформації тіл хребців (6 %). БНС тісно пов’язаний з віком та статтю [1, 5, 6]. Крім того, існує зв’язок між виникненням БНС та гормональним статусом жінки. За даними авторів [3, 4, 8], біль у поперековому відділі хребта є інтенсивнішим у жінок з ранньою менопаузою. Зі збільшенням тривалості постменопаузи вираженість болю в поперековому відділі хребта зростає [8].
В патогенезі БНС велике значення приділяється міофасціальному синдрому, який проявляється не тільки спазмом м’язів, але й наявністю в них больових м’язових ущільнень (гіпертонусів) та тригерних точок. Відомо, що одночасно больові імпульси активують альфа- та гамма-мотонейрони передніх рогів спинного мозку. Активація передніх мотонейронів призводить до спазму м’язів, які іннервуються даним сегментом спинного мозку. При м’язовому спазмі виникає стимуляція ноцицепторів самого м’яза.
Лікування БНС базується на терапії основного захворювання й передбачає застосування медикаментозних (аналгетики, нестероїдні протизапальні препарати, міорелаксанти) та немедикаментозних (фізіотерапія, лікувальна фізкультура) засобів. Використання міорелаксантів теоретично обґрунтоване, оскільки ці препарати розривають замкнене коло больового синдрому, викликане напруженням м’язів спини. При м’язовому спазмі спостерігається стимуляція ноцицепторів самого м’яза, в спазмованих м’язах розвивається локальна ішемія, що викликає вазомоторні та нейрон-дистрофічні зміни в тканинах, а також посилює активацію ноцицепторів м’язового волокна, тобто м’язи стають додатковим джерелом патологічної аферентації. До препаратів, які викликають центральну релаксацію скелетної мускулатури, належить мідокалм (толперизон) (“Гедеон Ріхтер”, Угорщина), який вже протягом 30 років широко використовується при лікуванні рефлекторних та компресійних ускладнень дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта. За даними літератури [8, 10], мідокалм покращує кровопостачання у спазмованих м’язах, виявляє мембраностабілізуючу дію та, відповідно, виражений аналгезуючий та міорелаксуючий ефекти.
Метою даного дослідження є вивчення впливу різних доз препарату мідокалм на динаміку больового синдрому в нижньому відділі спини у жінок в постменопаузальному періоді.


МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

У відділі клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН України обстежено 30 жінок з БНС, які знаходилися в постменопаузальному періоді (табл. 1). Дослідження проводилися на початку лікування та через 15 днів терапії. Усі обстежувані були поділені на три групи:
І група — 10 пацієнток, віком 65,6 ± 2,0 років, які на тлі комплексного стандартного лікування отримували препарат мідокалм фірми “Гедеон Ріхтер” 150 мг один раз на добу протягом 15 днів;
ІІ група — 10 жінок, віком 60,1 ± 1,6 років, які отримували даний препарат у дозі по 150 мг два рази на добу;
ІІІ група (контрольна) — 10 жінок, які не отримували лікування міорелаксантами в комплексній терапії хронічного больового синдрому, що включала використання неселективних нестероїдних протизапальних препаратів, вітамінотерапії та фізіотерапії.
Визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини, діагностику остеопорозу проводили за допомогою ультразвукової денситометрії. За результатами даного дослідження хворі розподілилися таким чином: 30 % — пацієнтки з нормальною кістковою тканиною, 50 % — жінки з остеопенічним синдромом, 20 % — хворі з системним остеопорозом.
Нейро-ортопедичне обстеження пацієнтів проводилось ортопедом. При збиранні анамнезу зверталась увага на скарги пацієнтів, початок проявів дегенеративних захворювань кістково-м’язової системи, наявність у минулому переломів, їх кількість та особливості виникнення. Під час об’єктивного дослідження враховувалися зріст, маса тіла, постава, хода, наявність викривлень хребта, деформацій органів опори та руху, стан шкіри та жирової клітковини, внутрішньошкірних та підшкірних судин, наявність больових точок, характерних для захворювань опорно-рухового апарату та інше.
Оцінка больового синдрому. Больовий синдром до та після лікування оцінювали за допомогою Мак-Гилівського больового опитувальника, інтенсивність больового синдрому — за допомогою комбінованої візуально-аналогової шкали (ВАШ). Візуальна аналогова шкала є прямою лінією довжиною 10 см з нанесеними на неї міліметровими позначками або без них. Початкова точка лінії означає відсутність болю, кінцева — нестерпний біль. В даному дослідженні використовувалася шкала 10-сантиметрової довжини з міліметровими і сантиметровими позначками, яка через кожні 2 см має опорні слова: 2 см відповідає дескриптору слабкий біль, 4 — помірний, 6 — сильний, 8 — найсильніший, 10 — нестерпний. Необхідно визнати, що метод рангової оцінки дає можливість оцінювати біль однозначно — за інтенсивністю, як просте відчуття. Для оцінки багатомірного больового феномена використовується метод багатомірної семантичної дескрипції болю, основою якого є Мак-Гилівський больовий опитувальник. Останній містить 78 слів-дескрипторів болю, зведених у 20 підкласів (підшкал) за принципом змістового значення і містить три головні класи (шкали): сенсорний, афективний і евалюативний. Евалюативна шкала складається усього з 5 слів, які виражають узагальнену суб’єктивну оцінку подібно звичайній вербальній шкалі. У кожному підкласі дескриптори розташовані за наростанням інтенсивності. Обстежуваний має вибрати один із них, найбільш відповідний його больовим відчуттям. Обробка даних зводиться до отримання двох основних показників: рангового індексу болю і кількості вибраних слів. На 10-сантиметровій аналоговій шкалі хворий відмічав рівень інтенсивності болю в сантиметрах. У больовому опитувальнику розраховували індекс дескрипторів, тобто кількість обраних слів-визначень, індекс рангів — суму рангів, присвоєних кожному з обраних дескрипторів.
Визначення рівня тривожності за методикою Ч. Д. Спілбергера в модифікації Ю. Л. Ханіна. Даний тест є надійним та інформативним способом самооцінки рівня тривоги в даний момент (реактивної тривоги як стану) і особистої тривоги (як стійкої характеристики людини). Особиста тривожність характеризує стійку схильність сприймати значне коло ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Реактивна тривожність характеризується напругою, неспокоєм, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, інколи порушення тонкої координації. Дуже висока особиста тривожність прямо корелює з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і психосоматичними захворюваннями. Шкала самооцінки складається з двох частин, кожна з яких окремо оцінює реактивну та особисту тривожність. Результати можна оцінювати таким чином: до 30 — низька тривожність; 31–45 — помірна тривожність; 46 і більше — висока тривожність. Під високою тривожністю розуміється схильність до появи стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки його компетентності. Значне відхилення від рівня помірної тривожності потребує особливої уваги.
Опитувальник Освестрі. Використовується для отримання інформації про більшість соціальних аспектів болю, тобто ступінь впливу болю на здатність хворого до самообслуговування.
Шкала Цунга використовується для самооцінки депресії. Вимірюють 7 параметрів: відчуття душевної спустошеності, зміну настрою, соматичні та психомоторні симптоми депресії, суїцидальні думки та роздратованість-нерішучість. Шкала включає 20 пунктів, кожен з яких визначає суб’єктивну частоту (“дуже рідко”, “рідко”, “часто”, “більшу частину часу” або “постійно”) симптомів депресії. Результати: менше 50 балів — депресії практично немає; від 50 до 60 балів — зона середнього ризику; більше 60 — високий ризик наявності депресії.
Електроміографічне дослідження найдовшого м’яза спини (m. longissimus dorsi). Електроміографія (ЕМГ) — метод дослідження функціонального стану скелетних м’язів, який базується на реєстрації їх електричних біопотенціалів. ЕМГ дозволяє дослідити функціональний стан м’яза за різних фізіологічних та патологічних станів, а також отримати інформацію про стан та збереження іннервації м’яза (Бадалян Л. О., Скворцов И. А., 1986; Коуэн Х., Брумлик Дж., 1975; Персон Р. С., 1969; Юсевич Ю. С., 1963). У клініці зазвичай використовується інтеренференційна (макро-) електроміографія, що реєструє сумарну електричну активність усіх рухових одиниць, які знаходяться в зоні відведення електродів. У нашому дослідженні проводилася інтеренференційна електроміографія найдовших м’язів спини (m. longissimus dorsi) за допомогою апарату MG 440 (фірма “Мedicor”, Угорщина), з’єднаного через АЦП з комп’ютером. Реєстрація ЕМГ у обстежуваних проводилась у положенні лежачи на животі за максимального розгинання в поперековому відділі хребта. Для запису використовували пластинчаті електроди площею 0,5 см2, що фіксувалися на шкірі пацієнта за допомогою липкої стрічки. Відстань між електродами становила 1 см. Реєстрацію ЕМГ проводили в частотному діапазоні від 25 до 300 Гц. Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою розробленої у відділі комп’ютерної програми.



РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Після проведеного курсу лікування у жінок, що отримували комплексне лікування з включенням препарату мідокалм, виявлено вірогідне дозозалежне зниження інтенсивності вертебрального больового синдрому. За даними візуально-аналогової шкали та Мак-Гилівського опитувальника, достовірно знижувалися загальна сума дескрипторів та загальна сума рангів, індекс болю в І та ІІ групах (табл. 2). В контрольній групі не встановлено вірогідного зменшення інтенсивності вертебрального больового синдрому, проте тенденція до зниження зазначених показників спостерігалася. Результати короткого Мак-Гилівського опитувальника свідчать також про тенденцію до зменшення інтенсивності вертебрального больового синдрому при використанні мідокалму 150 мг на добу та про вірогідне зменшення вираженості болю при використанні дози мідокалму 300 мг на добу на фоні відсутності вірогідної динаміки в контрольній групі.
При використанні мідокалму в комплексному лікуванні хронічного больового синдрому покращувалась якість життя пацієнток. Так, за результатами опитування за анкетою Спілбергера в модифікації Ханіна виявлена тенденція до зниження реактивної та особистої тривожності пацієнток, хоча вона і не досягала рівня ”низьких” показників (табл. 3). За результатами опитування за анкетою Освестрі встановлено тенденцію до зниження вимірюваних показників, що свідчить про збільшення можливостей пацієнток до самообслуговування. Згідно з анкетою Цунга встановлено зниження суб’єктивної частоти симптомів депресії та покращення якості життя жінок. При використанні мідокалму в дозі 300 мг на добу спостерігалося покращення якості життя пацієнток, більш виражене, ніж при використанні дози 150 мг на добу.
У пацієнтів, що приймали мідокалм, відмічено вірогідне покращення показників функціонального стану хребта, яке також залежало від дози препарату (табл. 4). Зміни були більш виражені в ІІ групі, хворі якої отримували в комплексній терапії дозу по 150 мг 2 рази на добу. В результаті лікування мідокалмом у пацієнтів збільшився нахил до підлоги (зменшувалась відстань між кінцями пальців та підлогою) та показник Шобера.
За даними електроміографічного дослідження довгого м’яза спини, у пацієнток, що отримували лікування мідокалмом, встановлено вірогідне дозозалежне збільшення середньої та максимальної амплітуди коливань (оцінювалися середні показники, отримані при дослідженні найдовшого м’яза спини справа та зліва). Так, спостерігалася вірогідна динаміка показників середньої (I група: 11,8 ± 4,0 мкВ; II група: 22,3 ± 6,2 мкВ) та максимальної (I група: 31,8 ± 9,4 мкВ; II група: 35,7 ± 11,2 мкВ) амплітуд, що може свідчити про зменшення вираженості м’язового спазму.
При використанні мідокалму у жінок в постменопаузальному періоді в дозі 150 мг один та два рази на добу не спостерігали будь-яких побічних ефектів.
Таким чином, в результаті даного дослідження встановлено, що препарат мідокалм у дозі 150 та 300 мг на добу вірогідно знижує інтенсивність БНС та виявляє виражену міорелаксуючу дію, при цьому спостерігається дозозалежний ефект препарату. Використання мідокалму в комплексній терапії болю в нижньому відділі спини сприяє зменшенню його інтенсивності, збільшенню функціональних можливостей хребта та покращенню якості життя жінок у постменопаузальному періоді.




Література

[1] Поворознюк В. В., Литвин В. О., Орлик Т. В. Біль у нижній частині спини// Доктор. – 2003. – № 1. – С. 31–37.
[2] Adera T., Deyo R. A., Donatelle R. J. Premature menopause and low back pain. A population-based study// Ann Epidemiol. – 1994. – Vol. 4 (5). – P. 416–422.
[3] Bergenudd H., Nilsson B., Uden A. et al. Bone mineral content, gender, body posture, and build in relation to back pain in middle age// Spine. – 1989. – Vol. 14 (6). – P. 577–579.
[4] Bono G., Neri I., Granella F. et al. Factors associated with pain complaints in a clinical sample of postmenopausal women// J. Psychosom. Obstet. Gynaecol. – 1995. – Vol. 16 (3). – Р. 117–121.
[5] Brynhildsen J. O., Bjors E., Skarsgard C. et al. Is hormone replacement therapy a risk factor for low back pain among postmenopausal women?// Spine. – 1998. – Vol. 23 (7). – P. 809–813.
[6] Bungay G. T., Vessey M. P., McPherson C. K. Study of symptoms in middle life with specialfererence to the menopause// Br Med J. – 1980. – Vol. 281 (6234). – P. 181–183.
[7] Chan Y. N., Kim K. J., Jang H. S. et al. A study on menopausal symptoms and health needs among middle aged women// Taehan Kanho. – 1995. – Vol. 34 (4). – P. 70–82.
[8] Fay V., Szakonyi Т., Urban E. et al. Mydocalm treatment neck pain and back pain in the menopause// Rehabilitation. – 1998. – Vol. 7 (1). – P. 25–28.
[9] Raspe A., Matthis C., Von Domdrus U. et al. Current musculoskeletal symptoms in peri and postmenopausal women: results of a multicenter population epidemiological study. The EVOS Study Group// Soz Praventivmed. – 1994. – Vol. 39 (6). – P. 379–386.
[10] Sasdi A. On Mydocalm treatment of certain muscle and vascular problems associated with the menopause (in Hung.)// Therapia Hungarica. – 1992. – Vol. 40 (2). – Р. 83–85.


Статьи на похожую тематику:

1. Негормональна терапія клімактеричного синдрому у жінок після гістеректомії з приводу міоми матки

2. А.Д.Вовк, Ж.Б.Клименко, П.А.Дьяченко Вивчення ефективності препарату Лактофільтрум у хворих на хронічний гепатит С

3. Н. О. Горчакова, І. С. Чекман, В. В. Бабак, Н. М. Юрженко, М. І. Загородний, І. Ю. Яковлєва Вивчення фармакологічної активності та безпечності препарату Ентеросгель

4. С.О.Крамарєв, І.В.Шпак, Л.А.Большакова Вивчення ефективності препарату "Лактофільтрум" у дітей, хворих на гострий вірусний гепатит А

5. Лікування мігрені в різних субпопуляціях: останні опубліковані дані

6. Ю. Г. Антипкін Стан здоров’я дітей в умовах дії різних екологічних чинників

7. О. М. Барна Ішемічна хвороба серця у жінок

8. Діагностика та лікування метаболічного синдрому: наукова заява АНА та NHLBI

9. Н. Г. Гойда Аналіз стану здоров’я дітей та жінок в Україні

10. Т.М.Христич, Т.Б.Кендзерська Можлива роль функціонального стану підшлункової залози у розвитку та прогресуванні метаболічного синдрому



зміст