Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Всесвітній день пам’яті померлих від СНІДу

“Виклик залишається надзвичайно грізним, для декого — навіть нездоланним. Підступний за своєю природою вірус діє так, що вражає чоловіків і жінок у розквіті їхніх сил — у віці від 15 до 40 років. Він забирає у дітей батьків, а у суспільства — активних громадян”
Даглас Гарднер, координатор системи ООН в Україні, постійний представник Програми розвитку ООН


Як повідомляє українська служба Бі-Бі-Сі, в Україні, де темпи поширення ВІЛ-інфекції є одними з найвищих у Європі, поінформованість пересічних громадян про небезпеку та способи поширення ВІЛ/СНІДу лишається низькою.
16 травня — Всесвітній день пам’яті померлих від СНІДу. Акції вшанування пам’яті пройшли і в Україні. Організатори заходу, серед яких — міжнародні та громадські організації, сподіваються, що спільними зусиллями зможуть запобігти подальшому поширенню ВІЛ/СНІДу та створити толерантну атмосферу в українському суспільстві. “Люби, пам’ятай, живи” — таке цьогорічне гасло Дня пам’яті. Кампанія поінформування громадськості щодо небезпеки СНІДу та шляхів передачі ВІЛ-інфекції розпочалася вже давно. В цій акції серед інших відомих людей бере участь поп-співачка Ані Лорак, яка з’явилася на плакатах, виданих представництвом ООН в Україні. На них вона тримається за руку з ВІЛ-інфікованим хлопцем, а знизу надпис: “ВІЛ не передається через дружбу”.
Михайло Моргунський, який очолює проект з висвітлення проблеми ВІЛ/СНІДу в засобах масової інформації, зауважив, що результати проведеного серед інфікованих опитування свідчать про те, що вони відчувають недоброзичливе ставлення до себе. “Існуюча інформація про епідемію ВІЛ/СНІДу у більшості випадків несе негативне навантаження і найчастіше лякає, — каже він, — і найголовніше — не дає відповіді на запитання, як СНІД передається і як не передається, і тому призводить до абстрагування суспільства від проблеми в цілому”.
Глобальний фонд боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією виділив 92 мільйони доларів на боротьбу з ВІЛ/СНІДом в Україні. З них вже витрачено майже 14 мільйонів доларів. Однією з найсерйозніших проблем в Україні є лікування сотень тисяч людей, вже вражених вірусом. І можливість лікувати їх теоретично існує — це антиретровірусна терапія. До недавнього часу проблема полягала у її високій вартості, але потім виявилося, що ціна на ці ліки є умовною, і що ліки, виготовлені з тих самих компонентів, але не провідними фармацевтичними компаніями, так само ефективні та значно дешевші.
Захедул Іслам Мохамед, голова місії “Лікарі без кордонів” в Україні, зазначає: “Проведені згідно з нашою програмою дослідження показали, що ліки-генерики настільки ж ефективні, як і медикаменти-“бренди”, але вони набагато дешевші. Ціна річного курсу лікування генериками становить приблизно 500–600 доларів на рік, тоді як медикаменти-“бренди” коштують до 5–6 тисяч доларів на рік. Про які б ліки не йшлося, ми повинні рухатися у напрямку зниження ціни на них”.
Головне ж, вважають фахівці з проблеми ВІЛ/СНІДу, — це постійно пам’ятати про неї і нагадувати українському суспільству, що вона дуже реальна і що вона вже вийшла за рамки груп ризику. В Україні жертвою ВІЛ/СНІДу сьогодні може стати будь-хто — навіть середньостатистичний громадянин, який не вживає ін’єкційних наркотиків і не є працівником секс-індустрії.
Представники української системи охорони здоров’я не відкидають високі показники кількості ВІЛ-інфікованих, а називають їх “прогностичними” і цілком припускають, що вони відповідають дійсності. Програмою розвитку ООН в Україні були оприлюднені дані щодо ситуації з ВІЛ/СНІДом за 2003 рік. Деякі дані звіту наведені нижче.
За даними Програми розвитку ООН (далі — ПРООН), на сьогодні в Україні близько 250 000 українців живуть з ВІЛ/СНІДом (за даними ВООЗ —400– 600 тис., за даними МОЗ України офіційно зареєстровано 60 319 чоловік, що живуть з ВІЛ). Щодня близько 150–200 осіб в Україні інфікуються ВІЛ.
Україна має найвищий показник поширення ВІЛ у віковій групі 15–49 років серед країн Європи (табл. 1).
Регіони. Починаючи з 1997 року, нові випадки інфікування ВІЛ реєструвалися на території всієї країни. Найбільш ураженими є південні та східні регіони України, до яких належать Донецька, Дніпропетровська, Одеська і Миколаївська області та Крим. Наприкінці 2002 року ці регіони, в яких мешкає близько 30 % населення України, нараховували 70 % від усіх ВІЛ-інфікованих осіб країни. Західні регіони України, до яких належать вісім областей, залишаються найменш ураженими, кількість ВІЛ-позитивних жителів там становить лише 6 % усіх ВІЛ-інфікованих українців.
Молодь та діти. Епідемія ВІЛ набула найбільшого поширення серед молоді, що становить групу ризику внаслідок багатьох соціальних та економічних причин. У той час, як в усьому світі близько 50 % усіх випадків інфікування ВІЛ припадає на людей віком 15–24 років, в Україні, за даними офіційної статистики, найвищі показники захворюваності має вікова група 20–29 років, за нею йде вікова група 30–39 років. Досить велика кількість інфікованих дітей віком до 12 років є наслідком передачі інфекції від матері до дитини.


Кількість інфікованих жінок зростає щороку. Підраховано, що нині в Україні 40 % інфікованих ВІЛ/СНІДом — жінки. Дві третини зареєстрованих жінок мають вік 20–29 років, що є піком їх репродуктивної активності. Фактично 60 % ВІЛ-позитивних вагітних жінок молодші 25 років. Не дивно, що з 1999 року внаслідок зростання кількості інфікованих вагітних жінок значно зросла кількість ВІЛ-позитивних дітей. Понад 97 % ВІЛ-позитивних дітей народжені ВІЛ-позитивними матерями.
Оскільки епідемія ВІЛ сконцентрована в певних групах населення, більшість ВІЛ-позитивних дітей народжуються у соціально неблагополучних сім’ях. Ці діти зростають без необхідного забезпечення умов, що визначають пристойний рівень життя (медичне обслуговування, повноцінне харчування, забезпечення вітамінами, одягом, іграшками, шкільним приладдям тощо):
· 70 % ВІЛ-позитивних дітей народжуються у соціально неблагополучних сім’ях (наприклад, де один або обоє батьків вживають наркотики, ведуть бродячий спосіб життя або перебувають у в’язниці);
· 20 % дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями, залишені на державне піклування та перебувають у дитячих будинках або медичних закладах. Жоден з цих дітей не має шансів на всиновлення;
· 85 % батьків ВІЛ-позитивних дітей молодші 30 років.
Зміна шляхів інфікування. З 2000 року невпинно зростає кількість ВІЛ-позитивних дітей, які самі вживають наркотики, хоча вже зараз їх кількість перевищує 2 % усіх офіційно зареєстрованих ВІЛ-позитивних дітей. Проте справжні показники є набагато вищими.
Хоча споживання ін’єкційних наркотиків залишається на першому місці серед шляхів передачі ВІЛ, з 1997 року кількість наркоманів серед усіх офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих українців зменшилась з 87 % до 52 %. І незважаючи на те, що споживачі ін’єкційних наркотиків залишаються головною вразливою групою щодо поширення ВІЛ в Україні, проблема стає більш глобальною, оскільки внаслідок сексуальних стосунків з партнерами, які споживають наркотики, ВІЛ поширюється серед тих, хто наркотики не вживає.
Зрозуміло, що як тільки ВІЛ потрапляє у певну групу ризику, його неможливо ізолювати, а незахищені сексуальні стосунки відіграють вирішальну роль у передачі ВІЛ від ін’єкційних наркоманів до сексуальних партнерів. Дослідження, проведені у 2002 р. Українським Центром боротьби зі СНІДом та ЮНЕЙДС в Одеській області, виявили, що 70 % осіб, які інфікували своїх сексуальних партнерів (не обов’язково наркоманів), були споживачами ін’єкційних наркотиків.
Доля жінок, інфікованих шляхом гетеросексуальних стосунків, серед нових випадків ВІЛ-інфекції зросла з 25 % у 1997 р. до нинішніх 67 %, що відображається у поширенні інфекції серед вагітних і донорів крові.
Кількість тестувань на ВІЛ в Україні зменшилася з максимального значення 7,2 млн у 1993 р. до 2–3 млн на рік. Сьогодні, незважаючи на те, що держава гарантує добровільне конфіденційне тестування, такі послуги дуже обмежені. Перешкоджають цьому високі ціни, розташування та обмежені можливості центрів для тестування. Крім цього, відсутня належна інформаційна база щодо цих послуг, далеко не завжди проводяться консультації до та після проведення тестувань, недостатнє забезпечення тест-системами.
На сьогодні Національна програма тестування надає перевагу тестуванню вагітних жінок та донорів крові, значно менше уваги приділяється споживачам ін’єкційних наркотиків і хворим на інфекції, що передаються статевим шляхом. Такий підхід може призвести до значного заниження кількості нових випадків ВІЛ-інфекції. Контроль над поширенням ВІЛ серед наркоманів та хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом, є найефективнішим способом запобігання поширенню ВІЛ серед вагітних жінок та донорів крові.
За даними ПРООН, основними причинами, що сприяють вираженому поширенню ВІЛ/СНІДу на Україні, є такі ключові проблеми:
· соціально-економічний спад унаслідок бідності, безробіття, нерівномірного розподілу прибутків;
· дезінтеграція сімей та спільнот, збільшення кількості сиріт, покинутих та бездомних дітей;
· збільшення частоти проявів небезпечної поведінки серед молоді, головним чином — сексу без запобіжних заходів та обміну голками і шприцами;
· занепад системи освіти, що зменшує її спроможність допомагати молоді розвивати навички захисту від інфекції;
· гендерна нерівність, що зменшує здатність жінок захистити себе від ВІЛ;
· нестабільність населення, що проявляється у законних та незаконних міграціях;
· зростання нелегальної торгівлі наркотиками, що є безпосереднім рушійним чинником епідемії;
· дискримінація та презирство до хворих на ВІЛ/СНІД.
Прогнози. У 2001 році міжнародною командою, до складу якої увійшли представники Українського інституту соціальних досліджень, Британської Ради, ЮНЕЙДС, Українського центру по боротьбі зі СНІДом та Інституту економіки, було розроблено прогноз щодо ситуації з ВІЛ/СНІДом в Україні. Були запропоновані два сценарії розвитку подій, що передбачили різні швидкості поширення ВІЛ в залежності від державного реагування, яке було майже повністю відсутнім або поступово зростало до необхідного рівня.
За сприятливішим прогнозом до 2010 року:
· 582 000 українців будуть жити з ВІЛ/СНІДом, включаючи хворих на СНІД. Ця цифра більше ніж удвічі перевищує теперішню кількість, що становить 250 000 осіб;
· 43 000 жителів України помруть від СНІДу протягом 2010 р.;
· понад 46 000 дітей стануть сиротами внаслідок СНІДу до 2010 р.
В найгіршому випадку:
· 1 440 000 українців, ймовірно, будуть жити з ВІЛ/СНІДом;
· понад 95 000 українців помруть від ВІЛ/СНІДу протягом 2010 р.;
· понад 77 000 дітей стануть сиротами внаслідок СНІДу до 2010 р.
З огляду на низький рівень народжуваності та інші фактори, що впливають на здоров’я нації, уже зараз очікується, що населення України зменшиться з 47,28 млн у 2005 р. до 45,48 млн у 2010 р.
Внаслідок впливу СНІДу відбудеться подальше зменшення чисельності населення приблизно до 45,09–44,89 млн у 2010 р. За даними обох сценаріїв найбільша кількість випадків СНІДу припадатиме на вікову групу 25–29 років.
Навіть без прогнозу впливу наслідків ВІЛ/СНІДу на всю економіку країни зрозуміло, що епідемія все більше перевантажуватиме систему охорони здоров’я України. Підвищиться вартість діагностики, лікування та догляду людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, і запобігання передачі інфекції від матері до дитини зростуть. Зростуть також додаткові витрати, наприклад, на підготовку спеціалізованого медичного персоналу, лабораторне обладнання і тест-системи, госпіси (заклади для безнадійно хворих) тощо. Оскільки Конституція України гарантує право на безкоштовне лікування, відсутність доступу до антиретровірусних препаратів (необхідних для лікування ВІЛ) буде політично неприйнятною, особливо якщо Україна вступить до Європейського Союзу.


Статьи на похожую тематику:



зміст