Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Діяти, як справжній друг

Юрій Віленський, кандидат медичних наук, письменник, історик медицини, автор книг «Доктор Булгаков» та «Віктор Некрасов: портрет життя»



Ці слова, які надзвичайно просто і зрозуміло вимальовують сутність місії лікаря в його ставленні до хворого, належать Сергію Петровичу Боткіну. В них — основа лікарської етики та деонтології: істини, ідеали та вимоги, народжені моральними імперативами в медицині та вченням про обов'язок лікаря на його вічному, важкому шляху.
Здавалося б, у часи технізації медичної науки, коли комп'ютер як коронатор медичного діагнозу стає всюдисущим, а стетоскоп у деяких колег переходить у категорію анахронізмів, постулати про пріоритети співчуття і милосердя в тактиці лікаря дещо застаріли. Насправді, все навпаки — етичне обґрунтування та супровід використання найновіших діагностичних та лікувальних засобів і методів стає абсолютно необхідним. Та й самі медики усіх фахів та напрямків, ніби відповідаючи біблейській мудрості про природу медицини — «Знання лікаря піднесе його, і між доброчинцями та царями він буде в пошані», — вбачають у своєму поклику дещо вище, ніж звичайну професію. Адже це призначення і тяжіння до сумління, відлуння досвіду — заради пацієнтів та колег. Таких лікарів, на щастя, значно більше, ніж формальних власників дипломів, і безкорисливість не залишила їх. Хоча сказане аж ніяк не означає, що лікареві повинен бути притаманний лише аскетизм, а держава може залишатися байдужою до його побуту, турбот, труднощів.
І все ж, крізь терни до зірок, слова повчають, а приклади надихають! Ось чому в новому часописі, що лежить перед тобою, наш дорогий незнаний читачу, етична рубрика, трибуна та кафедра моральності крізь призму історії та сучасності займатиме гідне, а головне, постійне місце. Цьому є важлива причина: окрім зростаючої кількості спеціальної інформації конче потрібні роздуми про лікарське серце і совість. Саме про їхній вплив Михайло Панасович Булгаков, великий письменник і чудовий лікар, в дні своєї земської сільської буденщини якось сказав: «Пестячи мою душу».
Але в чому особливості даного розділу? Він уявляється нам, насамперед, інтригуючим. Певною метою починання є те, щоб ви, гортаючи журнал, шукали і ці сторінки. Їх тематика — не суто теоретичні повчальні розміркувування, а вільна мозаїка правдивих подробиць лікарського буття, без розподілення на поважних та нетитулованих авторів. Пам'ятаючи, що нове — це добре забуте минуле, ми знову надамо слово нашим вчителям, класикам медицини, її світочам думки. Журнал не залишиться осторонь і найновіших, а також дещо забутих видань про медицину, як про матерію успіхів та втіхи, але, водночас, і трагедій. Інакше кажучи, про лікарювання в сенсі оцінки і заповіту Миколи Михайловича Амосова, як про «книгу про щастя і нещастя».
В планах часопису — деонтологічні інтерв'ю з відомими лікарями, вченими, громадськими діячами, досвідченими педагогами і, звичайно, дискусійні матеріали про все, що засмучує або підтримує велику лікарську долю. Мріємо, щоб сторінки наших «Етичних етюдів» дещо нагадували «Врачебную газету», аби у вас, як колись у земського лікаря дореволюційних часів, виникало бажання взятися за перо і надіслати листа до улюбленого видання. Хоча таке визнання нам ще треба вибороти. Адже ми впевнені, що чудові якості земського лікаря як лицаря служіння людині, попри скептицизм і ницість епохи, не підвладні часу. Доказів тому безліч, треба лише подивитися на них неупередженим поглядом.
Отже, ми розпочинаємо. Єдине правило, якого будемо неодмінно дотримуватися — цікавість жанру. Публікації відповідатимуть мові оригіналу. Беремося за це відерце біля чистого джерела з надією та вірою, що журнал стане вашим другом і найкращим порадником.


Статьи на похожую тематику:



зміст