Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Хроніка подій

Десятий конгрес СФУЛТу

26–28 серпня в Чернівцях пройшов черговий, Х конгрес СФУЛТу — Світової федерації українських лікарських товариств. Це видатна подія в літописі української медичної думки, у справі згуртуванні лікарів-патріотів Вітчизни. СФУЛТ виникнув завдяки зусиллям та злагоді української діаспори в світі, і за радянських часів його діяльність замовчувалася. СФУЛТу понад двадцять п’ять років, і перші його конгреси відбулися в Мюнхені та Відні. Та у 1990 році, ще до проголошення незалежності нашої держави, конгрес вперше відбувся в Києві, зібравши численну аудиторію. З того часу кожні два роки СФУЛТ збирав конгреси в різних містах України. Нині його учасників гостинно прийняли Чернівці. Для створення урочистої та ділової атмосфери конгресу багато зусиль доклала Буковинська медична академія і її ректор професор Василь Пішак.


Порівнюючи дух останніх конгресів СФУЛТу з ентузіазмом перших зібрань на рідній землі, слід сказати, що поступ СФУЛТу не загальмувався, але має свої труднощі, — підкреслив голова СФУЛТу, один із провідних ентузіастів українського лікарського єднання, академік АМН України, професор Любомир Пиріг. — Українська лікарська громадськість за межами України певною мірою розчарована станом охорони здоров’я України та реальними змінами в ній. З іншого боку, в діаспорі з’являються нові покоління, які з меншою ревністю переймаються українською ідеєю. Проте конгрес зібрав близько 500 учасників з усіх регіонів України, а також лікарів-українців з Канади, США, Австралії, Росії, Болгарії, Польщі, Німеччини, Словаччини. Приємно, що лікарі-українці з Росії також мають за честь брати участь у конгресах. До роботи конгресу приєдналися і лікарі-українці з Польщі, які на попередньому конгресі в Луганську були відсутні.
Надійшло понад 1000 матеріалів для публікації в працях конгресу, а також 400 заявок на усні виступи. Програма була цікавою і насиченою, утворено 8 секцій. Щодо пленарних засідань, на першому з них прозвучали моя доповідь “Людність України крізь призму демографії та охорони здоров’я”, доповідь голови комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства Миколи Поліщука “Реформи охорони здоров’я в Україні, сучасний стан і перспективи”, Тетяни Гарник (МОЗ України) “Питання інтеграції наукової і народної медицини”, Олега Циборовського (Інститут громадського здоров’я МОЗ України) “Внесок Всеукраїнського лікарського товариства у реформування системи охорони здоров’я”.


Лицар вікопомності

17 липня 2004 року нас залишив видатний
вчений-історик медицини, створювач та
незмінний керівник Національного музею
медицини України, заслужений діяч науки
України, лауреат Державної премії України,
професор Олександр Грандо.


В жовтні йому виповнилося б вісімдесят п’ять… Мабуть, саме ця постать залишиться в світосприйнятті тисяч колег як дивний лицар Вікопомності. Адже наукова перлина столиці — Музей медицини, що немов чарівний птах постав у стінах історичного Анатомічного театру медичного факультету Університету св. Володимира — дітище Олександра Абрамовича, невмирущий плід його ентузіазму, знань, патріотизму.
Вихованець Київського медичного інституту Олександр Грандо як віськовий лікар пройшов героїчний фронтовий шлях, був учасником оборони Сталінграда, інших битв за долю Батьківщини. У післявоєнні роки став науковцем і викладачем, зосередившись на питаннях соціальної медицини та історії медицини. Зокрема, завдяки його дослідженням постали невідомі сторінки літопису земської медицини. Шлях Олександра Абрамовича до наукового визнання не був легким, та життя подарувало йому зустрічі та дружбу зі славетними українськими вченими — О. Марзєєвим, Л. Громашевським, Л. Медвідєм, М. Амосовим, М. Коломійченком. Історія медицини поступово перетворювалася на мелодію серця, і розвідник минулого поринув у провінційні простори України, відшукуючи рідкісні експонати для майбутнього музею медицини.
Мрію підтримала низка видатних українських вчених-медиків, провідники Міністерства охорони здоров’я (В. Братусь, А. Романенко, А. Сердюк), і розпочалася розбудова музею. Фактично його діарами та інтер’єри, де ми неначе зустрічаємося з класиками медицини Миколою Пироговим і Володимиром Караваєвим, Василем Образцовим і Данилом Заболотним, оригінальні тематичні розділи, унікальні науково-технічні вирішення, здійснення мандрівки від часів Київської Русі до досягнень сучасності — невигаданий роман. Рядки його належать Олександру Грандо, і важливо, що йому вдалося залучити до втілення проекту талановитих художників, скульпторів, дизайнерів. Захоплення та знання професора, сила його уяви, прагнення створити щось справді незвичайне — ось смолоскипи ідеї. Після відкриття музею він став популярною київською медичною адресою. Цю роботу вченого та його сподвижників було відзначено Державною премією України в галузі науки та техніки.
Впродовж наступних десятиріч зростала та вдосконалювалася майстерність О. А. Грандо як наукового письменника. Зокрема, за його редакцією та участю вийшов справжній історичний фоліант “Визначні імена в світовій медицині”.
Професор О. Грандо творчо працював до останнього подиху. Його світлий образ залишиться у вдячних згадках поколінь, а про його наукову звитягу нагадуватиме Національний музей медицини України.


Редакційна колегія та редакційна рада
журналу “Мистецтво лікування”


В стилі Миколи Стражеска

Двадцяте сторіччя в його
намаганнях науково
захистити хворе серце
красномовно пов’язане
з іменем та дослідженнями
видатного терапевта
сучасності, Героя
Соціалістичної Праці,
академіка АН та АМН СРСР
і АН України Миколи
Дмитровича Стражеска.


Саме М. Стражеско разом зі своїм геніальним вчителем професором В. Образцовим у 1909 році вперше прижиттєво діагностував коронаротромбоз як основу інфаркту міокарда, і це стало вагомим поштовхом у розвитку клінічної та експериментальної кардіології. В 1936 році академік М. Стражеско заснував у Києві Інститут клінічної медицини в усьому її розмаїтті, де терапія знайшла підвалини наукового осмислення її чільних розділів. Провідним серед них залишаються питання кардіології, і не дивно, що наступником цього наукового авангарду української медицини на рівні світових концепцій та здобутків став Інститут кардіології ім. М. Д. Стражеска АМН України.
В червні в цьому Інституті відбулася зустріч журналістського корпусу столиці з Президентом АМН України академіком Олександром Возіановим та науковою елітою в галузі кардіології. В традиційному діалозі взяв участь відомий вчений-гігієніст член-кореспондент АМН України Андрій Сердюк.
Змістовну доповідь щодо проблематики Інституту зробив його директор — член-кореспондент АМН України, професор Володимир Миколайович Коваленко. Торкаючись провідних напрямів у роботі Інституту, він наголосив, що саме тут розроблено і в 1999 році затверджено Указом Президента України Програму профілактики артеріальної гіпертензії серед населення держави, розраховану до 2010 року. Одна з провідних клінічних технологій — моніторинг артеріального тиску. Можна очікувати, що 10–12 років таких цілеспрямованих зусиль сприятимуть зменшенню смертності від мозкових інсультів на 20–30 %, від ішемічної хвороби серця — на 10 %.
Цілком новий діагностичний напрям світового значення — впровадження магнітокардіографії, що дозволяє з нових позицій оцінювати функціональний стан серця. Поряд із застосуванням світового спектра засобів кардіофармакології, одним із вагомих досягнень українських вчених у цій галузі є винахід і успішне застосування оригінального вітчизняного препарату корвітіну, що має шанс увійти у перелік провідних кардіогенних ліків новітнього часу. Водночас в Інституті, наголосив професор В. Коваленко, надзвичайно ефективно працює відділ коронарної і рентгеноваскулярної хірургії, роботи якого здобули європейське визнання. Ще на початку дев’яностих років відомий ендоваскулярний хірург професор Юрій Соколов розпочав виконувати ендоваскулярні реконструкції на фоні інфаркту міокарда, заперечуючи цим невблаганне. Ця магістраль продовжує вдосконалюватися. Доповідь В. Коваленка із застосуванням новітніх інформаційних методів вичерпно змалювала портрет славетного інституту.
Як завжди, цікавим було спілкування з Олександром Федоровичем Возіановим. Йшлося, ясна річ, про шлях урології, розвиток якої персоніфікує видатний хірург та вчений, але не тільки — не менш важливим є подальший плідний розвиток усіх інститутів АМН, які репрезентують сучасну медицину в Україні. З нагоди Дня журналістики провідні хронікери медицини були відзначені Почесними грамотами АМН України. Серед номінантів — і представник “Мистецтва лікування”. Отже, можна констатувати, що за рік журнал набув значного визнання.


У червні, липні та серпні 2004 року відзначили день народження відомі педагоги та науковці Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, Академії медичних наук України, Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика:


Аронов Гелій,
Боднар Петро,
Борисенко Анатолій,
Бур’янов Олександр,
Бутенко Геннадій,
Ветютнева Наталія,
Віничук Степан,
Гебеш Василь,
Гиріна Ольга,
Гоц Юрій,
Дзюрак Валерій,
Єльський Віктор,
Ковальський Михайло,
Коляденко Володимир,
Комісаренко Сергій,
Кордюм Віталій,
Коритнюк Раїса,
Короткий Валерій,
Кривопустов Сергій,
Крижанівський Ярослав,
Кузнецов Валерій,
Лисенко Григорій,
Лобенко Анатолій,
Маланчук Владислав,
Марченко Олексій,
Мачерет Євгенія,
Мінцер Озар,
Мітін Юрій,
М’ясоєдов Дмитро,
Пелещук Анатолій,
Ревуцький Євген,
Романенко Аліна,
Руденко Анатолій,
Стаднюк Леонід,
Філіпов Юрій,
Швець Наталія.

Щиро вітаємо іменинників і бажаємо їм щастя, здоров’я та успіхів!


У червні, липні та серпні 2004 року виповнилися знаменні ювілейні дати в житті та діяльності славетних українських лікарів та вчених. Щиро вітаємо


Голоту Владислава,
Зозулю Івана,
Книшова Геннадія,
Костюка Платона,
Матюшка Ростислава,
Новицьку-Усенко Людмилу.


Статьи на похожую тематику:

1. Хроніка подій

2. Хроніка подій

3. ХРОНІКА ПОДІЙ

4. Хроніка подій

5. Хроніка подій

6. Хроніка подій

7. Хроніка подій

8. Хроніка подій

9. Хроніка подій

10. Хроніка подій



зміст