Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Кохрейнівське співробітництво — роль у системі доказової медицини

www.cochrane.org


Кохрейнівське cпівробітництво — міжнародна неприбуткова незалежна організація, метою якої є інформаційна діяльність у галузі доказової медицини. Основною формою діяльності Кохрейнівського співробітництва є випуск систематичних оглядів клінічних досліджень та інших форм аналізу тих чи інших методів лікування. Кохрейнівське cпівробітництво було засновано в 1993 році і названо на честь Арчі Кохрейна, британського епідеміолога, якого вважають засновником доказової медицини та її методології.
Основна діяльність Кохрейнівського cпівробітництва полягає у випуску Cochrane Database of Systematic Reviews (систематичні огляди кохрейнівської бази даних, які об’єднують результати наукових досліджень з рекомендаціями щодо їх використання в практичній медицині), що публікуються щоквартально як частина кохрейнівської бібліотеки. Основна мета Співробітництва — систематизація даних наукових досліджень шляхом аналізу стану проблеми на основі всіх доступних джерел інформації. Потім формуються відповіді на поставлені клінічні запитання і окреслюється ряд завдань, що потребують вирішення в подальших дослідженнях. Фактично систематичні огляди є формою клінічних досліджень, однак тут об’єктом дослідження виступають не пацієнти, а дані попередньо проведених досліджень.
Ці огляди доступні на сайті Кохрейнівського співробітництва в електронному вигляді. Завдяки такій формі при появі нових даних з відповідної галузі систематичні огляди поновлюються.
Експерти, що добровільно працюють в групах Співробітництва з підготовки оглядів, — високопрофесійні фахівці в галузі охорони здоров’я. Співпраця експертів з видавничими групами забезпечує найвищі стандарти, широку популярність і значимість кохрейнівських оглядів.
Нижче пропонуємо читачам “Мистецтва лікування” резюме кількох останніх кохрейнівських оглядів, які, вважаємо, будуть цікавими і корисними для повсякденної лікарської діяльності.


1. Hepatitis B vaccination for patients with chronic renal failure (Cochrane Review)/ Вакцинація проти гепатиту В у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю
Schroth R.J., Hitchon C.A., Uhanova J. et al. Із The Cochrane Library, Issue 3, 2004 (останній перегляд — 24 травня 2004 р.)
Передумови. Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) мають значний ризик інфікування вірусом гепатиту В. Попередні дослідження продемонстрували, що хворі з ХНН отримують переваги від вакцинації, однак не всі дослідження їх продемонстрували.
Завдання. Визначити переваги і недоліки вакцинації проти гепатиту В у пацієнтів з ХНН.
Вибрані стратегії. Було проаналізовано такі дослідження: The Cochrane Hepato-Biliary Group Controlled Trials Register, The Cochrane Renal Group Controlled Trials Register, The Cochrane Controlled Trials Register on The Cochrane Library (Issue 1, 2002), PubMed/MEDLINE (1966 to July 2003), EMBASE (1985 to November 2003), Current Clinical Practice Guidelines (Canadian Immunization Guide and Vaccine Preventable Diseases Surveillance Manual), Science Citation Index, а також журнальні публікації, абстракти і переліки використаних джерел у статтях.
Критерії вибору. Рандомізовані клінічні дослідження, що порівнюють плазмову вакцину з плацебо, рекомбінантну вакцину з плацебо, посилену рекомбінанту вакцину з плазмовою вакциною, а також посилені серії вакцинації (понад 3 інокуляції) з трьома інокуляціями вакцини у пацієнтів з ХНН.
Основні результати і висновки. В огляд увійшли 7 рандомізованих клінічних досліджень. За результатами, плазмова вакцина була значно ефективнішою за плацебо в досягненні необхідного рівня антитіл проти гепатиту В. Не виявлено статистично достовірної відмінності між плазмовою вакциною і плацебо стосовно інфікування вірусом гепатиту; а також між рекомбінантною вакциною і плазмовою вакциною в їх здатності сприяти досягненню цільових рівнів антитіл проти вірусу гепатиту В. Рівень гетерогенності результатів залежав від дози вакцини. За даними двох досліджень, не продемонстровано переваг посиленої стратегії рекомбінантною вакциною (понад 3 інокуляції) в досягненні цільових рівнів антитіл над режимом, що включав 3 інокуляції рекомбінантної вакцини.

2. Clonidine for smoking cessation (Cochrane Review)/ Використання клонідину для припинення паління
Gourlay S.G., Stead L.F., Benowitz N.L. Із The Cochrane Library, Issue 3, 2004. Chichester, UK: John Wiley & Sons, Ltd. (останній перегляд — 12 травня 2004 р.)
Передумови. Клонідин (клофелін, катапресан, гемітон) звичайно використовується як антигіпертензивний препарат. Він діє через центральну нервову систему і може зменшувати прояви синдрому відміни після припинення прийому різних середників, що викликають залежність, особливо — паління.
Завдання. Метою даного дослідження було вивчення ефективності клонідину як допоміжного засобу у людей, які кидають палити.
Стратегії пошуку. Було проаналізовано Cochrane Tobacco Addiction Group trials register for trials of clonidine.
Критерії вибору. Використані рандомізовані дослідження, що порівнювали клонідин із плацебо.
Основні результати і висновки. Проаналізовано 6 клінічних досліджень. У трьох використовували таблетовану форму клонідину, в трьох інших — трансдермальну. В одному дослідженні встановлено статистично достовірний вплив клонідину. Також спостерігалася висока дозозалежність побічних ефектів (сухість слизових, сонливість). На основі отриманих даних можна зробити висновок про ефективність клонідину як допоміжного засобу для зменшення симптомів відміни при припиненні паління. Побічні ефекти препарату значно обмежують можливості його застосування в осіб, що кидають палити.



3. Inhaled insulin in diabetes mellitus (Cochrane Review)/ Використання інгаляційних форм інсуліну для лікування цукрового діабету
Royle P., Waugh N., McAuley L. et al. Із The Cochrane Library, Issue 3, 2004. Chichester, UK: John Wiley & Sons, Ltd. (останній перегляд — 23 серпня 2003 р.)
Передумови. Інсулінова терапія пов’язана з багаторазовими щоденними ін’єкціями інсуліну. Це створює значні незручності для пацієнтів і не завжди забезпечує оптимальний контроль глікемії. Також короткодіючі ін’єкційні форми інсуліну абсорбується повільніше, ніж інсулін, що виділяється нормальною підшлунковою залозою у відповідь на прийом їжі. Інгаляційні форми інсуліну надають можливість знижувати частоту ін’єкцій, навіть до однієї ін’єкції довготривалого інсуліну на добу, а також забезпечують більш фізіологічну дію інсуліну завдяки швидшій абсорбції з легень.
Завдання. Порівняти ефективність, побічні ефекти і сприйнятливість пацієнтами інгаляційних та ін’єкційних форм інсуліну.
Стратегії пошуку. Було проаналізовано Databases searched were: The Cochrane Library, MEDLINE, PubMed, EMBASE, Science Citation Index, BIOSIS, Web of Science Proceedings, National Research Register UK, Current Controlled Trials, ClinicalTrials.gov, Conference Papers Index, LexisNexis, веб-сайти ADA and EASD з оглядом абстрактів різних конференцій, а також журнальні публікації, абстракти і переліки використаних джерел незалежно від мови оригіналу. Також була отримана відповідна інформація від фармкомпаній.
Критерії вибору. Використані рандомізовані дослідження, що порівнювали паралельні групи хворих з ЦД І і ІІ типу будь-якого віку, які приймали інсулін у різних формах. Мінімальна тривалість обстеження — 10 тижнів (час, що надає можливість оцінювати глікозильований гемоглобін як показник адекватності контролю глікемії).
Основні результати і висновки. В 6 рандомізованих досліджень було включено 1191 пацієнта. В три дослідження увійшли пацієнти з ЦД І типу, в інші три — з ЦД ІІ типу. Три дослідження мали тривалість 24 тижні, інші три — 12 тижнів. Результати по HbA1c були подібні для всіх досліджень, і всі вони продемонстрували достатню ефективність інгаляційних форм інсуліну у порівнянні з підшкірним введенням. У групах інгаляційних форм якість життя була вищою, і пацієнти були більш сприйнятливі до терапії. Відмінностей в частоті гіпоглікемічних епізодів не виявлено. При використанні інгаляційних форм побічні ефекти з боку легень не спостерігалися. Таким чином, інгаляційний інсулін, який застосовується перед прийомом їжі на додаток до базальної терапії ін’єкційним інсуліном, продемонстрував можливість підтримувати глікемічний контроль на рівні того, що забезпечується численними ін’єкціями.


Статьи на похожую тематику:

1. Проблема інфекцій в сучасній неонатології з позицій доказової медицини

2. Є. Є. Шунько, Т. В. Кончаковська Респіраторний дистрес-синдром новонароджених: проблеми та перспективи профілактики і лікування з позицій доказової медицини

3. Олександр Тарасенко Триває підготовка юристів для роботи в системі охорони здоров’я та фахівців у галузі медичного права

4. Лауреати Нобелівських премій у галузі фізіології та медицини

5. О.Тарасенко “Дарниця” і “Мистецтво лікування” — співпраця заради медицини

6. Лікування негонококового уретриту (директиви Міжнародної асоціації урогенітальної медицини, 2002)

7. В. З. Нетяженко, Я. В. Корост, Г. І. Мишанич Міжнародний освітній курс Європейського товариства кардіологів — проблеми інтегративної медицини та шляхи їх вирішення

8. Юрій Віленський Професор Микола Проданчук: “Токсикологію в океані хімічних небезпек можна порівняти з лоцманом профілактичної медицини. Тож це — наука передбачень і водночас — швидкого реагування”

9. Г. Д. Фадеенко Кишечная микрофлора и ее роль при дислипидемиях

10. Роль препаратів магнію в лікуванні невиношування вагітності



зміст