Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

О. І. Осадча, І. В. Багдасарова, Б. С. Шейман, В. Г. Семенов
Вплив ентеросорбенту Ентеросгель на стан антитоксичної резистентності та імунологічної реактивності у дітей з гломерулонефритом

У статті представлені результати дослідження, що вивчало стан антитоксичної резистентності та імунологічної реактивності при гострому гломерулонефриті у дітей віком від 5 до 14 років та вплив на ці показники ентеросорбенту Ентеросгель. Встановлено, що застосування детоксиканту Ентеросгель, внаслідок виведення аутоагресивних факторів, які накопичуються в крові дітей з гломерулонефритом, надає можливість збереження функціональної спроможності імунокомпетентних клітин на більш адаптованому (субкомпенсованому) рівні, знижує виразність аутоімунних реакцій та покращує результати лікування хворих.

Ключові слова: антитоксична резистентність, імунологічна реактивність, цитолітична активність.


О. І. Осадча, к. м. н.
Інститут токсикології та екогігієни ім. В. В. Медведя МОЗ України, Київ
І. В. Багдасарова, д. м. н., професор /Інститут нефрології АМН України, Київ/ Б. С. Шейман, д. м. н.
Український науково-практичний центр клінічної токсикології, Київ
В. Г. Семенов, лікар вищої категорії


Імунопатологічний механізм ушкодження нирок при гломерулонефриті (ГН) складається з таких етапів: поява антитіл до гломерулярної базальної мембрани, накопичення імунних комплексів та вазоактивних амінів, декомпенсація функцій нейтрофільних гранулоцитів (НГ) і моноцитів, аутоімунізація. Зазначене дозволяє вважати видалення факторів, що підтримують патологічні механізми хвороби, важливим лікувальним заходом, який впливає на перебіг та прогноз ГН у дітей.
Метою дослідження є вивчення стану антитоксичної резистентності та імунологічної реактивності у дітей при гострому ГН та впливу на ці показники ентеросорбенту Ентеросгель як засобу активної детоксикації.


Матеріали та методи

У дослідження увійшло 60 дітей з гострим ГН. Пацієнти були поділені на дві групи:
· основна група — 40 хворих, яким на фоні загальноприйнятого лікування призначався Ентеросгель;
· контрольна група — 20 хворих, яким проводили тільки загальноприйняту терапію.
Вік хворих становив від 5 до 14 років. У всіх дітей досліджувалися показники антитоксичної резистентності методом лейколіколізу у власній модифікації, вмісту аутоагресивних речовин з молекулами “середньої маси” (МСМ), функціональної активності НГ у НСТ-тесті (спонтанному та індукованому), функціональної активності Т- і В-лімфоцитів у реакції бласттрансформації з фітогемаглютиніном (ФГА) і ліпополісахаридом (ЛПС) морфологічним методом, аутологічного розеткоутворення лімфоцитів з власними еритроцитами. Дослідження проводилося двічі: до початку та після закінчення прийому препарату Ентеросгель.


Результати та їх обговорення

За результатами проведеного дослідження було виявлено значне підвищення цитолітичної активності аутологічної сироватки та її фракцій у дітей основної групи. При цьому основну ушкоджуючу дію мала альбумінова токсиннесуча фракція плазми крові та фракція аутоагресивних речовин МСМ.
При вивченні впливу Ентеросгелю на показники цитолітичної активності у дітей основної групи встановлено значне зниження цитолітичної активності альбумінової фракції сироватки крові по відношенню до вихідних показників на 24,69 % (p < 0,05), але більш значимі зміни спостерігалися у фракції МСМ. Застосування Ентеросгелю сприяло зменшенню цитолітичної активності цієї фракції по відношенню до вихідних показників на 51,73 % (p < 0,05). Ці зміни показників цитолітичної активності окремих фракцій сироватки крові у дітей основної групи сприяли зменшенню сумарної цитолітичної активності сироватки крові взагалі порівняно з вихідними показниками в середньому на 34,48 % (p < 0,05).
При вивченні цитолітичної активності аутологічної сироватки та її фракцій у дітей контрольної групи визначена тенденція до зниження цих показників у процесі лікування. Проте ці зміни були менш виразними, ніж у дітей основної групи.
У всіх дітей з ГН відзначено підвищення вмісту МСМ, що склало (0,93 ё 0,07) од. опт. щільності, при цьому показники у здорових осіб склали (0,56 ё 0,06) од. опт. щільності. Спостерігалося значне підвищення вмісту гідрофобної фракції МСМ. Ці показники в 2–3 рази перевищували аналогічні у здорових осіб (p < 0,05). Гідрофобна фракція перебуває у плазмі крові практично цілком у зв’язаному стані у вигляді комплексів з альбумінами і ліпопротеїдами низької щільності. Саме гідрофобні токсини (гідрофобні продукти деградації білка) мають найбільш значні токсичні властивості, оскільки швидко зв’язуються з мембранами клітин крові і внутрішньоклітинних білків, змінюючи їхню структуру, підвищуючи проникність мембран та зменшуючи їх ферментну активність. Це зумовлює порушення природної резистентності та декомпенсацію функціональних можливостей фагоцитуючих клітин у дітей з гострим ГН. При цьому у дітей основної групи спостерігалася тенденція до зниження вмісту МСМ в процесі лікування в середньому на 12,75 %, однак ці показники перевищували аналогічні у здорових осіб протягом всього дослідження.
Дослідження активності НГ у НСТ-тесті встановило значне підвищення показників у порівнянні з аналогічними у здорових осіб в середньому у 1,87 рази (p < 0,05). Додаткова стимуляція НГ ліпополісахаридом клітинної стінки E. coli (ЛПС) призводила до зниження показників активності НГ у НСТ-тесті. При цьому дані показники були в 2,55 рази (p < 0,05) нижчі за показники спонтанної реакції. Такі зміни показників функціональної активності НГ у НСТ-тесті у відповідь на антигенну стимуляцію свідчать про значну декомпенсацію функції фагоцитуючих клітин у дітей досліджуваної групи та неспроможність їх сформувати адекватну відповідь на мікробні антигени. Водночас спостерігалося збільшення кількості НГ з апоптозом, що може свідчити про корелятивну залежність між декомпенсацією функціональної активності НГ та активністю апоптичних процесів. Після прийому Ентеросгелю у дітей основної групи встановлено зниження показників активності НГ у спонтанному НСТ-тесті по відношенню до вихідних значень на 27,53 % (p < 0,05), на фоні відсутності динаміки показників активності НГ в індукованому НСТ-тесті по відношенню до вихідних значень. Це свідчить про збереження функціональної активності НГ у дітей основної групи на субкомпенсаторному рівні. При цьому була відмічена тенденція до незначного зменшення кількості НГ з апоптичними змінами.
На нашу думку, така динаміка показників функціональної активності НГ свідчить про те, що ендогенна інтоксикація, яка супроводжує перебіг ГН у дітей, не тільки пригнічує функціональну активність НГ, але і сприяє прискоренню процесів апоптозу у клітинах. Застосування Ентеросгелю знижує антигенне навантаження на НГ та сприяє збереженню їхньої функціональної вартості при розвитку реакцій природної резистентності.
Вивчення показників активності НГ у хворих контрольної групи засвідчило зниження показників спонтанної реакції після проведеного загальноприйнятого лікування. Однак при цьому відмічено зниження показників функціональної активності НГ в індукованому тесті по відношенню до вихідних значень в середньому на 25,58 % (p < 0,05), що свідчить про функціональну неспроможність цих клітин. Встановлено значне збільшення кількості клітин з апоптичними змінами у всі періоди дослідження.
При вивченні функціональної активності Т-лімфоцитів у дітей основної і контрольної груп встановлено зниження показників активності Т-лімфоцитів у спонтанній реакції бласттрансформації (РБТЛ) у порівнянні з аналогічними у здорових осіб в середньому на 29,77 % (p < 0,05). При цьому цільна аутологічна сироватка пригнічувала функціональну активність Т-лімфоцитів. При дослідженнях впливу різних фракцій сироватки крові на показники функціональної активності Т-лімфоцитів виявлено, що найбільш виразні інгібуючі властивості мала альбумінова фракція сироватки крові та фракція сполук з МСМ. Встановлено підвищення основного імунорегуляторного коефіцієнту Т-лімфоцитів у бік переваги Т-лімфоцитів-хелперів.
При вивченні показників функціональної активності В-лімфоцитів виявлено достовірне їх підвищення у порівнянні з контрольними значеннями в середньому на 34,09 % (p < 0,05). Встановлено, що глобулінова фракція має значний пригнічуючий вплив на функціональну активність В-лімфоцитів. На нашу думку, причиною зниження функціональної активності В-лімфоцитів в РБТЛ у присутності мітогенів є їх значно підвищена активність у спонтанній реакції. Тому допоміжна активація призводить до значного зниження показників функціональної відповіді. При цьому В-лімфоцити здатні синтезувати низькоафінні антитіла проти власних еритроцитів, що є можливою причиною розвитку аутоімунних реакцій.

Отримані результати свідчать про те, що основою імунопатологічних процесів при гломерулонефриті є порушення імунологічної реактивності, зумовлене насамперед зниженням кількості та функції Т-лімфоцитів. Виражений дефіцит Т-лімфоцитів та зниження їх функціональної повноцінності призводить до порушень імунних процесів, контролю та регуляції як у клітинних, так і гуморальних реакціях, всієї імунологічної реактивності в цілому. Наслідком значної недостатності супресорної функції Т-клітин є втрата толерантності В-клітин на власні антигени та підвищена імунна відповідь у вигляді гіперпродукції аутоантитіл. Застосування Ентеросгелю сприяє зменшенню токсичного навантаження на імунокомпетентні клітини, що створює можливість збереження функціональної спроможності цих клітин на більш адаптованому рівні, ніж у хворих контрольної групи.
При вивченні активності лімфоцитів у реакції розеткоутворення з аутологічними еритроцитами встановлено, що цільна аутологічна сироватка має виразну стимулюючу дію. Вивчення ролі різних фракцій сироватки крові у підтримці активності лімфоцитів у реакції аутологічного розеткоутворення встановило найбільш виражені стимулюючі властивості у глобулінової фракції та фракції сполук з МСМ. Отримані результати побічно свідчать про накопичення в сироватці крові дітей з ГН аутоантитіл та МСМ, які здатні адсорбуватися на поверхні еритроцитів та брати участь як у прямому пошкодженні еритроцитів, так і стимулювати розвиток їхнього аутоімунного ушкодження.
З іншого боку, процеси аутоагресії при ГН можуть бути пов’язані з наявністю специфічно сенсибілізованих лімфоцитів. Підставою для цього є значна активність лімфоцитів в аутологічних реакціях з відмитими аутологічними еритроцитами.
Однією з причин розвитку аутоімунних процесів при ГН у дітей є накопичення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Встановлено значне підвищення цих показників у дітей як основної, так і контрольної груп по відношенню до аналогічних у здорових осіб в середньому на 65,5 % (p < 0,05). Антигени, що беруть участь в утворенні ЦІК, можуть бути екзогенного походження — бактеріальні, вірусні та ін., що входять до складу фракції сполук з МСМ у сироватці крові та зумовлюють значну активність лімфоцитів в аутоімунних реакціях; або ендогенні-ядерні — тіреоглобулін, імуноглобуліни (глобулінова фракція аутологічної сироватки крові). Накопичення ЦІК при ГН призводить не тільки до прямого ушкодження ниркової тканини, а й підтримує аутоімунні реакції, надаючи їм ознак самоутримання та циклічності.


Висновки

Таким чином, аутоімунна відповідь при ГН складається з двох ефекторних рівнів: один — локальний, в межах нирок; другий — зумовлений порушенням загального механізму регуляції імунної відповіді. При цьому, окрім гуморальних та клітинних механізмів, значна роль належить функціональній неспроможності НГ як одного з основних чинників ушкодження ниркової тканини.
Внаслідок виведення аутоагресивних факторів, що накопичуються в крові дітей, хворих на ГН, застосування ентеросорбенту Ентеросгель надає можливість зберегти функціональну спроможність імунокомпетентних клітин на більш адаптованому (субкомпенсованому) рівні, знижує виразність аутоімунних реакцій та покращує результати лікування хворих.


Література

[1] Иммунология: Практикум/ Под ред. Е. У. Пастер. – К.: Вища школа; Из-во КГУ, 1989.
[2] Иммунодефицитные состояния/ Под ред. В. С. Смирнова, И. С. Фрейдчишина. – СПб.: Фолиант, 2000.
[3] Иммунология и иммунопатология детского возраста. Рук-во для врачей/ Под. ред. Д. В. Стефании. – М.: Медицина, 1996.
[4] Николайчук В. В. Молекулярные механизмы эндогенной интоксикации и совершенствование путей детоксикации. Автореф. дис. … д. м. н. – Беларусь, Минский мед. ин-т, 1994.
[5] Марушко Т. В. Клинико-иммунологическая характеристика и лечение стафилококковых заболеваний у детей раннего возраста. Автореф. дис. … д. м. н. – УДМУ, 1994.
[6] Найда И. В., Западнюк В. И., Повстяной Н. Е. и др. Возрастные особенности естественных механизмов детоксикации и лечебного действия Энтеросгеля при ожоговой болезни// Клин. хирургия. – 1993. – № 9. – С. 53–56.
[7] Чернушенко Е. Ф., Когосова Л. С., Голубка Т. В. Аутоиммунные процессы и их роль в клинике внутренних болезней. – К.: Здоровье, 1985. – С. 79–87.


Статьи на похожую тематику:

1. Вивчення селективної детоксикаційної дії ентеросорбенту ентеросгель при комплексному лікуванні нефрологічних захворювань у дітей

2. И.В.Багдасарова, С.П.Фомина, О.В.Лавренчук, О.И.Осадчая, Б.С.Шейман, Р.В.Багдасарова Применение препарата "Энтеросгель со сладким вкусом" в комплексной терапии при пиелонефрите у детей

3. И.В.Багдасарова, А.М.Боярская, О.И.Осадчая, Б.С.Шейман Влияние энтеросорбента Энтеросгель на активность антимикробной резистентности у детей с пиелонефритом

4. Вплив ентеросорбції на стан ендотоксикозу у хворих на гострі гнійно-запальні захворювання придатків матки

5. М. Ю. Коломієць, І. В. Трефаненко, О. Ю. Поліщук Вплив препарату Магне-В6 на функціональний стан міокарда та центральну гемодинаміку у хворих з поліорганною патологією

6. Ю. Г. Антипкін Стан здоров’я дітей в умовах дії різних екологічних чинників

7. М.І.Борисенко /гастроентерологія/ Хронічні захворювання гастродуоденальної зони у дітей: стан суміжних органів травлення та комплексна фармакотерапія

8. О. А. Беляева, В. Г. Семенов Энтеросорбция в комплексной терапии заболеваний печени

9. О. А. Беляева, В. Г. Семенов Энтеросорбция в комплексной терапии заболеваний печени

10. А.Н.Семенов, И.В.Литовка, О.В.Гвоздевская Лефлок (левофлоксацин): перспективы клинического применения



зміст