Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Юрій Григор’єв
Олександр Флемінг — першовідкривач пеніциліну

Олександр Флемінг Власне всі великі відкриття досить часто — наслідок миті надзвичайного спалаху думки, проте смолоскип цей живлять знання та інтуїтивні вміння побачити у випадковості риси закономірності. Певною мірою ця формула успіху стосується й історичного відкриття видатного англійського бактеріолога Олександра Флемінга, який винайшов перший антибіотик, що змінив на краще багато галузей клінічної медицини, — пеніцилін. Так понад 75 років тому розпочалася ера антибіотиків.
Та уявімо життєвий шлях Олександра Флемінга. Він народився 1881 року в Шотландії. У 1906 р. закінчив медичну школу при Лондонському університеті. З 1908 по 1947 рр., чотири десятиліття поспіль, працював у бактеріологічній лабораторії славетного А. Райта, створювача вакцини проти черевного тифу і розробника діагностичної реакції аглюцинації при бруцельозі (реакція Райта), а також винахідника аутовакцинації та стимулятора фагоцитозу — опсонину. О. Флемінг залишався відданим волонтером цієї скромної лабораторії впродовж майже всього свого творчого життя. Лише в 1947 р. всесвітньо відомий вчений налаштував мікробіологічний інститут на базі тієї ж лабораторії, а в останні роки свого життя (1951–1954) був ректором Единбурзького університету.
Ранні праці вченого відповідали науковим програмам А. Райта і були присвячені питанням етіології, діагностики та вакцинотерапії інфекційних хвороб. Лише в 1922 р. Флемінг відкрив і вивчив лізоцим — антибіотичну речовину, що міститься в організмі людини і тварин. До винаходу пеніциліну, вірніше думки про його виділення, залишалося чотири роки. Та як це сталося?
З коридору через трохи відчинені в маленьку тісну лабораторію двері можна було побачити доктора Флемінга біля чашок Петрі, де він вивчав стрептококи, аби на підставі своїх спостережень написати відповідний розділ до підручника з бактеріології. І ось на агар-агарі треба виплекати колонії стрептококів. Та ворог цих мікробів — пліснява, яка є характерною для вологого клімату. Багато разів Флемінг із сумом пересвідчувався, що культури стрептокока забруднені пліснявою. Аж ось одного разу вчений побачив дивний феномен. Навкруги колонії цвілі у середовищі стрептококів виникло чисте незаймане коло. Отже, пліснява даного генезу продукує якийсь протимікробний фактор, раптом здогадався Флемінг. Оскільки дана цвіль мала видову латинську назву Penicilium notatum, Флемінг характеризував цю новітню незнану речовину як пеніцилін, водночас вводячи історичну медичну формулу — антибіотик. Йдеться про одне з найвизначніших наукових досягнень ХХ сторіччя. Перші дози “прабатька” сучасного пеніциліну були одержані в лабораторії при лікарні св. Марії в 1929 році.
Як і годиться, потім були досліди з новим препаратом на тваринах. Аж ось життя висуває нагальну потребу в клінічному випробовуванні поки напівфабрикату препарату. Ассистент Флемінга доктор Стюарт Греддок захворів на гнійний гайморит з тяжким перебігом. Флемінг ввів у його гайморову порожнину невелику кількість витяжки з обраної цвілі і через три години стан Греддока істотно покращав. За день — він знову біля лабораторного столу.
Естафету пошуку підхопили двоє вчених з Оксфорда: лікар Едвард Говард Флорі та хімік Дж. Ернест Чейн. В середині 1939 р. їм нарешті вдається промисловим способом одержати декілька грамів пеніциліну, який вже можна досліджувати на людях. Знову ж таки, роботи прискорює випадок. 12 лютого 1941 р. пеніцилін в новому варіанті вводять одному з лондонських полісменів з приводу сепсису. Хвороба відступає, але не остаточно. На жаль, експериментальної дози не вистачило…
Політичні буревії диктували: конче потрібен справжній потік пеніциліну, насамперед, для оборони людства від агресії нацизму. Лондон конав під фашистськими бомбами. Пеніцилін був здатен перетворитися на додаткову зброю в боротьбі, і це цілком усвідомлюють його винахідники. Флорі терміново виїхав до США, де йому поталанило у короткі строки залучити до виробництва пеніциліну найпотужнішу в науковому та промисловому потенціалі країни фармацевтичну компанію “Пфайзер”.
Керівники компанії рішуче, не гаячи часу, спрямували найважливіші промислові потужності саме на цю лінію виробництва. Уряд США, розуміючи виключне значення розробки, розмістив у країні позику для підтримки проекту, і він став загальнонаціональним. Кожний флакон негайно потрапляв до військових шпиталів. Та один з директорів “Пфайзера”, керуючись викликом милосердя, одного разу все ж таки виділив пеніцилін для лікування дівчинки із смертельно небезпечною пневмонією. Маленька пацієнтка одужала, і це стало новим тріумфом, відкриваючи перед пеніциліном благодійне майбутнє.
В 1945 р. за відкриття пеніциліну, його вивчення і виділення О. Флемінгу, разом з Е. Флорі та Дж. Чейном, було присуджено Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини. Варто згадати, що в Радянському Союзі пеніцилін під час війни винайшла і створила умови для його виробництва академік З. Єрмольєва. До списку Нобелівських лауреатів вона не потрапила, та наукова звитяга її була справді значною — з 1952 р. ***виробництво пеніциліну розпочалося і в Радянському Союзі. Проте першим був Олександр Флемінг.


Статьи на похожую тематику:

1. Юрій Григор’єв Академік Олександр Возіанов: “Розквіт української медичної науки — реальність часу. Як діятимемо далі?”

2. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Наукові дзвони Чорнобиля

3. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Микола Банчук. На перехрестях доль

4. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Валентин Ганул: Реальна Україна починається на вулиці Ломоносова

5. Юрій Віленський Професор Олександр Волосовець: “Вивчення чинників здоров’я дитини і нові потенціали попередження та лікування хвороб дитячого віку в їхньому сучасному діапазоні — ось сигнальні світла педіатрії”

6. Юрій Віленський Академік АМН України Юрій Фещенко: “Фтизіатрія та пульмонологія — волаюче поле турбот, із важкими викликами і повільними перемогами”

7. В. В. Поворознюк, Н. В. Григор’єва Менопауза та остеопороз

8. Олександр Тарасенко Ліки та життя — протистояння чи гармонія?

9. Олександр Возіанов Біологічна етика — інвективи теоретиків і реалії життя

10. Олександр Тарасенко "Швейк" — у першій світовій війні з цукровим діабетом



зміст