Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Олександр Возіанов
Біологічна етика — інвективи теоретиків і реалії життя

“У світі майже не існує недосяжних речей, і потужна міць тяжіння до мети дозволяє дістатися до неї” — це висловлювання Ларошфуко фактично відповідає сучасному стану медичної науки. Адже її перемоги досить часто перебільшують обрії наукової фантастики. Досить охопити розумом та оком можливості сучасної ендоскопічної, ендоваскулярної та плазменної хірургії, гемодіаліз і гемосорбцію, протезування певних органів і систем, потенції поліпотентних клітин, практику екстракорпорального запліднення, практику та перспективи тканинної репродукції, дивовижний фармакологічний ренесанс тощо. Ці напрями відкривають перед медициною, надзавдання якої — долати тяжкі хвороби, нове бачення її місії в повсякденних драмах життя. Але водночас імперативом цих позицій є і новий рівень уваги до принципів та настанов біологічної етики.


Олександр Возіанов, академік НАН і АМН України


Питання, про які йдеться, зрозуміло, є дуже складними, на які важко знайти чіткі і завершені відповіді, і особливий камертон цих проблем зумовлений тим, що біоетика базується на таких поняттях, як совість, мораль і відповідальність. Альберт Ейнштейн ще в тридцятих роках минулого століття говорив: “Відкриття поділу урану загрожує цивілізації не більше, ніж винахід сірника. Подальший розвиток людства залежить від моральних основ, а не від рівня технічних досягнень”. Ці слова великого вченого якнайкраще підкреслюють важливість обговорення таких проблем.
Людину відрізняє від інших живих істот не тільки інтелект, але й особлива духовна основа, яка має назву — совість. Тільки розум, що керується совістю, дозволяє вченому правильно визначати свої стосунки з природою та з іншими людьми. Саме совість дозволяє зрозуміти, що найвищими цінностями у світі є життя і свобода, і тому найвищим правом людство визнало право людини на життя і свободу.
Основним біоетичним принципом є повага до життя в усіх формах його прояву. Бурхливий розвиток науки і техніки, біотехнологій, інформатики створив ілюзію всемогутності людського розуму і вседозволеності в його діяльності. Біоетика покликана вберегти як конкретну людину, так і людство в цілому від небезпечних дій лікарів і науковців, що пов’язані з такими характерологічними властивостями індивідуальної вдачі функціонера від науки, як жорстокість, байдужість, корисливість, егоцентризм, лицемірство, відсутність справді гуманістичних тяжінь. Вона має визначити ті межі, які не повинен переходити ні лікар, ні вчений в своїх стосунках як з людьми, так і з тваринами. Тривалий час майже до сьогодення вчений мав право на вільний науковий пошук, але він не був відповідальний за те, як інші могли б використати його відкриття. Зараз вже треба, щоб учений відповідав і за це, включаючи і гуманістичну турботу про тваринний світ, про життя як даність, тобто максимальне використання експериментів “in vitro” замість дослідів “in vivo”, а інакше кажучи — справді найширше застосування альтернативних моделей у випадку, насамперед, фармакологічного скринінгу.
Сьогодні розвиток біологічної та медичної науки спричинив появу багатьох складних проблем морального характеру та зумовив необхідність нового осмислення сучасних наукових досягнень. Інтенсивно розробляються і впроваджуються в практику новітні медичні технології — трансплантація органів і тканин, принципово нові варіанти репродуктивних технологій, використання ембріональних та стовбурових клітин, генна терапія, використання трансгенних організмів для харчування та ряд інших. Ще 10–15 років тому навіть не можна було уявити, якої гостроти набудуть питання можливостей їх застосування, враховуючи непередбачуваність віддалених результатів.
ООН, Рада Європи, ЮНЕСКО, ВООЗ та інші авторитетні громадські та міждержавні організації прийняли ряд відповідних конвенцій та рішень з питань біомедичної етики. Не можна не враховувати і погляд церкви на ці площини медицини. У 2002 році Україна підписала конвенцію із захисту прав людини та людської гідності у сфері біології та медицини, і це дає додатковий імпульс для відповідальної та плідної роботи в цьому напрямі.
В медицині питання етичності стоїть особливо гостро, бо об’єктом дослідження та впровадження новітніх технологій є найцінніше — людина, її здоров’я та життя, і при необдуманому, не обррунтованому всебічно втручанні в процесі життєдіяльності вони можуть принести не лише позитивні результати, але і шкоду, і не лише окремій людині, але і людству та популяціям в цілому. Медична етика є складовою частиною біоетики, в якій всі норми і принципи орієнтовані на здоров’я людини, його покращення і збереження. Не можна не згадати, що вперше ці норми були закріплені у клятві Гіппократа, яка стала відправною точкою для створення в подальшому інших професійних і морально-етичних кодексів. Лікарі з давніх-давен розуміли, наскільки важливими є морально-етичні основи діяльності лікаря, і вже тоді було проголошено принцип Primum non nocere — “Перш за все — не зашкодь”. Цей принцип є непорушним і вічним, він і сьогодні має визначати стосунки між лікарем і хворим, будучи доповнений постулатом “Насамперед — допоможи!”
Страх і стурбованість, що викликані експериментальними дослідженнями на людині з боку біомедичних наук, стали однією з причин створення в цивілізованих країнах етичних комітетів, мета яких полягає в етичній регламентації дій учених. При Президії Академії медичних наук України також створено Комітет з біоетики і ефективно функціонує система біоетичної експертизи всіх науково-дослідних та дисертаційних робіт, які виконуються в установах Академії. В Україні чітко організована експертиза та дотримання принципів етики при клінічних випробуваннях лікарських засобів. В той же час ці проблеми потребують негайного організаційного вирішення в недержавних наукових установах, яких в останні роки стає дедалі більше, на кафедрах медичних вузів, підпорядкованих не лише Міністерству охорони здоров’я, але і Міністерству науки та освіти, а також у приватних медичних комплексах.
Необхідність впровадження актуальних біоетичних принципів зумовлена і тим, що на поняттях моральності як способу духовного буття людини позначаються національні, історичні, соціальні, економічні, релігійні особливості суспільства. З урахуванням цих особливостей кожна окрема країна застосовує відмінні, інколи навіть протилежні етичні підходи та практичні рекомендації стосовно здійснення клонування, еутаназії, використання різних джерел стовбурових клітин.
З морального погляду, не завжди легко поєднати інтереси і захист прав окремої людини та суспільства в цілому. Наприклад, закон про трансплантацію, ухвалений у нашій країні, максимально захищаючи інтереси потенційних донорів як особистості, не просто став на заваді роботи трансплантологів, але і зробив інколи практично неможливим надати допомогу, а часто і врятувати життя сотням і тисячам пацієнтів, яким сучасна медицина могла б допомогти.
Роботи останніх років продемонстрували безмежні потенційні можливості застосування стовбурових клітин у терапевтичних цілях. Водночас у ряді країн під етичні, а інколи і законодавчі заборони підпала можливість отримання стовбурових клітин людини з абортивного матеріалу, що потребує додаткових досліджень та розробки нових технологій їх отримання з інших джерел. Багато складних моральних та етичних питань необхідно розв’язувати в репродуктивній медицині, особливо при створенні і практичному застосуванні допоміжних репродуктивних технологій.
На сучасному етапі розвитку суспільства більш чіткого розвитку вимагають деякі філософські та правові аспекти біоетики, етичне обррунтування ряду питань планування сім’ї, профілактики спадкових хвороб та вроджених дефектів розвитку.
В цьому сенсі надзвичайно плідними є професійні та моральні підсумки ІІ Міжнародного конгресу з біологічної етики, який нещодавно відбувся в Києві. Одним із головних завдань Конгресу було всебічне обговорення цих питань. Єдина позиція українських вчених, яка була опрацьована та домінувала на Конгресі, безсумнівно внесе вагомий внесок у світовий досвід планування і виконання наукових досліджень з дотриманням високих моральних принципів, водночас допоможе фахівцям більш кваліфіковано підійти до біомедичної експертизи науково-дослідних робіт, що виконуються вченими України.
Еммануїл Кант колись сказав, що дві речі наповнюють його душу найбільшим подивом і благоговінням — це зоряне небо над ним і моральний закон в ньому. Мати в своєму серці цей моральний закон — прерогатива медичної спільноти. Однак моральний закон — не як певна абстракція, як у чомусь гальмівна тенденція, а як етично окреслений рух до стражденної людини. В цьому сенсі заслуговує на увагу ставлення в США до аспектів відновної медицини в площині генетичних та молекулярних технологій. Дискусії з цих питань були досить бурхливими, проте Президент США Білл Клінтон свого часу висловився на підтримку таких досліджень, і це стимулювало зазначене річище в дослідницькому світі країни. Бо остаточний вибір науки диктується конкретними життєвими болями, бажанням будь-що врятувати хворого, а не лише високими теоретичними цнотами.
Фактично вирішальним, хоча й не формалізованим кодексам біологічної та медичної етики відповідають вектори доказової медицини, тобто відповідальності за процес і кінцеві результати лікувального процесу. В проекції питань та дилем, яких я лише побіжно торкнувся, це вимагає подальшого вільного дискутування в межах вічно актуального трикутника: медична наука — лікар — хворий. Причому на всіх рівнях — від академічних наукових установ, клінічних та теоретичних кафедр медичних вузів до розгалуженої лікувально-профілактичної мережі системи охорони здоров’я. Тож ці в чомусь суперечливі роздуми на сторінках поважного часопису “Мистецтво лікування” я розглядаю як преамбулу до подальшого демократичного висвітлення піднятих тем, безбоязного стикування всіх “за” та “проти” на моральному полі сучасної медицини. Недаремно Марк Аврелій заповідав: “Люди народжені допомагати один одному. Отже, несправедливість не завжди ррунтується на якихось вчинках, часто вона пов’язана саме з бездіяльністю”.
Діяти на підтримку людини — ось сучасне звучання цих слів. Медична наука та практика — унікальний простір таких шукань, який фактично дорівнює космічним викликам. Врятовані життя, принципово нові можливості виліковування ще вчора безнадійних хвороб, мистецтво лікування як мистецтво любові до людини, домінанти профілактичної медицини — такими, на мій погляд, є вирішальні гасла на прапорі біологічної та медичної етики.


Статьи на похожую тематику:

1. Олександр Тарасенко Ліки та життя — протистояння чи гармонія?

2. Юрій Григор’єв Академік Олександр Возіанов: “Розквіт української медичної науки — реальність часу. Як діятимемо далі?”

3. Лікар та хворий: етика взаємовідносин

4. С. О. Возіанов, В. А. Слободянюк, Р. Є. Ладнюк, О. О. Шевчук Лікування кістозних захворювань нирок

5. Майбутні лікарі нової доби: освіта упродовж життя

6. Юрій Віленський Міністр охорони здоров’я України Микола Поліщук: “Медицина заради людини — ось гасло, що має стати нормою нашого життя”

7. Юрій Григор’єв Олександр Флемінг — першовідкривач пеніциліну

8. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Наукові дзвони Чорнобиля

9. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Микола Банчук. На перехрестях доль

10. Олександр Тарасенко "Швейк" — у першій світовій війні з цукровим діабетом



зміст