Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Хроніка подій

II з’їзд токсикологів України: позиції, рішення, перспективи

В останні роки перед токсикологами світу постала низка нових важливих проблем, пов’язаних зі збереженням здоров’я людини: токсикогеноміка, токсикологічні питання безпечності харчових продуктів, генетично модифіковані організми, токсикологічна допомога постраждалим унаслідок техногенних катастроф, хімічні й біологічні засоби тероризму, що загрожують всьому людству.
За українською токсикологічною наукою залишаються пріоритети в галузі сільськогосподарської токсикології, зокрема оцінки пестицидів і агрохімікатів, заборони стійких органічних забруднювачів навколишнього середовища, концепції допустимої добової дози. Наукові розробки токсикологів України визнані в усьому світі. Провідні токсикологи країни плідно співпрацюють за міжнародними Програмами ООН з довкілля (UNEP), Європейського союзу з безпеки харчових продуктів, з експертами ВООЗ з питань організації охорони здоров’я.
Другий з’їзд токсикологів України, який відбувся в Києві 12–14 жовтня, пройшов у переддень важливих ювілейних дат для наукової громади України. В цьому році виповнилося б 80 років одному з фундаторів вітчизняної токсикології — члену-кореспонденту НАН та АМН України, професору Юрію Соломоновичу Кагану. В наступному році виповнюється 100 років з дня народження академіка АМН СРСР Левка Івановича Медведя — видатного вченого, засновника нової галузі профілактичної медицини — токсикології та гігієни застосування пестицидів і полімерних матеріалів, теоретика та талановитого організатора медичної науки і охорони здоров’я.
40-річний ювілей святкує у цьому році також Інститут екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя — ЕКОГІНТОКС. Саме в діяльності ЕКОГІНТОКСу реалізований системний та комплексний підхід до вирішення проблем токсикології і екогігієни на всіх рівнях організації живого — від молекулярного до популяційного та впровадження запобіжних заходів у всіх сферах життєдіяльності людини.
Засноване у 1999 році Товариство токсикологів України сьогодні об’єднує 31 осередок, в які входить понад 300 високодосвідчених токсикологів, що плідно співпрацюють в різних галузях токсикології.
Для вирішення проблем токсикологи України повинні об’єднати свої зусилля, цій меті і слугував ІІ з’їзд токсикологів України, який мав фактично міжнародний характер. Прийнято важливі рішення з усіх аспектів проблеми: військової токсикології, токсикології пестицидів; альтернатив у токсикології, клінічної токсикології, профілактичної токсикології, фармакологічної токсикології, токсикології полімерів.


Є така кафедра!

На початку жовтня в Національному медичному університеті пройшли традиційні “Дні гастроентерології в Києві”, організовані Українським товариством терапевтів і кафедрою факультетської терапії № 1 НМУ на чолі з професором В’ячеславом Передерієм. Прологом конференції стала інтригуюча доповідь В. Г. Передерія “Від факультетської терапії до Болонського процесу”, де узагальнено і його досвід як заступника міністра охорони здоров’я України, а також документальний кінофільм “Є така кафедра!”, присвячений 160-річчю славнозвісної терапевтичної школи (режисер Олександр Давиденко, науковий консультант Вадим Шипулін). У фільмі, який триває лише 22 хвилини, постає шлях кафедри — від шукань Ф. Меринга, відкриттів В. Образцова, Ф. Яновського, М. Стражеска, до сучасних позицій в гастроентерології, зокрема, впровадження капсульного теледослідження тонкого кишечника. Емоційно і історично точно виконана стрічка сприймається неначе гімн внутрішній медицині — тези щодо еволюції терапії, яку сповідує В. Передерій. Новаторський стиль характеризував і програму конференції. Варто навести декілька назв доповідей: “Чи є майбутнє у антигелікобактерній терапії?” (професор І. Кляритська, Сімферополь), “Між гастроентерологом і терапевтом” (професор Ю. Степанов, Дніпропетровськ), “Харчова несприйнятність” (Н. Міхньова, Київ), “Карнавал жовчних каменів” (професор Н. Губергриць, Донецьк), “Проблеми лікування холестатичних захворювань печінки” (О. Губська, Київ), “Потенційні пастки в диференційній діагностиці синдрому подразнення кишечника” (професор С. Ткач, Київ).


За “Життя без астми”

За словами головного пульмонолога та фтизіатра МОЗ України Юрія Фещенка, астма — це та ціна, яку ми платимо за цивілізацію. Так, астма виникає через генетичні зміни в організмі, що можуть бути спадковими, але “провокатором” хвороби часто виступає екологічний фактор. Крім екологічної, в Україні існує ще й “інформаційна” проблема. Як пацієнтам, так і лікарям бракує даних про найновіші способи лікування, а світова спільнота вже взяла курс на “Життя без астми”.
Саме так називається спільний проект інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України та компанії “ГлаксоСмітКляйн”, що триває в Україні.
“Життя без астми” — це відкриття інформаційного ресурсу для пацієнтів, лікарів та журналістів (www.astma. com.ua), організація відкритих зустрічей зі спеціалістами та цільова програма реальної допомоги хворим.
Компанія “ГлаксоСмітКляйн” — виробник Серетиду, найефективнішого засобу проти астми за результатами міжнародного дослідження GOAL (“Gaining Optimal Asthma Control” — досягнення повного контролю над астмою) — намагається зробити все, щоб найефективніші ліки були якомога доступнішими для всіх верств населення.
За наявності рецепту та “Оранж кард”, яку видає хворому лікар після обстеження, можна придбати Серетид в аптеці, що бере участь в акції. Знижки при цьому становлять від 70 до 140 гривень за кожну отриману упаковку. Скористатися допомогою можуть інваліди, постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС та хворі до 25 і після 50 років.
Детальну інформацію можна отримати за безкоштовним телефоном 8 (800) 304 32 10.
На прес-конференції, присвяченій оголошенню результатів дослідження GOAL, Людмила Яшина, головний алерголог МОЗ України, зазначила: “Ми встановили нову мету в лікуванні астми. Це — повний контроль над астмою, повноцінне життя наших пацієнтів. Сьогодні існують міжнародно визнані методи досягнення цієї мети, і жоден лікар не повинен погоджуватися на щось менше, ніж повний контроль над хворобою”.


Олександр Тарасенко


Інституту фармакології та токсикології АМН України — 70 років

Шлях цього унікального за науковими досягненнями та фундаментальним потенціалом інституту охоплює факти і відкриття, про які небагато пишуть, але які надзвичайно багато важать. ІФТ, як зазвичай називають інститут, було створено 1934 року в Харкові як провідний науково-дослідний санітарно-хімічний авангард в цій галузі. Через чотири роки, зважаючи на актуальність проблеми антидотів, аналогічний заклад було відкрито в Києві. Після війни інститут відновив роботу в столиці, а в 1965 році отримав нинішню назву. З 1993 року ІФТ входить до складу Академії медичних наук України.
Видатні фармакологи і патофізіологи О. Черкес, П. Родіонов, О. Богомолець, Ф. Тринус, М. Луганський — ось деякі імена на візитці інституту. З 1992 року його очолює один із провідних вчених в галузі фармакології академік АМН України О. Стефанов. Інститут проводить дослідження в усьому діапазоні сучасної фармакології та токсикології, плідно співпрацюючи з Фармакологічним центром МОЗ України. Лабораторії цієї відомої і поважної установи відповідають європейському зразку.
З нагоди ювілею інституту 1 жовтня в Будинку вчителя відбулися велелюдні урочисті збори. Присутніх привітали відомі вчені з країн СНД. Зі змістовною вітальною промовою виступив Президент АМН України академік Олександр Возіанов, який відкрив хвилюючу церемонію з нагоди знаменної події.
Одна з традиційних рис цього сузір’я наукових шкіл — поєднувати певні дати в своєму розвитку з практичними ініціативами. Тож наступного дня безпосередньо в інституті під головуванням О. Стефанова відбулася конференція “Якість лікарських засобів”, яку організували вчена рада ІФТ та Асоціація фармакологів України. “Поняття якості лікарського засобу на сучасному етапі” — такий був зміст вступного слова О. Стефанова. Концептуальну доповідь “Про підходи до визначення якості ліків” зробили професор В. Багірова — директор Інституту стандартизації лікарських засобів Наукового центру експертизи та контролю лікарських засобів (Москва). Увагу привернули доповіді В. Чумака (Київ), А. Мешківського (Москва), М. Ляпунова (Харків), Г. Годовальникова (Мінськ), М. Левіна (Київ), інших фахівців. Свято в променях науки — так слід окреслити ці дні.


Пароль майбутнього — біоетика Пароль майбутнього — біоетика Пароль майбутнього — біоетика Пароль майбутнього — біоетика Пароль майбутнього — біоетика

“Наука без совісті спустошує душу” — цей вислів Франсуа Рабле став девізом визначної наукової події в науковому поступі України — проведенні в Києві на зламі вересня і жовтня Другого національного конгресу з біоетики.
Історія цих днів зворушлива і повчальна. Три роки тому, з ініціативи голови Комісії з біологічної етики при Кабінеті Міністрів, академіка НАН і АМН України Юрія Кундієва в столиці України відбувся перший конгрес з цих животрепетних напрямів. Він привернув велику увагу світової спільноти, а в Україні започаткував зміцнення союзу між вимогами біологічної та медичної етики і потребами життя. Виникла низка громадських та офіційних установ з біоетики, було оприлюднено проект “Етичного кодексу українського лікаря”, запропоновано біоетичну експертизу відповідальних праць, зокрема, профільних дисертацій. У складних і суперечливих умовах буття з наступальними домінантами цілковитого прагматизму прибічники біоетики інколи виглядають ідеалістичними, мрійними і навіть дон-кіхотами, зазначив на прес-конференції, присвяченій відкриттю конгресу, академік Юрій Кундієв. І все ж таки, скепсис відступає і відступить, якщо наукове товариство буде послідовним у вірності принципам біологічної етики.
І ось 29 вересня на кораблі “Маршал Рибалко” з короткого навчального курсу з біоетики конгрес дебютував, а надалі, в залі консерваторії, в самому центрі столиці, відбулося урочисте відкриття зборів. Конгрес відкрив президент НАН України академік Борис Патон. Із маніфестною вступною промовою виступив президент АМН України академік Олександр Возіанов. Конгресові надіслали вітання Голова Верховної Ради України Володимир Литвин і Папа Римський Іоанн Павло ІІ. Були зачитані вітання міністра охорони здоров’я України Андрія Підаєва і глави Української православної церкви святійшого Володимира. Учасників конгресу привітали представники ВООЗ, ЮНІСЕФ, міжнародного агентства США з міжнародного розвитку, інших поважних організацій.
Серед виступів на пленарних та секційних засіданнях конгресу, в якому взяло участь понад 600 науковців різних фахів, варто, зокрема, відзначити доповіді “Сучасний український лікар крізь призму біоетики” (Л. Пиріг), “Біоетика і сучасні проблеми клітинної і тканевої трансплантації” (В. Грищенко та співавт.), “Віра й наука. Наука стверджує віру” (В. Бар’яхтар та співавт.), “Біоетичні аспекти трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові” (П. Перехрестенко та співавт.), “Право на життя. Український контекст адаптації папської енциклики “Право на життя” (В. Луць), “Проблема евтаназії в контексті біоетики” (Д. Терещенко). Варто підкреслити, що авторами низки концептуальних позицій у світі біоетики виступили українські вчені. Відбувся вільний круглий стіл за участю провідних науковців, філософів, релігійних діячів. Наука набуває нових векторів прискорення, коли вона торкається сутності вічних сподівань — хворий та медицина — ось враження про цей конгрес світового значення. В літописі української медичної науки ХХІ сторіччя він посяде гідне місце.


Покликання професора Поворознюка

Життя тривало й без хвороб… У цієї мрії буття є прихований ворог — капітуляція кісткової структури, яка раптом обертається переломом, загрозою чи реальністю каліцтва та смерті. Власне, все це уособлюється клініко-патофізіологічним синдромом — остеопорозом, тобто розрідженням та втратою кісткової маси. Перед нами — серйозне соціальне явище, яке набуває поширення.
Такий погляд на остеопороз, а звідси і спротив йому є характерними саме для України. І розпочав та продовжує цей рух президент Української асоціації “Остеопороз”, завідувач відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН України, доктор медичних наук, професор Владислав Поворознюк.
Дослідивши епідеміологію та клініку остеопорозу, статистику його післядії, демографічні прояви цієї універсальної інволюції, вчений дійшов висновку: щоб приборкати небезпечну патологію, необхідні міцні соціально-економічні противаги. Саме з таких мотивів у 1996 році виникла асоціація “Остеопороз”. Знаменно, що в 2000 році, завдяки ефективній роботі, вона увійшла до складу Міжнародної асоціації з цього актуального напряму медицини.
Масштабні зусилля, із залученням лікарів різних фахів, розробка діагностичних тестів та нових ліків здійснюються вельми енергійно в практичній площині і обррунтовано в науковому плані. І рушійна сила цих змін — Владислав Поворознюк, учень відомих геронтологів Володимира Фролькіса, Дмитра Чеботарьова, Євгена Подрушняка, Анатолія Токаря.
22 жовтня Владиславу Поворознюку виповнилося 50 років. Півсторіччя — це час справжньої наукової зрілості і водночас — простір майбутнього. Щиро вітаємо талановитого науковця, активного автора нашого часопису, із першим значним ювілеєм на життєвій дорозі. Здоров’я, оптимізму, подальших творчих звершень, шановний Владиславе Володимировичу!


Вперше і назавжди

Сто шістдесят три роки тому, у вересневий день, 22 перших студенти медичного факультету університету св. Володимира, ще у приватному будинку, зібралися на першу лекцію. Так розпочався історичний шлях нинішнього Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Ясна річ, цей літопис добра висвітлюють образи справжніх титанів вітчизняної медицини. Біля колиски факультету стояв великий хірург і просвітитель Микола Пирогов. Володимир Караваєв, Василь Образцов, Микола Волкович, Микола Стражеско, Феофіл Яновський, Михайло Коломійченко, Іван Іщенко, Олена Хохол, Лев Медвідь, Лев Громашевський, Олександр Грицюк, Микола Амосов, Андрій Ромоданов — ось лише декілька прізвищ, які блискуче прикрашають цей шлях.
У 1944 році, ще під час Великої Вітчизняної війни, в Театрі опери та балету ім. Т. Г. Шевченка було урочисто відзначено 100-річчя Київського медичного інституту, який повернувся з евакуації. Запам’яталися і свята з приводу 150-річчя та 160-річчя Медичного університету. Та День народження університету, який, як у кожній родині, годиться відзначати щорічно, ніколи ще в неофіційному форматі не святкувався.
І ось з ініціативи ректора Національного медичного університету, члена-кореспондента АМН України, Заслуженого лікаря України, професора Віталія Москаленка таке хвилююче свято, причому у власній оселі, 30 вересня вперше відбулося. Не будемо детально змальовувати ці урочисті і невимушені години. Варто лише зазначити, що це буде університетське свято назавжди. Щодо номінантів Дня — іменний годинник з емблемою університету № 1 отримав за особистий непересічний рейтинг найстаріший викладач, професор кафедри госпітальної хірургії № 2, член-кореспондент НАН і АМН України Василь Братусь. А перше місце серед факультетів за рейтингом показників поступу вперед, під гаслами Болонської декларації, завоював лікувальний факультет № 2, деканом якого є член-кореспондент АМН України Василь Нетяженко.


У жовтні 2004 року відзначили день народження відомі педагоги та науковці Національного медичного
університету ім. О. О. Богомольця, Академії медичних наук України, Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика:


Бобрик Іван,
Бондаренко Віктор,
Буренко Георгій,
Возіанов Олександр,
Головченко Юрій,
Губський Юрій,
Жабоєдов Геннадій,
Косаковський
Анатолій,
Кундієв Юрій,
Нейко Євген,
Педаченко Євген,
Сергієнко Микола,
Скляренко Євген
(80 років),
Трішкова Лія,
Ципріян Віктор,
Чекман Іван,
Яворовський
Олександр.

Щиро вітаємо іменинників і бажаємо їм щастя, здоров’я та успіхів!


Статьи на похожую тематику:

1. Хроніка подій

2. Хроніка подій

3. ХРОНІКА ПОДІЙ

4. Хроніка подій

5. Хроніка подій

6. Хроніка подій

7. Хроніка подій

8. Хроніка подій

9. Хроніка подій

10. Хроніка подій



зміст