Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Сторінками журналу “Annals of Oncology”

Первинний скринінг раку шийки матки шляхом взяття проби людської папіловірусної ДНК самими пацієнтами в амбулаторній практиці

Primary cervical cancer screening by self-sampling of human papillomavirus DNA in internal medicine outpatient clinics// Annals of Oncology. – 2004. – V. 15. – P. 863–869.
Методи: у ході дослідження визначалося, чи може використовуватися тестування отриманих самими пацієнтами вагінальних мазків на наявність людської папіловірусної (HPV) ДНК для скринінгу цервікальної патології в амбулаторній практиці.
Результати: 435 жінок (78 %) проводили самостійний забір вагінальних мазків на наявність людської папіловірусної ДНК; лише 1,5 % вважали зазначену процедуру важкою. У 134 жінок високого ступеня ризику (31 %) тест на наявність HPV виявився позитивним. Спостерігалися значні відмінності між жінками, у яких тест на наявність HPV виявився позитивним (з одного боку) та негативним (з іншого): середній вік жінок (42 проти 46 років), кількість жінок, у яких перший статевий контакт був у віці до 16 років (35 % проти 23 %), наявність в анамнезі прийому наркотичних засобів та токсикоманії (8,3 % проти 2,6 %). Кольпоскопія була проведена у 70 жінок, у яких тест на наявність HPV виявився позитивним: CIN (цервікальна неоплазія) 1–3 була діагностована у 24 %. Двоє жінок із 52 (3,8 %) з негативними результатами на наявність HPV, у яких проведена кольпоскопія, мали підтверджену біопсією CIN 1. Характеристики, виявлені в результаті досліджень з питання виявлення CIN 2–3 (після поправок на дані верифікації): чутливість — 100 %, специфічність — 71 %, негативна прогностична цінність — 100 %, позитивна прогностична цінність — 10 %. Персистування HPV було пов’язане зі збільшенням ймовірності знаходження CIN 2–3 у 5,7 раза при наступному дослідженні.
Висновки: самообстеження на наявність людської папіловірусної (HPV) ДНК — простий, правдоподібний та загальноприйнятний метод тестування присутності HPV та скринінгу цервікальної неоплазії в амбулаторній практиці і може бути рекомендований для більш широкого використання в практиці.


Особливості повідомлення пацієнта про закінчення проведення протиракової терапії та перехід до паліативної терапії

T. Morita, T. Akechi, M. Ikenaga, Y. Kizawa et al. Communication about the ending of anticancer treatment and transition to palliative care// Annals of Oncology. – 2004. – V. 15 (10). – P. 1551–1557.
Ключові слова: спілкування, сім’я, злоякісні новоутворення, паліативна терапія.
Передумови проблеми: процес повідомлення пацієнта про закінчення проведення протиракової терапії та перехід до паліативної терапії є важким завданням для онкологів. Основним завданням цього дослідження було з’ясування емоційного дистресу (за повідомленнями родичів пацієнта) та необхідності покращення методів комунікації у процесі повідомлення пацієнта про закінчення проведення протиракової терапії; ідентифікація чинників, які впливають на ступінь вираженості емоційного дистресу та з’ясування необхідності їх модифікації.
Методи: шляхом анкетного опитування проводилося багатоцентрове дослідження 630 членів сімей пацієнтів, які хворіють на злоякісні новоутворення та отримують спеціалізовану паліативну терапію в Японії. Було проаналізовано 318 відповідей на запропоновані анкети (ефективний рівень відповідей на запропоновані анкети становив 62 %).
Результати: 39 % членів сімей пацієнтів зазначили, що вони “дуже страждали”, коли отримали інформацію про закінчення проведення протиракової терапії; 19 % звернули увагу на те, що в методах комунікації необхідним є “значне” або “велике” покращення. Високий рівень емоційного дистресу поєднувався з:
· молодим віком пацієнтів,
· жіночою статтю,
· переживаннями щодо заяви лікаря про те, що він більше нічим не може допомогти пацієнту,
· небажанням лікаря з’ясувати їхні відчуття та повідомити прогноз щодо точного періоду виживання онкологічного хворого.
Високі рівні необхідності покращення методів комунікації були пов’язані:
· з переживаннями щодо дій лікарів, які не пояснюють конкретні строки та мету лікування;
· з діями лікарів, які не враховують підготовленість членів сімей пацієнтів до сприйняття інформації;
· з наявністю лікарів, незадовільно ознайомлених з прогресивними методами лікування;
· з наявністю обставин, недостатньо сприятливих для процесу спілкування та отримання відповідей на запитання.
Висновки: під час процесу отримання інформації про закінчення проведення протиракової терапії значна кількість сімей пацієнтів переживала високі рівні емоційного дистресу та відчувала необхідність покращення методів комунікації. Стратегії, спрямовані на полегшення емоційного дистресу в сім’ях, мали б включати в себе:
· переконаність в тому, що лікар зробить все можливе для досягнення специфічних завдань лікування, без висловлювань лікаря про те, що він більше нічим не може допомогти пацієнту;
· надання лікарем інформації про ймовірний прогноз пацієнта з урахуванням рівня підготовленості родичів хворого сприйняти цю інформацію та певної невизначеності індивідуального прогнозу пацієнта;
· вивчення емоційного стану членів сімей пацієнтів та надання їм психологічної допомоги;
· оволодіння лікарів прогресивними методами лікування злоякісних захворювань;
· створення сприятливої атмосфери для членів сімей пацієнтів, за якої вони могли б вільно та невимушено ставити лікарю запитання та отримувати відповіді.


Лікування анемії, що виникла внаслідок онкологічного захворювання, шляхом використання еритропоетичних препаратів: огляд доказів впливу на покращення якості життя та клінічні результати

D. Cella, D. Dobrez, J. Glaspy. Control of cancer-related anemia with erythropoietic agents: a review of evidence for improved quality of life and clinical outcomes// Annals of Oncology. – 2003. – V. 14. – P. 511–519.
Передумови проблеми: у пацієнтів, які хворіють на злоякісні новоутворення, часто розвивається анемія, пов’язана з погіршенням якості життя. Лікування анемії зумовлює значне підвищення активності, рівня енергії та покращення якості життя, особливо у пацієнтів з анемією легкого та середнього ступеня тяжкості.
Матеріали та методи: дані для огляду були відібрані з опублікованих джерел (січень 1990 р. – жовтень 2002 р.), використовуючи Medline та шляхом вивчення протоколів головних міжнародних онкологічних та гематологічних конгресів.
Результати та висновки: велика кількість даних свідчить, що лікування анемії підвищує якість життя онкологічних пацієнтів. Проспективні дослідження, що вивчають виживання та наслідки лікування онкологічних пацієнтів за наявності в них анемії, дійсно вказують на сприятливі впливи лікування анемії. Останні дослідження підтримують положення про використання еритропоетичних препаратів (еритропоетину) як засобів для підняття рівня гемоглобіну, а отже — як препаратів для підвищення якості життя пацієнтів з онкопатологією. Важливо підкреслити, що результати досліджень вказують на негативний вплив наявності анемії на отримання сприятливих результатів променевої терапії. Сучасні доклінічні та попередні клінічні дані дають можливість зробити припущення про те, що наявність анемії в онкологічних пацієнтів може бути пов’язана з гіршими наслідками хіміотерапії та оперативних втручань. Однак для підтвердження того, чи дійсно лікування анемії еритропоетичними препаратами покращує інші наслідки після проведення терапії, необхідно провести рандомізовані, контрольовані дослідження, що дасть змогу дійти остаточних висновків.



Дослідження EUROPREVAL: розповсюдженість ракових захворювань у Північній Європі

T. Moller, H. Anderson, T. Aareleid, T. Hakulinen et al. Cancer prevalence in Northern Europe: the EUROPREVAL study// Annals of Oncology. – 2003. – V. 14. P. 946–957.
Ключові слова: рак, дослідження EUROPREVAL, розповсюдженость, Північна Європа, виживання.
Передумови проблеми: інформація щодо розповсюдженості ракових захворювань має важливе значення для процесу планування в системі охорони здоров’я та для раціонального розподілу наявних ресурсів, але вона не завжди є доступною. З метою отримання таких даних була зроблена систематична оцінка розповсюдженості ракових захворювань у Європі в межах дослідження EUROPREVAL.
Пацієнти та методи: були зібрані стандартизовані дані 38 популяційних реєстрів на приблизно 3 млн пацієнтів зі злоякісними захворюваннями, у яких вищезазначена патологія була діагностована між 1970 та 1992 роками. Розповсюдженість 11 специфічних типів раку була визначена на 31 грудня 1992 року. Дослідження проводилось у країнах Північної Європи (Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія та Швеція).
Результати: у розповсюдженості ракових захворювань у межах цих країн спостерігалися значні відмінності: найвища — у Швеції (3050 на 100 тис. населення), найнижча — в Естонії (1339 на 100 тис. населення). Виявлені відмінності частково пояснюються великим відсотком патологій зі сприятливим прогнозом (рак молочної залози, простати; меланома), вищим рівнем виживання та більшою середньою тривалістю життя у Швеції, в той час як в Естонії спостерігався більший відсоток захворювань на рак шлунка та легень з несприятливим прогнозом, низький рівень виживання та набагато менша середня тривалість життя, особливо у чоловіків. Було встановлено, що в онкологічних пацієнтів в Естонії, а також у Данії, діагноз раку встановлюється на більш пізній стадії хвороби. Визначено також низький рівень ефективності системи охорони здоров’я Естонії.
Висновки: незважаючи на наявність багатьох подібних рис та спільне історичне минуле, країни Північної Європи, які брали участь у дослідженні EUROPREVAL, продемонстрували різні паттерни раку та його розповсюдженості. Причини цих відмінностей обговорюються.


Статьи на похожую тематику:

1. Сторінками журналу Anesthesia & Analgesia

2. ESMO – European Society for Medical Oncology – Європейське товариство медичної онкології

3. NEWS (вибрані публікації журналу “Європейська Урологія” за 2004 рік)



зміст