Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Василь Чехун, Юрій Віленський
Феномен Ростислава Кавецького

“Спостережливість та терпіння”... Ці слова ми знаходимо в записнику, який зберігається в меморіальній кімнаті Інституту експериментальної патології, онкології та радіології НАН України ім. академіка Р. Є. Кавецького. А належать вони його батькові — лікарю з Самари Євгену Кавецькому. Тут 1 грудня 1899 року народився Ростислав Кавецький, в майбутньому учень та сподвижник Олександра Богомольця, видатний онколог, теоретик медицини, будівничий науки. І ось минає 105 років від дня народження вченого. Фактично промайнуло сторіччя його осяянь та здобутків, і почалися наступні часи в реалізації ідей талановитого стратега протиракової боротьби.


Як і чому відбувається науковий поклик? Ясна річ, приклад батька, героїчного представника земської медицини, слугував взірцем для сина. Та в 1925 році, після закінчення медичного факультету в рідній Самарі, молодий лікар стає аспірантом на кафедрі Олександра Олександровича Богомольця в 2-му Московському медичному інституті. Саме тоді О. Богомолець намацує код до протидії багатьом хворобам — вплив на систему сполучної тканини. І ось Р. Кавецький одним з перших охоплює плідну, але незнану ідею інтегральним поглядом і відтоді входить в найближчу когорту Олександра Богомольця. На початку тридцятих, коли О. О. Богомольця обирають президентом АН УРСР, а в її системі створюється Інститут експериментальної біології та патології, науковий український первісток вчителя, Ростислав Євгенович як науковець опиняється в цьому осередку.
З 1931 до 1941 року Р. Кавецький керує тут відділом експериментальної онкології. До речі, він очолює новий напрям, ще не будучи кандидатом наук. А в 1937 році виходить його монографія, яка, власне, символізує наукове майбутнє Р. Кравецького, його безпомилковий вибір — пошук біологічних потенцій організму хворого в протидії пухлині — “Роль активної мезенхіми в диспозиції організму до злоякісних новоутворень”. Саме Ростислав Євгенович впроваджує в онкологію АЦС — антитоксичну циторетикулярну сироватку Богомольця і отримує позитивні результати.
Та попереду — інші битви, шляхи Вітчизняної війни. Доктор Кавецький добровільно йде у діючу армію. Сорок другий рік, Південно-Західний та Сталінградський фронти. Кавецький відповідає тут за декілька евакопунктів. Скільки разів, на зимових дорогах доводилося, інколи зі зброєю в руках, спрямовувати вантажівки до місць скупчення поранених. Недаремно в 1943 році лікарю-науковцю вручають медаль “За оборону Сталінграда”. Це нагорода і за застосування АЦС в шпиталях для прискорення лікування ран та переломів.
У 1944 році урядовою телеграмою фронтовий лікар відкликається до рідного інституту. В переможному 45-му він обирається членом-кореспондентом АН УРСР. А ще через рік, після смерті Вчителя, очолює богомольцівське дітище — Інститут клінічної фізіології АН УРСР. Це були нелегкі часи для Ростислава Євгеновича, адже вчення О. О. Богомольця раптом оголосили “антипавловським”. І все ж таки аж до 1955 року Р. Кавецький боронив інститут.
1960 рік. Вчений створює принципово нову в світовій науці установу — Український НДІ експериментальної та клінічної онкології МОЗ України. На південній околиці Києва будуються нові корпуси для небачених лабораторій. В 1971 році інститут отримує академічний статус. Тут, на вулиці Васильківській, в тихій будівлі з меморіальною дошкою на честь засновника інституту, яка з’явиться вже за нашої доби, Ростислав Євгенович працював до останнього дня, до жовтня 1978 року. Далі інститут тривалий період очолював найближчий учень академіка Кавецького академік НАН України Вадим Григорович Пінчук.
Ще на початку 60-х років Р. Кавецький видав книгу про взаємини пухлини та організму, навів статистику щодо 600 випадків спонтанного виліковування раку. Саме тоді київський вчений сформулював термін, який сприйняла світова наукова думка — антиканцерогенез. А далі — за задумом Ростислава Євгеновича в інституті відкрилася перша в світі лазерна операційна, де розпочали лікувати хворих.
Випередити швидкості невблаганного часу — ці риси Р. Кавецького як вченого-онколога світового рівня постають символом його буття. В 1975 році на базі Інституту проблем онкології (і ця нова назва відбиває напрями роботи) відбувається Перша Всесоюзна наукова конференція щодо факторів антиканцерогенезу, а в 1979-му, в пам’ять про незабутнього дослідника і теоретика, — Всесоюзний з’їзд онкологів. А ще раніше, в 1977-му, Ростислав Кавецький організував в інституті міжнародний симпозіум, присвячений темі стовбурових клітин та канцерогенезу.
Р. Кавецький був неначе взірцем інтелігента. Та ця людина із зовнішністю наукового лицаря, багаторічний член Президії АН УРСР, був сміливцем в складних обставинах. Наведемо один лише факт. Перебуваючи в Німеччині на науковій конференції, Ростислав Євгенович ризикнув таємно зустрітися з політичним емігрантом, всесвітньо відомим українським філологом Дмитром Чижевським, щоб у Києві передати лист вигнанця його рідним.
Фундаментальне в науці Р. Кавецький створював неначе легкою рукою, з невимушеністю та антибюрократизмом.
Насправді, це — чіткі креслення розвитку в обраних темах. Адже академік Р. Є. Кавецький гармонійно об’єднав навколо проблеми канцерогенезу біологів і медиків, фахівців у галузі біохімії, біофізики, генетики та молекулярної біології. На сьогодні інститут має у своєму складі 14 наукових відділів, дослідно-конструкторське виробництво та базу експериментальних тварин. В інституті працює 111 наукових співробітників, серед яких — один член-кореспондент НАН України, 28 докторів та 66 кандидатів наук.
Як виглядає обшир пошуків та досліджень, закладений Ростиславом Євгеновичем? Наукові дослідження в інституті виконуються за такими напрямами: вивчення молекулярних та клітинних особливостей онтогенезу з метою розробки методів ранньої діагностики та нової стратегії терапії злоякісного процесу; вивчення механізмів протипухлинної резистентності та створення засобів реабілітації захисних сил організму; вивчення механізмів дії іонізуючого та неіонізуючого опромінення і розробка методів корекції його ефектів на різних рівнях організації живих систем.
Виконання науково-дослідних робіт у межах пріоритетних напрямів дозволило проаналізувати природу злоякісної трансформації клітин, вивчити деякі молекулярно-генетичні механізми, що є основою клітинних змін при хімічному та радіаційному канцерогенезі. Досліджено структурні зміни ряду генів та пухлиноспецифічних маркерів, асоційованих з ініціацією та прогресією пухлинного процесу, вивчено регуляторні шляхи диференціювання та апоптозу. Результати фундаментальних досліджень стали теоретичним підррунтям для розробки сучасних технологій профілактики, діагностики, оптимізації терапії та прогнозу перебігу онкологічного процесу.
За час існування інституту було зібрано унікальну колекцію клітинних матеріалів, що становить національне надбання України. Колекція налічує понад 3500 найменувань біологічних зразків, які використовуються при проведенні фундаментальних досліджень в галузі онкології, молекулярної біології, біотехнології, імунології, вірусології, фармакології.
Встановлено сайти зв’язування компонентів сигнальних каскадів у цитоплазматичній частині CD150 рецептора. Продемонстровано, що адапторний білок (SH2D1А) регулює таке зв’язування. З’ясування механізмів передачі сигналів через CD150 дозволить розробити підходи до корекції сигнальних каскадів у клітинах при патологічних процесах, зокрема, при індукції апоптозу в пухлинних клітинах. Одержано моноклональні (МКАТ) та поліклональні моноспецифічні антитіла до р70S6 альфа та бета кінази, які є ключовими компонентами в ланцюгу сигнальних апоптичних каскадів. Встановлено, що отримані МКАТ можуть бути використані при дослідженнях злоякісних та нормальних клітин, які проводяться з використанням методів ELISA, Вестерн-блотингу, імунопреципітації та імуногістохімії.
На підставі комплексного вивчення цитогенетичних особливостей (плоїдність пухлини, активність ядерцевих організаторів) та бімолекулярних маркерів проліферації пухлинного росту (PCNA, р53) встановлено генетичну гетерогенність раку яєчника, яка відображає особливості патогенезу та морфологічний ступінь злоякісності неопластичного процесу. Отримані дані є основою для оцінки клінічного перебігу хвороби, а вивчені показники можуть бути використані як діагностичні критерії ступеня агресивності пухлин цієї локалізації. Встановлено, що на ранніх етапах процесу розвитку лікарської резистентності знижується інтенсивність окисного фосфорилювання і змінюється активність ферментів, відновлюючи НАДФ. На пізніх етапах, навпаки, активується окисне фосфорилювання та глутатіонова система детоксикації. Отримані дані є підррунтям для адекватного пошуку засобів з метою подолання лікарської резистентності пухлин.
При вивченні впливу хіміопрепаратів на обмін поліамінів у резистентних пухлинах показано, що цисплатин призводить до зростання вмісту поліамінів у пухлинних клітинах та перерозподілу їх по фракціях, зниження активності ферменту катаболізму поліамінів — діаміноксидази, підвищення вмісту ДНК, РНК та білку. Отримані дані можуть бути використані для розробки нових індивідуальних схем лікування онкологічних хворих. Розроблена оригінальна технологія одержання протипухлинної сполуки, що являє собою глікопептид з імуногенними властивостями, який складається з короткого поліпептиду та вуглеводного компоненту і може використовуватися для імунотерапії онкологічних хворих як протипухлинна вакцина. Розроблено новий метод фотодинамічної терапії з використанням оригінального фотосенсибілізатора з цитостатичною активністю при лікуванні хворих на рак молочної залози. Показана принципова можливість безопераційного лікування цим методом деяких ранніх форм злоякісних пухлин.
Використання сучасних технологій цитохімічного дослідження та імунофенотипування клітин крові, кісткового мозку і лімфатичних вузлів дозволило встановити динаміку експресії диференціювальних лейкоцитарних антигенів у хворих на гемобластози ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Отримані дані є підррунтям для проведення аналітичних онкоепідеміологічних досліджень при вивченні стохастичних наслідків чорнобильської катастрофи. Розроблено багатокамерну вік-залежну модель метаболізму ізотопів 137Cs в організмі опромінення тварин, виведено аналітичні формули для розрахунку дозувань в окремих органах і тканинах. Модель дозволяє урахувати вікові і органоспецифічні особливості формування радіаційних навантажень у експонованих тварин. Доведено, що оксиди азоту впливають на утворення вільних радикалів та енергетичний статус протипухлинної резистентності організму.
Визнанням наукових досягнень співробітників установи є присудження Державних премій України в галузі науки і техніки та іменних премій: ім. академіка О. О. Богомольця, О. В. Палладіна, І. І. Мечникова, Р. Є. Кавецького, а також відзначення медалями та дипломами вітчизняних та міжнародних виставок. Слід зазначити, що премія імені академіка Р. Є. Кавецького за значні досягнення в галузі експериментальної та клінічної онкології була заснована у 1999 році до 100–річчя від дня народження вченого.
Інститут брав активну участь у виконанні національних та міжнародних наукових програм, ряд з яких продовжується і сьогодні. Дослідження, що проводяться в Інституті, добре відомі як в Україні, так і за її межами. Інститут є членом Європейського співтовариства протиракових інститутів, осередком Української секції Європейського інституту екології і раку (EINEC), в установі функціонує міжнародна українсько-японська лабораторія з діагностики лейкозів та злоякісних лімфом. Підтримуються тісні наукові контакти з низкою медичних інститутів та університетів США, Канади, Японії, Німеччини, Франції, Іспанії, Швейцарії, Італії та Шотландії.
На базі Інституту проводяться численні вітчизняні та міжнародні наукові форуми, серед яких доцільно зазначити такі: конференція молодих вчених України “Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології” (щорічно); семінари з проблем діагностики лейкозів і злоякісних лімфом (щорічно); “Локальна гіпертермія у лікуванні аденоми передміхурової залози та загальна гіпертермія при лікуванні дисемінованих форм раку” (1997 р.); “Сучасні тенденції розвитку лікарської терапії пухлинної хвороби” (1998 р.); Меморіальна конференція, присвячена 100-річчю від дня народження академіка Р. Є. Кавецького (1999 р.); ІІ з’їзд онкологів країн СНД “Онкологія-2000” за участю вчених Європи, Америки та Азії (2000 р.); ІІІ науково-практична конференція “Проблеми онкогенетики: наукові та прикладні аспекти” (2002 р.).
На базі інституту працює Наукова Рада з проблеми “Злоякісні новоутворення”, а також спеціалізована Вчена рада з захисту кандидатських та докторських дисертацій Д 266.55.01 зі спеціальності 04.01.07 — Онкологія.
Інститут видає міжнародний науково-теоретичний журнал “Экспериментальная онкология” (з 1979 року) і науково-практичний журнал “Онкология” (з 1999 року). Унікальною є наукова бібліотека інституту, фонд якої нараховує понад 70 000 видань, з яких майже 20 000 — вітчизняні та зарубіжні монографії.
Особливо гострі та дискусійні питання сучасної експериментальної та клінічної онкології постійно розглядаються на засіданнях, функціонуючих в інституті наукового клубу “Сигнальні шляхи в клітинах”, та семінарі “Гарячі питання онкології”.
Так виглядає науковий феномен Ростислава Кавецького сьогодні. Підррунтям є його передбачення, його формула розвитку онкології. “Не можна вірно зрозуміти причини та умови виникнення пухлин, уявити їх природу та механізми розвитку, розробити раціональні та ефективні методи лікування, якщо не з’ясувати складні шляхи взаємодії спочатку між канцерогенними факторами та організмом, а в подальшому — між пухлинними клітинами та організмом в цілому”, — заповідав він. І неначе проклавши рейки між цією науковою пересторогою та мрією, Ростислав Кавецький восени 1978 року написав: “Прийде день, і на трибуні міжнародного конгресу з’явиться доповідач, який піднесе над залом невеличку ампулу — символ перемоги над раком. В ній будуть сконцентровані сподівання на порятунок вмираючих хворих, праця і звитяга кількох генерацій вчених, які змагаються зі зловісною хворобою”. Ці рядки, написані його рукою, залишилися на письмовому столі вченого. Робота, започаткована розумом і серцем цієї Людини, продовжується. І, можливо, вирішальні напрями в наполегливій боротьбі проти одвічного фатуму людства окреслив Ростислав Євгенович Кавецький. Особистість тонкої вдачі, вільного розуму, незворушної волі і чесного серця.


Статьи на похожую тематику:

1. Василь Нетяженко, Юрій Віленський Генерал-майор медичної служби Володимир Мегедь: “Прикордонна медицина — чому її вважають зразком майбутнього?”

2. Юрій Віленський Академік АМН України Юрій Фещенко: “Фтизіатрія та пульмонологія — волаюче поле турбот, із важкими викликами і повільними перемогами”

3. Юрій Віленський З Богомольцями — через три сторіччя

4. Юрій Віленський Україна і СНІД: у тривожному піке

5. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Наукові дзвони Чорнобиля

6. Юрій Віленський Ревматоїдні артрити: другий фронт Євгена Скляренка

7. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Микола Банчук. На перехрестях доль

8. Юрій Віленський, Леонід Віницький Унікальні світлини з особистого зібрання професора А. П. Пелещука

9. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Валентин Ганул: Реальна Україна починається на вулиці Ломоносова

10. Юрій Віленський Академік АМН України Леонід Розенфельд: “Власне, в житті кожного дослідника приховані свої Х-промені. Виокремити їх і є покликанням”



зміст