Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Василь Нетяженко, Юрій Віленський
Генерал-майор медичної служби Володимир Мегедь: “Прикордонна медицина — чому її вважають зразком майбутнього?”

У невеличкому службовому кабінеті начальника управління охорони здоров’я Державної прикордонної служби України, кандидата наук з державного управління, члена колегії МОЗ України, генерал-майора медичної служби Володимира Петровича Мегедя привертає увагу цікава медична схема, яка чимось нагадує старовинну гравюру. Це — методичне зображення способів надання допомоги потерпілим на полі бою чи в інших екстремальних обставинах за допомогою медичних косинок. Навчальній реліквії — понад сімдесят років, її було видано 1933 року, а подарував пам’ятку молодому офіцеру-медику один із викладачів Військової медичної академії ім. С. М. Кірова в нинішньому Санкт-Петербурзі.


Генерал-майор медичної служби Володимир Мегедь Та чому розмовою з досвідченим будівничим військової медицини прикордонного призначення ми розпочинаємо в нашому журналі нову підрубрику “Арсенали досвіду”? Прикордонна медицина, виходячи з її складних завдань, тактичних та стратегічних особливостей — від зразкового центрального клінічного госпіталю до інших важливих налаштувань, в тому числі мобільних, — багато в чому діюча, ефективна модель охорони здоров’я майбутнього.
— Кордони завжди слугували знаком держави та державності, — зауважує Володимир Петрович. — Саме так спрямовує цю надважливу суспільну систему Голова Державної прикордонної служби України генерал-полковник Микола Литвин. Адже вартові Вітчизни цілодобово охороняють її на землі, в повітрі та на морі. Ясна річ, і на управління охорони здоров’я в складі Державної прикордонної служби України покладено особливу і відповідальну місію. Насамперед, це необхідність бездоганної дії на великих просторах і за будь-яких обставин.
— Які ж шляхи, шановний товаришу генерале, запропоновані керованим Вами управлінням останнім часом для поліпшення роботи медиків на кордоні?
— На сучасному етапі прикордонна медицина сформувала свою ідеологію дій як одночасний і цілеспрямований поступальний розвиток відомчої галузі. З цією метою проведена акредитація відомчих медичних установ. На підставі аналізу наданих документів та висновків експертів Головною акредитаційною комісією Міністерства охорони здоров’я госпіталям, лазаретам, санітарно-епідеміологічним загонам видані акредитаційні сертифікати вищої та першої категорії. Правовою формою їх діяльності стало отримання ліцензій на право медичної практики. Відповідно до чинного законодавства, госпіталі, центри оздоровлення та відпочинку як органи забезпечення Держприкордонслужби зареєстровані суб’єктами господарської діяльності з правом здійснення видів діяльності згідно з переліком Кабінету Міністрів України як за рахунок бюджетних коштів, так і за рахунок надання платних послуг.
— За яких умов функціонує служба охорони здоров’я Державної прикордонної служби України?
— Запровадження ррунтовної нормативно-правової бази дозволило службі охорони здоров’я вимагати і отримувати “те, що їй належить”. Відповідно до Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, система охорони здоров’я Держприкордонслужби забезпечує сучасну модель охорони державного кордону і для вирішення завдань медичного забезпечення особового складу Держприкордонслужби має керовану вертикаль: управління охорони здоров’я Департаменту забезпечення в Адміністрації Держприкордонслужби України R служба охорони здоров’я регіональних управлінь R служба охорони здоров’я безпосередньо органів охорони державного кордону. Сутність її діяльності — у незалежному контролі і ефективних діях, що вже дало зниження рівня захворюваності, травматизму, звільняємості серед українських прикордонників, зменшення таких показників, як кількість ліжко-днів, середній термін лікування хворого тощо.
Вирішення питання забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя з 2000 року здійснює Державна санітарно-епідеміологічна служба (ДСЕС). Свої функції ДСЕС здійснює за територіальним принципом з таких напрямів діяльності: організаційна, методична, наглядова, аналітична та статистична. У цілому, проведені заходи дозволяють досягати певних позитивних зрушень у забезпеченні санітарного й епідеміологічного благополуччя в умовах складної санітарно-епідеміологічної ситуації, яка склалася в Україні, і зокрема — в Держприкордонслужбі.
Відновлювальне лікування та реабілітацію, організований відпочинок військовослужбовців і членів їх сімей, наших ветеранів забезпечують три центри оздоровлення та відпочинку (Ялта, Одеса, с. Піщане АР Крим) та дитячий оздоровчий табір “Прибережний” (Саки).
Якщо узагальнити тенденції та практичні напрями в роботі нашої служби — це поліпшення здоров’я здорових, попередження захворювань серед особового складу Державної прикордонної служби і санація в необхідних випадках. Наприклад, зубопротезування, певні хірургічні втручання (скажімо, ліквідація грижі) за висновками лікарів. Функціонування мобільних комплексів тут істотно допомагає. Адже, в залежності від демографічної характеристики певного прикордонного пункту (родини прикордонників, місцеві жителі тощо), до складу мобільного комплексу заздалегідь призначаються лікарі відповідних фахів. І ця лінія турботи є зрозумілою, бо принцип військової медицини — лікувати солдатів, як генералів, а генералів — як солдатів.
— У новаціях, запроваджених Вами, Володимире Петровичу, відчувається значний досвід управлінської діяльності на терені військової медицини. Тому доречно було б почути певні відомості про Ваш особистий професійний шлях.
— Будь ласка, якщо це сприятиме меті нашої бесіди — змалювати сучасний портрет прикордонної медичної служби. Я родом з Київщини, дитинство пов’язане з Баришівкою. Там, до речі, мені, ще підліткові, вдало надав хірургічну допомогу тамтешній відомий лікар Безбородько. У 1964 році вступив на навчання до 2-го медичного училища в Києві. Оскільки під час війни це було зразкове військово-медичне училище, традиції поваги до армії тут зберігалися. Закінчивши його з відзнакою, продовжив навчання в Київському медичному інституті ім. О. О. Богомольця. Після четвертого курсу був переведений до філіалу Військово-медичної академії, який базувався в Куйбишеві. Потім було навчання у Військово-медичній академії в Ленінграді, служба у ранзі начальника медичної служби полку, дивізії, а надалі — командира медичної бригади, начальника військових шпиталів.
— Ваше формування як військового медика відбувалося в Російській Федерації. Але з 1993 року Ви служите в рідній Україні. Що спонукало Вас, Володимире Петровичу, до такого вибору?
— Так, я працював за межами України 24 роки. Але з набуттям Україною незалежності прийшов до висновку: моє місце як військового медика — на Батьківщині. Був переведений до складу Військово-медичного управління Міністерства оборони України, потім упродовж чотирьох років очолював медичну службу Національної гвардії, а в 1997 році був призначений начальником управління охорони здоров’я Державної прикордонної служби.
— Товаришу генерале, однією з провідних ланок очолюваної Вами служби є Центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби. У нинішньому листопаді виповнюється 20 років його заснування. Що Ви можете сказати про розвиток та якісні риси цього потужного підрозділу в лавах прикордонної медицини?
— Плани про створення в Києві Окружного госпіталю прикордонних військ датуються ще 1966 роком. Та відповідне рішення було прийняте в 1978 році. З 1980 року розпочалося його будівництво. Постійний штат Центрального госпіталю на 210 ліжок був оголошений наказом союзного значення в 1984 році. Того ж року на службу до госпіталю стали прибувати офіцери-лікарі з різних прикордонних округів. На посаді начальника госпіталю перебували І. М. Случ (до 1986 р.), С. М. Золотобоєв (1986–1993 рр.), С. В. Глазунов (1993–1998 рр.). З 1998 р. госпіталь очолює полковник медичної служби, кандидат медичних наук, досвідчений лікар-травматолог за фахом Д. І. Шлемко, до речі, також вихованець Військово-медичної академії в колишньому Ленінграді. Офіційне відкриття госпіталю відбулося 29 листопада 1984 року, ця дата і стала днем частини.
У госпіталі — лікувально-діагностичні підрозділи з анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, хірургії з ендоскопічним відділенням, терапії, отоларингології, офтальмології, стоматології, лабораторної діагностики, функціональної та рентгенологічної діагностики тощо. Тут працюють 5 заслужених лікарів України, на початок 2004 року 35 лікарів мали вищу кваліфікаційну категорію, 15 лікарів — першу категорію. В госпіталі надається висококваліфікована спеціалізована медична допомога. З числа військовослужбовців-прикордонників, які отримують медичну допомогу, 45 % лікуються в Центральному госпіталі.
Маємо найсучаснішу військово-медичну інституцію вищої акредитаційної категорії. Впровадження у лікувально-профілактичну роботу сучасних та перспективних технологій в галузях променевої, лабораторної, ендоскопічної та функціональної діагностики; черевної, торакальної, урологічної та інших видів хірургії та травматології, фізіотерапії, нетрадиційної медицини. Ось деякі риси роботи. У 2004 році за наказом МОЗ України госпіталь став клінічним закладом. Його подальшій плідній роботі на сучасному рівні істотно сприяє розміщення на базі госпіталю низки кафедр Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, КМАПО ім. П. Л. Шупика, Української військово-медичної академії. І знаменний ювілей госпіталю в традиціях військової медицини — привід для подальшого невпинного вдосконалення його корисної та відповідальної роботи.
— І таке важливе запитання. Як, на Ваш погляд, здійснюється реформування та удосконалення організаційної структури і управління служби охорони здоров’я?
— До основних складових слід віднести: перебудову системи охорони здоров’я відповідно до характеру змін у суспільно-державному устрої України; створення механізмів, що забезпечать надання загальнодоступної медичної допомоги на безкоштовній основі; створення умов для задоволення потреб у медичній допомозі, що виходять за межі стандарту загальнодоступної медичної допомоги; забезпечення підвищення рівня якості й ефективності охорони здоров’я.
Реформування системи управління охороною здоров’я Державної прикордонної служби України ррунтується на: фундаментальних положеннях медичної доктрини з урахуванням сучасних умов і особливостей функціонування; комплексному підході до системи медичного забезпечення, спрямованому на удосконалення і підтримку високої професійної підготовки особового складу; оптимізації лікувально-профілактичних, лікувально-евакуаційних і санітарно-протиепідемічних заходів; підвищення рівня медичного постачання; технічному переоснащенні служби, укомплектуванні її сучасною апаратурою і технікою, упровадженні нових медичних технологій; реорганізації штатних медичних формувань на основі збалансованості їх складу й укомплектованості високопрофесійними кадрами; формуванні такої територіальної системи медичного забезпечення, яка б структурно поєднувала всі органи управління, підрозділи й установи, що функціонально беруть участь у цьому процесі, незалежно від належності. Саме відповідність завдань служби охорони здоров’я сутності та перспективам реформування Прикордонних військ України у правоохоронний орган спеціального призначення визначена Програмою дій, спрямованих на розвиток служби охорони здоров’я Державної прикордонної служби України трьома етапами на період 2004–2006 рр.
Кадрова політика: діяльність управління охорони здоров’я в системі керівництва медичним персоналом повинна забезпечувати виконання поставлених завдань, тобто повної реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я. Ця діяльність полягає у формуванні системи управління підлеглими, проведенні маркетингу персоналу, визначенні його потенціалу й потреби в ньому. На цьому підррунті передбачено і вже зроблено таке: розміщено замовлення в Українській військово-медичній академії (УВМА) щодо підготовки відповідних фахівців лікувальних та медико-профілактичних спеціальностей для Державної прикордонної служби; врегульовано питання щодо особливостей проходження медичної практики та стажування слухачів УВМА на базі госпіталів Державної прикордонної служби; здійснено розподіл лікарів-випускників 2004 року факультету підготовки військових лікарів УВМА, розміщених на умовах замовлення Державної прикордонної служби.
На другому етапі (2005 рік) буде продовжена робота щодо удосконалення системи аналізу, планування та прогнозу розвитку медичних кадрів, всебічного обррунтування потреби формування штатних одиниць та структур, визначення їх завдань, створення відповідної номенклатури та розрахунку потреби в медичних кадрах, для чого передбачається: реорганізація надання первинної медичної допомоги (профілактичні заходи, амбулаторно-поліклінічна допомога) та їх перехід на засади загальної лікарської практики (сімейної медицини); розширення мережі економічно ефективних організаційних форм медичного обслуговування: денних стаціонарів, стаціонарів на дому тощо; вивчення можливості заміни посад лікарів служби охорони здоров’я органів охорони державного кордону на лікарів загальної практики (сімейних лікарів).
На третьому етапі (2006 рік) планується: переорієнтація служби охорони здоров’я на суттєве посилення заходів із запобігання захворюванням, зниження ризиків для людини, пов’язаних зі шкідливим впливом факторів довкілля; завершення заходів з упровадження системи моніторингу стану здоров’я особового складу відповідно до ступеня адекватності технологій, обраних для досягнення поставленої мети і дотримання професійних стандартів (якості медичної допомоги); упровадження концептуальної моделі інфраструктур медико-організаційних етапів системи охорони здоров’я Державної прикордонної служби.
— Як ідуть справи з нарощуванням матеріальної бази лікувальних установ та оздоровчих закладів?
— Тут є теж свої здобутки. Бюджетні кошти зазвичай перекривають лише 40 % потреб. Завдяки багатоканальності фінансування (здійснення медичної і стоматологічної практики, реалізація санаторно-курортних путівок, підтримка промислових підприємств та організацій невиробничої сфери, фондів добровільних внесків, медичного страхування, допомоги гуманітарних організацій) стали можливими значні зрушення для створення умов, що мають відповідати сучасному рівню перебування хворих на лікуванні. Упродовж трьох останніх років госпіталями та оздоровчими закладами зароблено та освоєно понад 4,5 млн грн. на покращення і відновлення матеріальної бази функціональних підрозділів. Саме кошти, що надходять від інших видів фінансування, дають змогу вирішувати питання відновлення, заміни та придбання обладнання, яке забезпечує життєдіяльність лікувально-профілактичних закладів, вирішує проблеми, пов’язані з капітальним ремонтом, будівництвом, реконструкцією та переоснащенням новим обладнанням інженерних підрозділів закладів, заміни морально застарілого медичного обладнання на сучасне. Завдяки цьому матеріально-технічна база установ поповнилася новим відділенням народної і нетрадиційної медицини, сучасним операційним блоком та наркозно-дихальною апаратурою (Центральний госпіталь), ультразвуковою апаратурою (госпіталі Києва, Одеси, поліклініка міста Хмельницького), реанімаційними автомобілями (госпіталі Києва, Львова), новим лікувальним корпусом Центру оздоровлення та відпочинку “Прикордонник”, м. Ялта (який, до речі, з 1 січня 2005 року відкриє свої двері як санаторій загального профілю), що дало змогу значно підвищити рівень надання медичної допомоги.
— Шановний Володимире Петровичу, Ви високопрофесійно окреслили функціональну панораму керованої Вами служби. Та окрім підрозділів Центрального клінічного госпіталю, ми побачили в межах простору управління Державної прикордонної служби сучасний поліклінічний комплекс, налаштований безпосередньо Вами. В чому його призначення?
— Тут можуть у робочий час отримати необхідну стоматологічну, фізіотерапевтичну та функціональну допомогу, а також здійснити термінове обстеження та невідкладне лікування відповідні працівники служби. Нічого зайвого в цих кабінетах немає, але маємо зразок вирішення медичних аспектів у напруженому ритмі сучасної військової управлінської структури.
— Володимире Петровичу, яким девізом Ви б позначили свої повсякденні зусилля?
— Я б навів в цьому сенсі слова М. І. Пирогова: “Люблю і поважаю молодість, бо пам’ятаю свою”. Адже я маю і відповідальні виховні обов’язки — особовий склад медичної служби з захисту прав кордонів складається переважно з молодих працівників. З іншого боку, наші підопічні, чиє здоров’я ми покликані забезпечувати, переважно молоді люди. Таким чином, цей девіз має, так би мовити, подвійне звучання. А щодо загального гасла нашої військово-медичної служби, воно є вичерпним і лаконічним: вправно служити Батьківщині.
— Що Ви бажаєте прикордонним ескулапам на майбутнє?
— Підбиваючи підсумки сказаного, хочу наголосити, що становлення та розвиток системи управління охороною здоров’я Державної прикордонної служби України як організованої самостійної частини загального процесу державного управління надало можливість визначити її роль і місце в медичному забезпеченні прикордонників та єдиному медичному просторі держави. Згуртований високопрофесійний колектив прикордонних медиків має по праву посісти чільне місце в системі охорони здоров’я держави, бути гідним прикладом для наслідування, й надалі завойовувати прихильність сотень вдячних пацієнтів.


Статьи на похожую тематику:

1. Василь Чехун, Юрій Віленський Феномен Ростислава Кавецького

2. Юрій Віленський Міністр охорони здоров’я України Микола Поліщук: “Медицина заради людини — ось гасло, що має стати нормою нашого життя”

3. В. З. Нетяженко, Т. Й. Мальчевська Тієнопіридини у лікуванні і профілактиці ускладнень атеротромбозу. Оригінальні та генеричні препарати: чому надати перевагу?

4. Юрій Віленський Академік АМН України Юрій Фещенко: “Фтизіатрія та пульмонологія — волаюче поле турбот, із важкими викликами і повільними перемогами”

5. Юрій Віленський З Богомольцями — через три сторіччя

6. Юрій Віленський Україна і СНІД: у тривожному піке

7. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Наукові дзвони Чорнобиля

8. Юрій Віленський Ревматоїдні артрити: другий фронт Євгена Скляренка

9. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Микола Банчук. На перехрестях доль

10. Юрій Григор’єв Академік Олександр Возіанов: “Розквіт української медичної науки — реальність часу. Як діятимемо далі?”



зміст