Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Зі славетного роду Маньковських

До 90-річчя від дня народження видатного невролога


Как я похудела после родов.
Є шляхетні обличчя, які неначе уособлюють найкращі якості демократизму і цноти інтелігента не за кар’єрою, а за переконанням та вічними дороговказами — мудрість, терплячість, пріоритети порозуміння, але незворушну твердість в принципах чеснот. Саме таким постає в дзеркалі біографії і життєвих позицій видатний український невролог, засновник нейрогеріатрії, заслужений діяч науки України, професор Микита Борисович Маньковський.

Є вислів — вчений другого покоління. Щодо Микити Борисовича, тут простяглася справді доленосна стежина. Він народився 24 грудня 1914 року, в фінальні дні цього драматичного для Вітчизни і світу історичного чинника, в родині вченого-невролога зі світовим іменем Бориса Микитовича Маньковського, в майбутньому академіка АМН СРСР в першому його складі. Якщо кількома штрихами змалювати науковий і педагогічний шлях Маньковського-старшого, до речі, сина військового лікаря родом із старовинного Козельця Микити Івановича Маньковського, — це і плідне завідування впродовж майже сорока років кафедрою нервових хвороб Київського медичного інституту, з одночасною двадцятирічною роботою на чолі тотожної кафедри в Інституті вдосконалення лікарів, наукове патронування Психоневрологічного інституту, який згодом став підвалиною Інституту нейрохірургії, видатні відкриття в галузі загальної неврології та нейроонкології, видання монографії світового значення “Множинний склероз”. Тож йдеться про спадкоємну наукову школу Микити Борисовича.

Дитинство та юність його, зважаючи на епоху, були важкими. Та в 1939 році Микита Маньковський закінчив Київський медичний інститут. Медицину обрав не відразу, прийшов до майбутнього фаху після закінчення електротехнічного технікуму, практичній праці в цій галузі та двох курсів політехнічного інституту. Та Маньковського одного разу зачарувала майстерна лекція відомого хірурга професора Кримова. Та й атмосфера в домі сприяла остаточному етичному та фаховому вибору.

Проте в тому ж 1939 році Микиту Маньковського направляють до армії, де він служить на відповідальних теренах до переможного 1945 року. Як військовий лікар він очолював військово-медичні підрозділи поблизу передової лінії фронту. Війну розпочав, боронячи Москву. В боях за Кенігсберг був контужений та тяжко поранений. Повернувся до мирної професії інвалідом Великої Вітчизняної війни.

З того часу проліг шлях Микити Борисовича як невролога і педагога. Певний час він працює, змінивши батька, на посаді завідувача справді класичної кафедри нервових хвороб нинішнього Національного медичного університету. Видатним внеском в розвиток вищої медичної освіти в Україні можна вважати і його перебування впродовж декількох років на посаді ректора Чернівецького медичного інституту.

Микита Маньковський — талановитий викладач не з примусу, а за покликанням. Та сталося так, що з шістдесятих років він обирає цілком новий науково-практичний напрям — неврологію в обширі проблем геронтології та геріатрії, очолюючи ці клінічні підрозділи в новоствореному Інституті геронтології АМН СРСР. Він і нині символізує клінічну мудрість цього видатного закладу.

Дев’яносто років — поважний вік. Та шановний ювіляр, лицар і стоїк медицини символізує її духовну міць і вічне наукове оновлення. Поділяємо слова поваги до героя науки і захоплення його феноменом, які прозвучали 24 грудня в Інституті геронтології у вітальних словах відомих вчених Бориса Патона, Платона Костюка, Юрія Зозулі, Василя Братуся, Ірини Карабань, Владислава Безрукова, Ісака Трахтенберга, Анатолія Романенка, Миколи Поліщука, Івана Зозулі, посланнях Володимира Литвина, Олександра Возіанова, Петра Волошина. Редакційна рада і редакційна колегія часопису щиро і сердечно вітає глибокоповажного Микиту Борисовича з визначною віхою на життєвому шляху. Щастя і здоров’я Вам у здобутках та звершеннях нового часу, який прийшов на нашу землю!


Статьи на похожую тематику:



зміст