Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Лікування гострих вірусних гепатитів, 2003.
Керівництво Всесвітньої організації гастроентерологів

Гострий гепатит D

Патогенез і перебіг
Вірус гепатиту D (HDV) — це дефектний одноланцюговий РНК-вмісний вірус типу Deltaviridae. Оскільки це неповний РНК-вірус, для передачі геному від клітини до клітини йому потрібен поверхневий антиген HВV. Таким чином, він зустрічається лише у людей, позитивних щодо HВV-поверхневого антигена. Середня тривалість інкубаційного періоду HВV становить 60–90 днів, однак може коливатися від 30 до 180 днів.
У зв’язку з тим, що HDV повністю залежить від HВV, тривалість інфекції HDV повністю визначається тривалістю інфекції HВV. У більшості людей, інфікованих HDV, реплікація HВV пригнічена. Інфікування HDV може виникнути або в результаті коінфекції з HВV, або як суперінфекція в осіб з хронічним HВV.
Характерними ознаками коінфекції є тяжке гостре захворювання, низький ризик хронізації, а також неможливість відрізнити зазначену інфекцію від HВV. Суперінфекція характеризується розвитком гострого загострення хронічного гепатиту і високим ризиком хронізації захворювання печінки.

Епідеміологія і поширеність
Поширеність як гострого, так і хронічного гепатитів D зменшується в країнах басейну Середземного моря та багатьох інших регіонах світу, що пов’язується зі зменшенням поширеності носіїв HBsAg у всій популяції. Поширеність HDV серед всього населення Італії знизилася з 3,1/1 000 000 у 1987 році до 1,2/1 000 000 у 1992 році. Однак на сьогоднішній день продовжують виявлятися нові вогнища високої розповсюдженості HDV (наприклад, острів Окінава в Японії, деякі області в Китаї, Північній Індії та Албанії). Показники загальної розповсюдженості та захворюваності відсутні.

Фактори ризику і способи передачі
Способи передачі HDV подібні до таких при HВV:
- перкутанно (особи, що використовують ін’єкції ліків);
- пермукозно;
- через статеві контакти.
Ризик фульмінантного гепатиту при коінфекції становить 5 %. В інших випадках прогноз коінфекції в цілому позитивний. Прогноз при суперінфекції варіює більш суттєво. Існує думка про те, що хронічний гепатит D характеризується більш тяжким перебігом, але це твердження не завжди справедливе.

Діагноз та диференційний діагноз
У перебігу гострої HDV інфекції HDVAg та РНК-HDV (ПЛР) з’являються рано, а анти-HDV антитіла класу IgM — пізніше. Виявлення анти-HDV антитіл стає можливим лише через 30–40 днів після появи перших симптомів.

Лікування гострого гепатиту D
Специфічного лікування на сьогодні не існує. В літературі зустрічаються окремі повідомлення про певні позитивні результати при застосуванні інгібітора вірусної ДНК-полімерази фоскарнету.

Профілактика
Коінфекція HВV-HDV попереджується вакцинацією проти HВV. Профілактика HВV інфекції означає профілактику HВV-HDV суперінфекції. Освітні заходи спрямовані на попередження небезпечної поведінки осіб з хронічною інфекцією HВV.


Гострий гепатит Е

Патогенез і перебіг
Вірус гепатиту Е (HЕV) — це РНК-вмісний вірус типу Саliciviridae. Головною його особливістю є здатність до самолімітування (аналогічно до HАV). Ось чому лікування HЕV має бути підтримуючим. У госпіталізації та призначенні терапії зазвичай немає необхідності, за винятком випадків інфікування вагітних жінок та осіб з фоновим хронічним захворюванням печінки. Середня тривалість інкубаційного періоду HЕV становить 40 днів, може коливатися від 15 до 60 днів. Рівень загальної смертності внаслідок даної патології — 1–3 %, у вагітних жінок — 15–25 %. Клінічні прояви HЕV не відрізняються від таких при HАV.

Епідеміологія і поширеність
Спалахи гепатиту Е зустрічаються в досить широкій географічній зоні, переважно в країнах, що розвиваються, з неадекватними санітарними умовами. Резервуар гепатиту в цих областях невідомий. Спорадичні епізоди HЕV у людей можуть підтримувати передачу вірусу між епідемічними періодами, але також можливе існування джерела інфекції, не пов’язаного з людиною. В США, Європі та інших неендемічних областях, де не було зафіксовано спалахів гепатиту Е, в здоровій популяції виявлена низька розповсюдженість антитіл до HЕV (менше 2 %). Джерело інфекції для цих людей залишається невідомим.

Фактори ризику і шляхи передачі
HЕV передається переважно фекально-оральним шляхом, а найчастішою причиною є вживання фекально контамінованої питної води. Передача може здійснюватися вертикально. Передача між людьми мінімальна. Дані щодо передачі вірусу гепатиту Е через кров відсутні.
HЕV є причетним до великих епідемій в Азії, Африці і Мексиці. Найбільш вразливими до дії HЕV є молоді та середнього віку люди (20–40 років), прогноз здебільшого позитивний, за винятком випадків інфікування вагітних жінок.
Преекспозиційної профілактики не існує.

Діагноз та диференційний діагноз
В ході досліджень були розроблені методи для визначення антигена HЕV і антитіл IgM/IgG, але ці комерційні тести не набули широкого розповсюдження.
Вірус можна ідентифікувати в калі, жовчі і цитоплазмі гепатоцитів. Для визначення HЕV існує ряд серологічних тестів.

Лікування гострого гепатиту Е
Лікування тільки підтримуюче. Вагітні є особливою групою ризику, в якій ризик фульмінантної печінкової недостатності за наявності гострого гепатиту Е становить близько 15 %. Смертність внаслідок інфікування HЕV є високою і коливається, за даними різних досліджень, від 5 до 25 % (в третьому триместрі).

Профілактика
Найкращий спосіб профілактики інфекції HЕV — уникати використання необробленої води, а також морозива нез’ясованого ступеня чистоти, необроблених морепродуктів та продуктів, вимитих у питній воді.
На сьогоднішній день комерційної HЕV-вакцини не існує.


Статьи на похожую тематику:

1. Керівництво Всесвітньої організації гастроентерологів. Лікування гострих вірусних гепатитів (2003)

2. М. Я. Співак, О. А. Стинич, О. Б. Серденко Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей раннього віку з гіперплазією тимусу

3. Проблема вірусних гепатитів у практиці лікаря-інтерніста

4. Лікування системного червоного вовчака і його життєво небезпечних ускладнень (Керівництво з діагностики та лікування системного червоного вовчака у дорослих. Американська колегія ревматологів, 2000 рік)

5. Сучасні погляди на лікуванння гострих кишкових інфекцій у дітей

6. Лабораторна діагностика гепатиту С Рекомендації Національного центру з контролю і попередження захворювань, США (2003)

7. Огляд Американської асоціації гастроентерологів з проблеми ожиріння (2002, вересень)

8. Л. В. Мороз, І. Г. Палій Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах

9. Європейське товариство з гіпертензії: Практичне керівництво по клінічному, амбулаторному та самостійному вимірюванню артеріального тиску (2005)

10. Рекомендации Европейской антиревматической лиги (EULAR, 2003): доказательный подход к лечению остеоартроза коленных суставов



зміст