Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

OMGE: Всесвітня гастроентерологічна організація

Питання заснування Всесвітньої гастроентерологічної організації (OMGE) вперше обговорювалося у 1954 р. в Парижі групою відомих гастроентерологів міжнародного рівня під керівництвом Henry L. Bockus. На теперішній час OMGE є федерацією, що об’єднує 93 національні товариства та асоціації гастроентерологів, представляючи понад 50 000 гастроентерологів у всьому світі. Офіційно OMGE була заснована в м. Вашингтоні 29 травня 1958 р. Першим президентом OMGE був Henry L. Bockus.


Матеріал підготовлений редакцією журналу “Мистецтво лікування”


Завдання OMGE

- Сприяти дослідженням та прогресу в гастроентерології (термін “гастроентерологія”, крім загальноприйнятого значення, включає в себе гепатологію, ендоскопію, хірургію шлунково-кишкового тракту та проблеми харчування).
- Активно підтримувати та сприяти розвитку тренінгових та освітніх програм з гастроентерології та шлунково-кишкових захворювань. Стимулювати процес післядипломної освіти в гастроентерології. Особливу увагу приділяти розвитку відсталих товариств.
- Сприяти процесу заснування національних товариств.
- Підтримувати активні контакти з такими регіональними організаціями, як AIGE, AMAGE, APAGE, ASNEMGE, та іншими організаціями, що сприяють розвитку гастроентерології та суміжних галузей медицини.
- Підтримувати наукові дослідження в галузі гастроентерології, особливо ті, що проводяться молодими дослідниками.
- Сприяти впровадженню сучасних етичних стандартів у практику гастроентерології та наукових досліджень.
- Займатися питанням збору коштів та їх подальшого інвестування та реінвестування у фонди, що будуть використовуватись для реалізації завдань і досягнення цілей OMGE, особливо для сприяння прогресу в галузі гастроентерології.
- Організовувати та керувати процесом проведення Всесвітніх Конгресів з гастроентерології (див. нижче).
У своїй діяльності Всесвітня гастроентерологічна організація дотримується Статуту OMGE. Представники національних товариств зустрічаються під час проведення Всесвітнього Конгресу (один раз на 4 роки) та на Генеральній Асамблеї для обговорення сучасного стану та досягнень гастроентерологічної науки і практики, обрання Керівної Ради (Governing Council) OMGE та затвердження роботи попередньої Керівної Ради, а також для вирішення питання про місце проведення наступного Всесвітнього Конгресу. Кожна країна, представлена на Всесвітньому Конгресі, має один голос.


Всесвітній Конгрес

Всесвітній Конгрес з гастроентерології проводиться один раз на чотири роки. Заяви на проведення Конгресів приймаються тільки від національних товариств. Остаточне затвердження місця проведення відбувається на Генеральній Асамблеї OMGE.
Всесвітній Конгрес проводиться відповідно до Керівництва з проведення Всесвітніх Конгресів, що має статус статутного документу. В Керівництві висвітлено питання щодо процесу запрошення на Всесвітній Конгрес, права та обов’язки сторін щодо забезпечення нормальної роботи Конгресу, визначена роль Організаційного комітету. Керівництво з проведення надається Виконавчим секретаріатом за попередньою вимогою.
У випадку неможливості проведення обраним товариством Всесвітнього Конгресу, Керівна Рада має повноваження відмінити місце проведення Всесвітнього Конгресу та призначити інше.
13-й Всесвітній Конгрес з гастроентерології
10–14 вересня 2005
Палац Конгресів, Монреаль, Канада.
1 січня 2005: Початок реєстрації.
15 квітня 2005: Крайній термін подачі абстрактів.
15 липня 2005: Крайній термін резервування місць у готелях.
Подробиці на сайті http://www.wcog2005.org


Керівництва (Guidelines) OMGE: для чого їх створюють і їх основні завдання

Відомо, що підходи до вирішення певної медичної проблеми можуть сильно відрізнятись у різних країнах та навіть регіонах однієї країни. Проте, зважаючи на наявні можливості, оптимальними можуть бути лише окремі підходи.
Концепція ”керівних принципів” (Guidelines) була розроблена нещодавно з метою встановлення порядку в існуючих підходах, для допомоги практикуючому лікарю в оптимізації надання медичної допомоги як у діагностичному, так і в лікувальному аспектах. Керівництва для клінічної практики призначаються для встановлення найбільш ефективних підходів до розв’язання індивідуальної медичної проблеми та розробляються шляхом інтерпретації та співставлення результатів важливих наукових досліджень, отриманих внаслідок ррунтовного вивчення опублікованих джерел літератури. Якщо ж результатів досліджень ще немає, що не дозволяє об’єктивно визначити правильність підходу, можливою є розробка рекомендацій на базі консенсусу експертів.
Керівництва призначені для використання в клінічній ситуації будь-яким лікарем, незалежно від спеціальності. Керівництва мають бути гнучкими, вони не повинні завжди віддзеркалювати лише один припустимий підхід та повинні відрізнятися від стандартів надання медичної допомоги. Маючи широкий вибір у розв’язанні певної медичної проблеми, лікар повинен вибрати саме той варіант лікування, який буде найкращим у даній клінічній ситуації у конкретного пацієнта.
Керівництв з’являється дедалі більше. Нещодавно Британське товариство з гастроентерології відсвяткувало появу своїх 100-х керівних принципів. Багато гастроентерологічних товариств займалися створенням керівництв з діагностики та лікування інфекції, викликаної H. рylori, однак відомо, що ці принципи суттєво відрізняються один від одного. Необхідно провести аналіз розроблених керівництв лікування гастроентерологічної патології з метою знаходження спільних положень, їх удосконалення, узагальнення або спрощення для того, щоб зробити придатними для використання у всьому світі.
В свою чергу, галузі гастроентерологічної практики, для яких керівні принципи ще не розроблені, потребують детального розгляду та дослідження. Зокрема це:
- показання до проведення холецистектомії при асимптоматичному холецистолітіазі;
- показання до проведення антирефлюксної хірургічної корекції;
- надання якісної медичної допомоги при злоякісній патології травної системи;
- відповідальність гастроентеролога при використанні стратегії переносу генів для лікування гастроентерологічної патології;
- адекватність показань щодо проведення ендоскопії;
- контроль за проведенням ендоскопічних досліджень;
- встановлення наслідків наукових досліджень для клінічної практики;
- роль біофармацевтичної промисловості у прогресі гастроентерології.


Статьи на похожую тематику:



зміст