Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Л. В. Забродська, Т. С. Брюзгіна
Застосування Силіксу для ентеросорбції у хворих на бронхіальну астму

Л. В. Забродська, Т. С. Брюзгіна
Центр алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха при Інституті отоларингології ім. О. С. Коломійченка; Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ


Основні ланки патогенезу бронхо-легеневої патології, насамперед — загострення бронхіальної астми (БА), тісно пов’язані з підвищеним розпадом тканин [5], посиленими процесами метаболізму, порушенням мікроциркуляції, а тому завжди супроводжуються явищами інтоксикації [1]. Інтоксикація, зумовлена дією мікроорганізмів та їх токсинів, всмоктуванням продуктів розпаду при інфекційно-залежній БА, порушує скоординовану діяльність органів [8, 10].
Використання ентеросорбції — одного з консервативних методів детоксикаційної терапії — широко розповсюджене в клінічній практиці завдяки його простоті, безпечності та економічності. Тому в нашому дослідженні з метою корекції виявлених порушень застосовувався, паралельно з основним курсом лікування БА, препарат Силікс (виробник — Київське підприємство “Біофарма”). Силікс — це високодисперсний кремнезем з ентеросорбційними та протиалергійними властивостями. Завдяки протеїнозв’язуючій дії, Силікс може використовуватися для проведення еферентної терапії — виведення з організму екзо- та ендотоксинів, патогенних імунокомплексів, продуктів деградації некротичних тканин та інших шкідливих речовин білкового походження. Силікс — це ентеросорбент нового покоління, що характеризується високою гідрофільністю, значною площею сорбційної поверхні, а також фізико-хімічною стабільністю. Препарат не розчинний і не всмоктується з кишківника. Важливе клінічне значення має протеїнозв’язуючий ефект Силіксу, що важливо при лікуванні алергічних захворювань. Крім того, він має властивість фіксуватися на поверхні мікроорганізмів, оскільки часточки Силіксу за величиною значно менші, ніж мікроорганізми, що дає їм можливість адсорбуватися на клітинах мікробів, а не навпаки. Навіть у невеликій концентрації часточки препарату здатні утворювати єдиний конгломерат з токсинами та збудниками. Після контакту з Силіксом бактерії стають більш чутливими до дії антибіотиків, протеолітичних ферментів та інших препаратів. Включення сорбційних методів до програми комплексного лікування хворих на БА дозволяє значно скоротити об’єм медикаментозної терапії [9, 11].
Метою дослідження було виявлення метаболічних порушень при БА, оцінка ефективності застосування препарату Силікс у комплексній терапії хворих на БА та вивчення можливості оптимізації діагностичних і прогностичних ознак перебігу захворювання (з використанням атравматичного неінвазивного методу — аналізу спектра жирних кислот ліпідів поту).


Матеріали та методи

У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів з БА, яких було розподілено на 2 групи, залежно від призначеної терапії:
I група — хворі, яким на фоні базової терапії був призначений Силікс;
II група — хворі, що отримували лише базову терапію.
У контрольну групу увійшли 10 практично здорових людей-донорів віком від 18 до 40 років.
Хворим з БА Силікс призначався на фоні базової терапії у добовій дозі 100 мг/кг маси тіла протягом 7–10 днів. Одну повну столову ложку Силіксу (3 г порошку) додавали у 100 мл води, змішували до утворення суспензії та приймали внутрішньо 3 рази/день за 30 хвилин до їди.
Оцінку спектра жирних кислот (ЖК) ліпідів поту [7] проводили методом газорідинної хроматографії до та після лікування хворих на БА на хроматографі серії “Цвет-500” з плазменно-іонізуючим детектором в ізотермічному режимі. Кількісну оцінку спектра жирних кислот ліпідів поту проводили за методикою [3]. У спектрі вищих ЖК поту було ідентифіковано 7 найбільш інформативних ЖК, серед яких: пентагексанова С15:0; пальмітинова С16:0; стеаринова С18:0; олеїнова С18:1; лінолева С18:2; ейкозотрієнова С20:3; арахідонова С20:4.


Табл. 1 Жирнокислотний спектр загальних ліпідів поту хворих на БА до та після лікування Силіксом (%)


Табл. 1 Жирнокислотний спектр загальних ліпідів поту хворих на БА до та після лікування Силіксом (%)

* – р < 0,05 порівняно з контролем;
** – достовірність різниці у групі між підгрупами;
НЖК – насичені
ЖК, ННЖК – ненасичені ЖК,
ПНЖК – поліненасичені ЖК.


Результати та їх обговорення

Результати газохроматографічного аналізу жирнокислотного складу ліпідів поту хворих на БА до та після лікування представлено у таблиці 1. Порівнюючи ліпідні показники поту хворих на БА I та II групи з контролем, можна відзначити достовірне зниження рівня олеїнової і пальмітинової ЖК. Також встановлено достовірне підвищення рівня полієнових ЖК у хворих на БА, що може бути свідченням деструкції фосфоліпідної фракції ліпідів поту в результаті алергічного процесу. У групі хворих, що поряд з базовою терапією приймали Силікс, додатково нормалізувалися показники С18:1. Крім того, прийом Силіксу сприяв поліпшенню загального стану хворих, показників функцій зовнішнього дихання, зменшилася частота та інтенсивність нападів ядухи.


Висновки

Проведене дослідження дозволяє дійти висновку щодо достовірності нормалізації вмісту олеїнової ЖК після лікування Силіксом. Таким чином, жирнокислотний склад ліпідів поту може бути інформативною характеристикою при оцінці ліпідного обміну для контролю за ефективністю лікування.
Препарат ефективний при лікуванні інших алергічних захворювань — кропив’янки, набряку Квінке, при медикаментозних алергіях. Застосування Силіксу дозволяє знизити дозу ГКК при знятті астматичного статусу [5].
Використання Силіксу прискорює видужання хворих завдяки протиалергійним та ентеросорбційним властивостям. Поліпшується стан імунної системи і значно знижується інтоксикаційний синдром, хворі почувають себе краще, відмічають поліпшення якості життя і продовження періоду ремісії, що дуже важливо при хронічному захворюванні. Препарат високоефективний, простий у застосуванні, сумісний з іншими препаратами та безпечний, дозволяє лікарю оптимізувати терапевтичну тактику, досягти необхідного ефекту, скоротити тривалість лікування. Побічні ефекти при використанні Силіксу не зафіксовані.
Результати застосування ентеросорбції Силіксом дають підстави рекомендувати його включення до комплексу лікувальних заходів при БА.


Література

[1] Бронхиальная астма. Глобальная стратегия. Совместный доклад
Национального института сердца, легких, крови (США) и ВОЗ// Пульмонология (прил.). – 1996.
[2] Брюзгина Т. С. Перспектива изучения липидов в неинвазивных биологических средах для оценки патологического состояния// Лаб. дело. – 1990. – № 9. – С. 18–19.
[3] Бурлакова Е. В. Перекисное окисление липидов мембран и природные антиоксиданты// Успехи химии. – 1985. – № 9. – С. 1540–1558.
[4] Владимиров Ю. А. Перекисное окисление липидов в биологических мембранах. – М.: Наука, 1993.
[5] Лапин Ю. В. Метод приготовления липидов для газохроматогрфического исследования// Арх. патологии. – 1975. – № 5. – С. 284–291.
[6] Пружников М. С. Клиническое значение перекисного окисления липидов (обор)// Вестник отоларингол. – 1991. – № 3. – С. 88–91.
[7] Сулема Г. Г., Коржова Т. П. Газохроматографический анализ липидов пота у больных бронхиальной астмой под влиянием комплексного лечения имудоном, карбюлозой. 11-а наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми експериментальної медицини”. – К., 1998. – С. 125–127.
[8] Федосеев Г. Б. Бронхиальная астма. Библиотека врача общей практики. Т. 2. – СПб: Мед. информ. агентство, 1996.
[9] Чучалин А. Г. Бронхиальная астма. Т. 2. – М., 1997. – С. 340–358.
[10] Bocher B. S., Undem B.J., Lihtenstein L.M.//Ann.Rev.Immunol.- 1994.- V.12.-P.295-335.
[11] Gerswin M. E., Halpern G. M. (ed.) Bronchial Asthma. Principles of. Diagnosis and treatment. – USA: Human press, 1994.


Статьи на похожую тематику:

1. Вплив ентеросорбції на стан ендотоксикозу у хворих на гострі гнійно-запальні захворювання придатків матки

2. Ефективність застосування препарату джеофлокс в лікуванні хворих на туберкульоз легень

3. Ефективність застосування інгібітора ГМГ-КоА-редуктази ловастатину у хворих на прогресуючу стенокардію

4. Ефективність застосування нормогідрону у хворих із середньотяжким перебігом харчової токсикоінфекції

5. О.М.Вергун Досвід застосування препарату Гіперзар-Н у хворих на артеріальну гіпертензію

6. С. Я. Сольський, Л. С. Осипова, Т. В. Сольська Клінічний досвід застосування Мікосисту та Гропринозину® у хворих з хронічними кандидозними вульвовагінітами

7. О. І. Фролов, О. С. Сичов, Н. В. Пелех, Ю. В. Зінченко, Є. А. Павлюк Застосування Диротону в комбінованій терапії у хворих на есенціальну гіпертензію з фібриляцією передсердь

8. В.І.Цимбалюк, С.В.Власенко, О.Г.Крамчанінова Застосування ботулотоксину А (Диспорт™) у комплексній консервативній терапії при нейроортопедичних синдромах у хворих на дитячий церебральний параліч

9. О. Й. Жарінов, Н. П. Левчук, В. І. Зайцева, В. О. Куць, В. О. Бобров Динаміка показників добового моніторування артеріального тиску у хворих з есенціальною гіпертензією на фоні застосування Кандесару

10. Стандарти клінічного застосування холтерівського моніторування ЕКГ



зміст