Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Л. В. Мороз, І. Г. Палій
Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах

У статті представлені результати застосування препарату Ентеросгель у комплексній терапії пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами із супутнім дисбактеріозом кишківника. Продемонстровано, що Ентеросгель не тільки усуває токсикоз, але й сприяє швидкій регресії основних клінічних симптомів захворювання, нормалізації мікробіоценозу кишківника та покращенню деяких імунологічних показників.

Ключові слова: хронічні вірусні гепатити, дисбіоз, імунологічний стан.


Л. В. Мороз, І. Г. Палій
Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова


Хронічний перебіг гепатитів В і С супроводжується імунопатологічними змінами в організмі, а саме: недостатністю Т-ланки імунітету, неефективністю специфічного антитілоутворення і депресією макрофагальної ланки захисту, що призводить до персистенції вірусу і пролонгації запального процесу в печінці. До несприятливих наслідків вірусних гепатитів відноситься дисбіоз кишківника, що зумовлює дефіцит облігатних мікроорганізмів і зростання мікробної контамінації товстої кишки [2].

Мікрофлора кишківника бере активну участь у формуванні імунно-біологічних реакцій організму — бактеріальні модуліни біфідо- і лактобактерій стимулюють синтез імуноглобулінів, інтерферонів, цитокінів, дозрівання макрофагально-гістіоцитарної системи, збільшують кількість комплементу, підвищують активність лізоциму, є учасниками метаболізму холестерину та жовчних кислот. Зниження детоксикуючої функції мікрофлори при дисбіозі кишківника збільшує навантаження на ферментні системи печінки та за певних умов сприяє й поглиблює їх метаболічні і структурні зміни [1].

Ось чому перспективним у хворих на вірусні гепатити є застосування ентеросорбенту Ентеросгель, що селективно впливає на токсини з молекулами малих та середніх розмірів, має гепатопротекторні та антиоксидантні властивості, опосередкований імуномодулюючий ефект, здатність до вибіркової адсорбції патогенної мікрофлори [3, 4].

Метою дослідження було вивчення ефективності застосування ентеросорбенту Ентеросгель в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами В і С, особливо з супутнім дисбіозом кишківника.


Матеріали і методи

Обстежено 64 пацієнти віком від 16 до 45 років, хворі на хронічні вірусні гепатити. Хронічний гепатит В (ХГВ) був у 30 з них, хронічний гепатит С (ХГС) — у 34.
Усі хворі були поділені на 2 групи: І група (основна) — включала 33 пацієнти (14 з ХГВ, 19 з ХГС), отримували базисне лікування зі включенням препарату Ентеросгель; ІІ група (контрольна) — 31 хворий (16 з ХГВ, 15 з ХГС), отримували тільки базисну терапію.
Ентеросгель призначали по 1 столовій ложці (15 г) 3 рази на день протягом 3 тижнів. Клініко-лабораторні показники оцінювали до початку лікування та на 20-й день терапії, а деякі параметри імунного статусу — до початку лікування і через 30 днів після того. Склад кишкової мікрофлори вивчали до початку лікування та через тиждень після його закінчення.


Результати та їх обговорення

У всіх обстежених відмічені клініко-лабораторні ознаки хронічного гепатиту. Порушення складу мікрофлори товстої кишки виявлені у 53 (82,8 %) пацієнтів. Дисбіотичні порушення полягали в істотному зниженні вмісту біфідобактерій і лактобактерій, а також зростанні кількості умовнопатогенної флори (УПФ) — клебсієл, грибів роду Candidа, епідермального стафілококу. При цьому у 70 % хворих спостерігався дефіцит біфідобактерій, у 30 % — дефіцит лактобактерій, у 20 % — дефіцит кишкової палички з нормальними властивостями. У той же час в 20 % випадків зростав вміст клебсієл, в 40 % — стафілококів, в 30 % — грибів роду Candidа.

У хворих основної групи, що приймали Ентеросгель, відзначена достовірно більш значна зворотна динаміка клінічних та біохімічних проявів хвороби. Так, симптоми інтоксикації (загальна слабкість, розбитість, зниження працездатності) на 20-й день лікування спостерігалися у 8 (12,5 %) пацієнтів основної групи та у 15 (48 %) хворих контрольної групи (р < 0,05). Свербіж шкіри, на який до початку лікування скаржилися 11 (35 %) хворих контрольної та 8 (24 %) основної групи, після закінчення лікування залишався у 6 (19 %) пацієнтів контрольної групи, а в основній групі був відсутній (р < 0,001).
Достовірних відмінностей у змінах (зменшенні) розмірів печінки та селезінки у хворих обох груп не виявлено.

Біохімічні показники також швидше нормалізувалися у пацієнтів основної групи, ніж у хворих групи контролю. Так, рівень загального білірубіну після закінчення прийому Ентеросгелю становив 20 % від початкового, а в групі контролю дорівнював 50 % від початкового (р < 0,05). Разом з тим, динаміка зниження активності амінотрансфераз в обох групах практично не відрізнялася.
Під впливом Ентеросгелю поліпшилися показники біоценозу кишківника: вміст облігатної флори — біфідобактерій і лактобактерій практично наближався до норми, а кількість клебсієл і грибів Candida знижувалася, проте вміст епідермального стафілококу зберігся на підвищеному рівні (табл. 1). Так, після лікування в основній групі знижений вміст біфідобактерій відмічався у 40 % обстежених (проти 70 % до початку терапії), знижена кількість лактобактерій — у 10 % пацієнтів (проти 30 %), гриби роду Candida виявлялася у 10 % (проти 30 %), клебсієли — у 10 % (проти 20 %), стафілокок — у 35 % (проти 40 %).
У контрольній групі хворих дисбіотичні зміни в кишківнику збереглися такими самими, як і до початку лікування.
Вивчення імунологічних показників проводили до початку лікування і через 30 днів після того. До початку лікування значні зміни імунного статусу були виявлені у пацієнтів обох груп, більш суттєві — у хворих на ХГС. У них спостерігалася помірно виражена лейко- і лімфопенія, депресія Т- і В-клітинної ланки імунної системи: зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів всіх субпопуляцій, Т-хелперів — нижче 600, Т-супресорів — нижче 600. Показник співвідношення імунорегуляторних клітин (Т-хелпери/Т-супресори), як правило, був у межах норми. Абсолютні показники В-лімфоцитів також були знижені. Гуморальна ланка імунітету була без відхилень у більшості хворих. Лише у 2 пацієнтів основної групи спостерігалася дисімуноглобулінемія зі зниженням ІgА до 0,8 і 0,7 г/л.

Через 30 днів від початку терапії у більшості хворих основної групи показники клітинного імунітету відновилися: від 1,5 до 2 тис. Т–лімфоцитів — у 52 % пацієнтів і понад 2 тис. — у 15 %. У 67 % випадків Т-хелперів було понад 800, а кількість Т–супресорів до 600–800 і вище — у 82 % хворих. Рівень В-лімфоцитів також досяг норми (100–200 клітин) у 53 % хворих, ще у 20 % обстежених — на рівні 200–300 клітин, лише у 5 % випадків — понад 300 клітин, а у 22 % — нижче 100 клітин. Будь-яких відхилень у гуморальній ланці імунітету виявлено не було. У контрольній групі значної позитивної динаміки імунного статусу не виявлено.

Під час проведення лікування у жодного пацієнта не відмічено побічних ефектів, пов’язаних з прийомом Ентеросгелю, жоден із них від терапії препаратом не відмовився.


Tабл. 1
Стан мікрофлори кишківника у хворих основної групи до лікування препаратом Ентеросгель та після нього


Висновки

1. Застосування детоксиканту Ентеросгель у комплексній терапії хворих на хронічні вірусні гепатити В і С не тільки усуває ендотоксикоз, а й сприяє швидкій регресії всіх клінічних симптомів.
2. Результати дослідження свідчать про ефективність раннього і тривалого (протягом 20 днів) застосування препарату Ентеросгель для досягнення стійкої нормалізації складу мікрофлори кишківника у пацієнтів із супутнім дисбіозом.
3. Детоксикація препаратом Ентеросгель сприяє нормалізації імунного статусу, особливо клітинної ланки імунітету, хворих на хронічні вірусні гепатити.
4. У процесі застосування препарату Ентеросгель відзначена його добра переносимість і відсутність побічних ефектів.


Література

[1] Ардатская М. Д., Дубинин А. В., Минушкин О. Н. Дисбактериоз кишечника: современные аспекты изучения проблемы, принципы диагностики и и лечения// Тер. арх. – 2001. – № 2. – С. 67–72.
[2] Кучеренко Н. П ., Бобровицька А. І., Верещагін І. О. Мікробіоценоз товстої кишки у хворих на вірусний гепатит// Матеріали науково-практ. конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України. – Тернопіль, 2004. – С. 115–116.
[3] Мосунов А. И., Поздняков А. В. Клиническое исследование эффективности препарата сорбционно-детоксикационного действия Энтеросгель при диффузной патологии печени, сопровождающейся гепатодепрессивным синдромом// Клиническое применение препарата Энтеросгель у больных с патологией органов пищеварения: новые подходы к терапии: Метод. рекомендации/ Под ред. И. А. Маева, Ю. Н. Шевченко, А. Б. Пєтухова. – М., 2000. – С. 61–63.
[4] Горчакова Н. О ., Чекман І. С., Бабак В. В. та ін. Вивчення фармакологічної активності та безпечності препарату Ентеросгель// Мистецтво лікування. – 2005. – № 4. – С. 76–77.


Статьи на похожую тематику:

1. Л. В. Мороз, І. Г. Палій, Т. В. Ткаченко Ентеросгель: застосування у комплексній терапії пацієнтів з гострим вірусним гепатитом В з супутнім дисбактеріозом кишківника

2. Л.В.Мороз, І.Г.Палій, Т.В.Ткаченко Застосування препарату Ентеросгель у комплексній терапії пацієнтів з гострими вірусними гепатитами із супутнім дисбактеріозом кишківника

3. Доцільність використання оральних гормональних контрацептивів

4. Н.Б.Губергриц, А.Д.Зубов, Н.Г.Агапова, Т.В.Мороз, Г.М.Лукашевич, Ю.А.Загоренко Ишемическая панкреатопатия

5. А.А.Невзгода Функціональний стан щитоподібної залози при хронічних обструктивних захворюваннях легень

6. Проблема вірусних гепатитів у практиці лікаря-інтерніста

7. М.А.Андрейчин, О.В.Рябоконь Урсодезоксихолева кислота (Урсохол) у патогенетичній терапії при хронічних захворюваннях печінки

8. Керівництво Всесвітньої організації гастроентерологів. Лікування гострих вірусних гепатитів (2003)

9. Лікування гострих вірусних гепатитів, 2003. Керівництво Всесвітньої організації гастроентерологів

10. М. Я. Співак, О. А. Стинич, О. Б. Серденко Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей раннього віку з гіперплазією тимусу



зміст