Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Юрій Віленський, Олександр Тарасенко
Валентин Ганул: Реальна Україна починається на вулиці Ломоносова

Це сталося понад двадцять років тому у відділенні торакальної онкології нинішнього Інституту онкології АМН України. Заклад відвідав відомий онкохірург Президент АМН СРСР Микола Миколайович Блохін. Знайомлячись із методиками керівника клініки Валентина Ганула, він з подивом переконався: результати операцій з приводу раку стравоходу завдяки оригінальному способу накладання швів набагато кращі, ніж у союзному онкоцентрі. З того часу таких хворих і в клініках Росії оперують фактично за Ганулом.
“Вас буде оперувати сам Ганул!” Ця фраза подарувала надію тисячам хворих з того часу, як у 1927 році розпочав свій універсальний хірургічний шлях Леонід Панасович Ганул. Простий парубок з Миколаївщини став не просто блискучим хірургом, але й відомим вченим. Досить рано він почав брати до операційної свого сина Валентина. Просто так. Щоб звикав. Те, що у хлопчика золоті руки, виявилося дуже рано — міг власноруч перебрати двигун трофейного мерседесу. Навіть хотів бути інженером, але шлях було визначено прикладом батька, його дивовижною відданістю справі. Вступаючи до медінституту, молодий Ганул твердо знав, що стане тільки онкохірургом, адже це — вищий пілотаж хірургії! Спливали роки і пліч-о-пліч із Валентином став його син Андрій... Так народилася династія.
Сильний мороз, але біля корпусу, як завжди, багато людей. Ось-ось почнеться напружений хірургічний день, і знову до операційного столу встане заснов­ник та керівник клініки член-кореспондент АМН України, професор Валентин Леонідович Ганул.
Ми проходимо коридорами інституту. Не тепло. Не затишно. Стіни, що давно потребують ремонту, беззахисні обличчя хворих навіюють думку: рекламна ейфорія, черговий регіт нескінченних шоу, хитромуд­рі політичні суперечки, — лише віртуальне марево. Реальність починається тут, в Інституті онкології.
Під час бесіди з Валентином Ганулом ми не встигаємо поставити чергове “красиве” запитання, як до кабінету вривається збентежена жінка-анестезіолог: “Ми не маємо права давати наркоз. На столі — 15 гра­дусів. У нас руки мерзнуть, а що буде з хворим!” Ось така несподівана відповідь. У них проржавілі операційні столи, вони шиють ветеринарними голками, вони на власні кошти купують інфрачервоні лампи для обігріву операційного залу... А ще вони оперують. День у день. Мало того, займаються наукою. Взяти хоча б напівдетективну історію з лікуванням злоякісних пухлин тимусу. Річ у тім, що по нез’ясованим причинам захворюваність на тимо­ми дуже зросла. Якщо раніше такі операції робили чотири-п’ять разів на рік, то тепер — два-три рази на тиждень. Мало того, з’ясувалося, що класична технологія з застосуванням передопераційного опромінення не є ефективною, метастази все одно залишалися. “Вихід було підказано досвідом видатного онкохірурга з Донецьку академіка Григорія Бондаря, — каже Валентин Ганул. — Цей вчений практикував внутрішньоартеріальні трансфузії хіміопрепаратів у випадках раку молочної залози. Але ж в анатомічному плані молочна та загруднинна залози мають тотожні артеріальні джерела. Спочатку ми перевірили органну досяжність за допомогою барвника, а надалі запровадили нову тактику. Йдеться про внутрішньоартеріальне введення сучасних хіміопрепаратів, які завдяки тонкому судинному прицілу не лише потрапляють у тканину тимусу, а й знешкоджують реґіонарні метастази. Уражена залоза значно зменшується в розмірі й резекція стає безпечнішою. За даною методою з позитивними результатами проліковано понад сто пацієнтів”.
Лікар — особлива професія. З одного боку, він, як ніхто, знає життя цього світу, а з іншого — світ його не приймає. “Колись, на початку п’ятидесятих, — згадує професор, — коли я, молодий хірург, почав активно оперувати у київському обласному онкодиспансері, взагалі не було гумових рукавичок. Ввечері після багатьох операцій повертався втомлений додому, пасажири з подивом дивилися на мої жовті від йоду руки, вважаючи, що перед ними дивак. А це, як і особ­ливий запах операційної, була лише ознака моєї роботи. Коли постійно б’єшся за кожен місяць життя хворої людини, іноді відчуваєш певний моральний тягар, може навіть хрест”.
Той, хто займається собою, іноді стає зіркою для людей. Той, хто постійно допомагає іншим, стає зіркою для Бога. На початку цього року Валентин Ганул справив знаменний ювілей. Тричі по двадцять п’ять. Щасти Вам, майстре, сміливцю, невтомний ентузіасте хірургії! Нехай Ваш приклад допоможе іншим вирватися з кола брехні й байдужості. Адже лікує лише правда. Як в операційній, так і в житті.

Юрій Віленський, Олександр Тарасенко


Статьи на похожую тематику:

1. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Наукові дзвони Чорнобиля

2. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Микола Банчук. На перехрестях доль

3. Юрій Віленський Україна і СНІД: у тривожному піке

4. Юрій Віленський Професор Олександр Волосовець: “Вивчення чинників здоров’я дитини і нові потенціали попередження та лікування хвороб дитячого віку в їхньому сучасному діапазоні — ось сигнальні світла педіатрії”

5. Юрій Віленський Академік АМН України Юрій Фещенко: “Фтизіатрія та пульмонологія — волаюче поле турбот, із важкими викликами і повільними перемогами”

6. В. Л. Ганул, С. И. Киркилевский, А. В. Ганул Опухоли органов грудной полости: проблема лечения на современном этапе

7. Олександр Тарасенко Ліки та життя — протистояння чи гармонія?

8. Олександр Тарасенко "Швейк" — у першій світовій війні з цукровим діабетом

9. Юрій Григор’єв Олександр Флемінг — першовідкривач пеніциліну

10. Юрій Віленський З Богомольцями — через три сторіччя



зміст