Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Гість редакції — Ю. М. Мостовий

Він — ерудит. Ще в молоді роки здивував свого вчителя, професора Б.А.Березовського, точно діагностувавши у пацієнта дуже рідкісний синдром Гудпасчера (вдруге в Україні ). Він — наставник. Виховав когорту кандидатів, готує докторів медичних наук. Він — освітянин. Автор 20 монографій та безлічі публікацій; його книга “Сучасні класифікації та стандарти лікування при розповсюджених захворюваннях внутрішніх органів” розійшлася тиражем 50 тисяч примірників. Він — майстер яскравого та влучного слова. Його наукові доповіді перетворюються на захоплюючі дискусії. Він — драматург. Його гумористична п’єса “Приступ удушья с благоприятным исходом” стала закликом до боротьби із сірістю в медицині. Він — Лікар. Справжній терапевт, безжальний і скептичний до непрофесіоналізму і завжди м’який до хворої людини.
У “Живому ефірі” — завідувач кафедри пропедевтики терапевтичних захворювань Вінницького медичного університету ім.М.І.Пирогова, доктор медичних наук, професор Юрій Михайлович Мостовий.


— Юрію Михайловичу, Ваша кафедра актуалізує на сторінках “Мистецтва лікування” проблематику рідкісних хвороб...


— Ця тема є ексклюзивною, чого, на жаль, вже не скажеш про самі захворювання. Казуїстичні патології серця та легенів спритно маскуються під класичні. Як тільки ми навчилися діагностувати синдроми Аерза та Гудпасчера, слабкості мембранозної частини трахеї тощо, вони почали зустрічатися все частіше.
За кожною з представлених статей стоїть або клінічний успіх, або поразка. Я не можу забути 21-річну дівчину, в якої ми діагностували синдром Аерза, але не змогли її врятувати. Ми назавжди мали відмовитися від стереотипного мислення після головоломки, яку нам підкинув інфаркт правого шлуночка, мусимо попередити про небезпечність та тривалість кашлю — побічної дії застосування інгібіторів АПФ. Це досвід, яким ми прагнемо поділитися з практикуючими лікарями. Заради їх самоповаги, заради життя хворих. Неправильна діагностика казуїстичної патології робить лікування неефективним.


— Вчора Ви виступали на конгресі “Ліки та життя” у Києві, позавчора проводили “круг­лий стіл” у Харкові. Ваше наукове турне не припиняється...


— Це — моя стихія. Виступи підживлюють мене, дарують радість відтоді, як я відмовився від форми “лектор–слухач” на користь дискусії. Разом з учнями ми проводимо майстер-класи, під час яких ставимо клінічні завдання, ініціюємо обговорення. І лікарі виборюють свою версію, дискутують; по закінченню — не хочуть розходитися!
Я глибоко переконаний, що в Україні дуже багато осередків, де є такі медики, такі вчені. Але про них ніхто не знає, тому що в їх лідерів забагато... скромності! Це прикро. Де б я не виступав, я презентую не себе, а тих, хто йде зі мною та за мною.


— У фіналі Вашої п’єси доктор Яснова — “світла голова і золоті руки” — рятує хворого-астма­тика від невігласів у білих халатах... Який лікар потрібен сьогодні українській медицині?


— Справжній професіонал, культурна, вихована людина, що випромінює позитив і впевненість; при цьому стрижні — м’яка особистість у стосунках із хворим, який насамперед хоче бачити співчуття.


— Ви — автор багатьох гумористичних оповідань, друкувалися у “Перці”, на останній сторінці “Литературной газеты”. Як поєднується почуття гумору і лікарська спеціальність?


— Добра посмішка здатна підтримати втомленого колегу, розвіяти смуток хворого. Почуття гумору — прекрасний дар, який допомагає вистояти проти нігілізму та байдужості.


— Що б Ви хотіли побажати колегам?


— Колегам хочеться побажати колегіальності, тому що багато проблем медицини виникають через відсутність порозуміння. Побажати сміливості. Що ми говоримо про Болонський процес “на кухні” і що — на трибунах? Ми не повинні забувати: професія лікаря — це не лише виконання маніпуляцій. Ми маємо стати тими, ким завжди були: “сіллю землі”, носіями інтелігентності, лідерами, які формують думку суспільства. Якщо лікарі згасають у рутині, у злиднях, вони перестають сприйматися як боги, а раніше вони й були як боги, адже знали секрети майстерності та займали рішучу громадську позицію.


Статьи на похожую тематику:

1. Гість редакції — В. Г. Майданник

2. Гість редакції — В. Л. Новак

3. Гість редакції — К. Ф. Чернушенко

4. Гість редакції — Н.Б.Губергриц

5. Гість редакції — А.Г.Цыпкун

6. Гість редакції—К.І.Бодня

7. Гість редакції — С.М.Кузнєцова

8. Ю.М.Мостовий, А.Г.Степанюк Респіраторні розлади при інфаркті правого шлуночка



зміст