Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Л.В.Мороз, І.Г.Палій, Т.В.Ткаченко
Застосування препарату Ентеросгель у комплексній терапії пацієнтів з гострими вірусними гепатитами із супутнім дисбактеріозом кишківника

Л.В.МОРОЗ, І.Г.ПАЛІЙ, Т.В.ТКАЧЕНКО
Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пирогова


Вірусні гепатити нерідко мають несприятливий перебіг, що визначається присутністю імунологічних розладів — істотних змін з боку Т-системи імунітету у вигляді дефіциту загального числа Т-лімфоцитів, дисбалансу імунорегуляторних субпопуляцій, а також порушень функціонального стану макрофагів.
Патологія травного каналу (ТК), що виникає на фоні вірусних гепатитів, відіграє важливу роль у механізмах розвит­ку захворювання та його клінічному перебігу. Як відомо, в організмі людини існує дві основні системи детоксикації: печінка, яка здійснює захист організму через окисні реакції, та мікрофлора ТК, що бере участь у гідролітичних відновних процесах. Порушення взаємодії цих систем призводить до взаємних функціональних та структурних змін у них самих та в організмі в цілому. Зниження детоксикуючої функції мікрофлори при дисбіозі кишківника збільшує навантаження на ферментні системи печінки та за певних умов сприяє і поглиблює метаболічні та структурні зміни в ній.
Мікрофлора кишківника бере активну участь у формуванні імунно-біологічних реакцій організму. Бактеріальні модуліни біфідо- і лактобактерій стимулюють синтез імуноглобулінів, інтерферонів, цитокінів, збільшують кількість комплементу, підвищують активність лізоциму, стимулюють дозрівання макрофагально-гістіоцитарної системи, беруть участь у метаболізмі холестерину та жовчних кислот.
При порушеннях синтезу та транспорту жовчі виникають передумови для змін біоценозу кишок, що сприяє розвит­ку не лише умовно-патогенної, а й патогенної мікрофлори. Циркуляція в організмі таких хворих ендотоксинів кишкових бактерій створює додаткове навантаження на купферівські клітини, підтримує запальні зміни, що нерідко утруднює функціонування та регенерацію печінки, а вірусна інфекція в свою чергу може сприяти персистенції патогенних бактерій в організмі хворого, супроводжується вираженими патологічними зсувами у складі мікрофлори кишківника.
Метою дослідження було вивчення особливостей перебігу вірусних гепатитів у поєднанні з дисбіотичними порушеннями, можливості корекції цих розладів за допомогою ентеросорбенту Ентеросгель, а також впливу препарату на імунологічні показники.
Ентеросорбент Ентеросгель має селективну детоксикаційну дію по відношенню до токсинів із молекулами малих та середніх розмірів. Також препарат вибірково сорбує лише патогенні види бактерій, а нормальна мікрофлора сорбції не піддається та не пригнічується. Все це дає підстави для застосування препарату Ентеросгель у хворих на вірусні гепатити із супутнім дисбіозом кишківника.


Матеріали та методи

У дослідженні взяли участь 144 хворих на гострий вірусний гепатит В середньої тяжкості віком від 19 до 57 ро­ків (середній вік — 42,01±2,59 року). Діагноз вірусного гепатиту В підтверджувався виявленням у сироватці крові HBsAg та АbНВсІgМ методом ІФА, а у 20 (13,8%) хворих була проведена пункційна біопсія печінки (ПБП).
Хворі були рандомізовані на 3 групи: контрольну (І група) — включала 24 пацієнта без порушень мікробіоценозу кишківника; і дві групи порівняння — 120 хворих на вірусний гепатит В із супутнім дисбактеріозом кишківника, з яких 59 — отримували тільки базисну терапію (ІІ група), а 61 — базису терапію і препарат Ентеросгель (ІІІ група — основна). Групи були співставними за віком, статтю учасників та тяжкістю перебігу захворювання. Ентеросгель призначали по 15 г тричі на добу протягом 15 діб.
Клінічну ефективність препарату Ентеросгель визначали за такими показниками:
-суб’єктивні дані (слабкість, втомлю­ваність, зниження апетиту, ну­дота, метеоризм, розлади випорожнень, важкість у правому підребер’ї, свербіж шкіри);
-дані об’єктивного обстеження (колір шкіри та слизових оболонок, перкусія та пальпація живота, зміна кольору сечі);
-лабораторні показники (загальний аналіз крові та сечі, загальний білок, АЛТ, АСТ, білірубін, протромбіновий індекс, мікробіологічне дослідження фекалій);
-імунологічні показники — визначення кількості Т-лімфоцитів методом комбінованого розеткоутворення.
Динаміку клініко-лабораторних даних у групах оцінювали на 5-й, 10-й та 20-й день від початку терапії. Вплив препарату на імунологічні показники визначали за коефіцієнтами імуностимулюючої дії (КІД) та імуномодулюючої дії (КМ).


Результати та їх обговорення

Під час аналізу тривалості об’єктивних проявів хвороби (жовтяниці та зміни кольору сечі) було відзначено, що у хворих на гепатит В з дисбактеріозом кишківника, порівняно з пацієнтами конт­рольної групи, більшою була тривалість жовтяниці (26,1±1,17 проти 22,5±0,92) та пізніше наставав “сечовий” криз. У жовтяничний період у хворих на гепатит В з дисбактеріозом збільшувалася частота майже всіх симптомів, але достовірно — лише розлади випорожнення: 47,5±10,8% проти 25,0±8,83% (t=2,06 при р<0,05). Помітно більшою, хоча й без достовірної різниці, виявилася частота здуття живота (66,1±10,2% проти 37,5±
9,87%) та шлункового дискомфорту (76,2±9,25% проти 62,5±9,87%), що пов’язано з дисбіозом кишківника у цих хворих.
Заслуговує на увагу тривалість проявів хвороби у жовтяничний період. До числа симптомів, що найдовше зберігалися в обох групах, відносяться: слабкість, важкість у правому підребер’ї та нудота. У хворих на гепатит із дисбактеріозом найвищими, хоча й без достовірної різниці, виявилися показники тривалості шлункового дискомфорту (33,3±10,2% проти 12,6± 6,74%) та здуття живота (14,3±7,62% проти 4,16±4,07%).
Зміни мікробіоценозу товстої кишки у 120 хворих груп порівняння характеризувалися порушенням кількісно­го та якісного складу мікрофлори. Ком­пен­сований дисбактеріоз бу­ло виявлено у 48 (40%) хворих, суб­ком­пенсований — у 72 (60%).
Дефіцит біфідобактерій у кишковому вмісті поєднувався як зі зменшенням кількості кишкових паличок, так і з наявністю останніх зі слабкими ферментативними властивостями та гемолізуючою активністю.
При аналізі еволюції клінічних проявів у ІІ та ІІІ групах хворих виявлено, що застосування Ентеросгелю зумовило більш швидку регресію симптомів жовтяничного періоду гепатиту (табл.1). У ІІІ групі здуття живота зберігалося до 5-го дня терапії у 42% пацієнтів, до 10-го дня — у 21%, до 20-ї доби — у 5%; розлади випорожнення — відповідно у 37%, 21% та 10% хворих. У ІІ групі тривалість цих порушень була більшою: здуття живота до 5-го дня зберігалося у 57% пацієнтів, до 10-го дня — у 33%, до 20-ї доби — у 14%; розлади випорожнення — відповідно у 43%, 28% і 14% хворих. Тобто, диспепсичні порушення зберігалися до 20-ї доби у 1/3 хворих ІІ групи та 1/5 пацієнтів ІІІ групи. Відсутність будь-яких скарг до 20-ї доби від початку терапії відзначали 1/2 хворих ІІ групи та 1/4 пацієнтів — контрольної.
У хворих III групи, що отримували Ентеросгель, спостерігалася також більш швидка динаміка показника загального білірубіну сироватки крові. Так, до 5-го дня лікування рівень загального білірубіну становив 255±14,35, до 10-го дня — 162,3±13,01; до 20-ї доби — 49,5±3,85. У пацієнтів II гру­пи на 5-ту добу цей показник дорівнював 258,0±12,66, до 10-го дня — 193,5±12,4, до 20-ї доби — 80,9±3,71. Рівні АлАТ та АсАТ у групах порівняння суттєво не відрізнялися.
Після терапії препаратом Енте­рос­гель у більшості хворих (51 особа, 83,6%) відбулася нормалізація мікробіоценозу кишківника, на відміну від хворих конт­рольної групи, в яких позитивні зміни спостерігалися лише у 25 (42,3%) пацієнтів (різниця достовірна).
Аналіз впливу Ентеросгелю на імунологічні показники (за станом Т-клітинної ланки імунітету) свідчить про покращення, хоча й недостовірне, імунного гомеостазу в обстежених хворих (табл.2). Так, у пацієнтів ІІІ групи КІД становив 1,00, у хворих ІІ групи — 0,89. Проте слід відзначити значну позитивну динаміку рівня циркулюючих імунних комплексів (зменшення ЦІК до 136±23 у ІІІ групі, при 245±20 — у ІІ групі, р<
0,05). Щодо імуномодулюючої дії, то хоча цей показник при застосуванні Ентеросгелю був кращим, різниця з
ІІ групою (з базисним лікуванням) теж була недостовірною: КМ у ІІІ групі становив 0,58, у ІІ групі – 0,50. Можливо, інші дані щодо впливу Ентеросгелю на імунологічні показники при лікуванні даної категорії хворих можуть бути отримані при додатковому дослідженні стану інших ланок імунітету.
Отже, застосування ентеросорбенту Ентеросгель у хворих на вірусний гепатит В із середньотяжким перебігом та супутнім дисбіозом кишківника є обґрунтованим, оскільки покращує суб’єктивний стан пацієнтів (усуває диспептичний та інтоксикаційний синдроми), прискорює позитивну динаміку біохімічних показників і нормалізацію мікробіоценозу кишківника та певною мірою впливає на відновлення імунологічного гомеостазу.
В процесі лікування ускладнень та побічних ефектів препарату виявлено не було.




Висновки

1. Перебіг вірусного гепатиту В із супутнім дисбактеріозом кишківника характеризується зростанням ендогенної інтоксикації, а також більшою тривалістю диспепсичних порушень, що потребує застосування засобів детоксикації.
2. Включення у комплексну терапію хворих на вірусний гепатит В з дисбіотичними порушеннями ентеросорбенту Ентеросгель не тільки усуває токсикоз, а й сприяє швидкій регресії основних клінічних симптомів захворювання та нормалізації мікробіоценозу кишківника.
3. Препарат Ентеросгель певною мірою сприяє покращенню деяких імунологічних показників у хворих на вірусні гепатити В з дисбактеріозом кишківника, але найбільш вираженим ефектом його застосування є значне зменшення рівня циркулюючих імунних комплексів.
4. Безпечність терапії препаратом Ентеросгель зумовлена доброю її переносимістю пацієнтами та відсутністю побічних ефектів.
5. Результати дослідження доводять необхідність включення енте­рос­орбенту Ентеросгель до комплекс­ної терапії хворих на гострий вірусний гепатит В, який перебігає з дисбіотичними порушеннями, що дозволяє покращити результати лікування та скоротити тривалість захворювання.


Список рекомендованої літератури знаходиться в редакції.


Статьи на похожую тематику:

1. Л. В. Мороз, І. Г. Палій, Т. В. Ткаченко Ентеросгель: застосування у комплексній терапії пацієнтів з гострим вірусним гепатитом В з супутнім дисбактеріозом кишківника

2. Л. В. Мороз, І. Г. Палій Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах

3. В.І.Цимбалюк, С.В.Власенко, О.Г.Крамчанінова Застосування ботулотоксину А (Диспорт™) у комплексній консервативній терапії при нейроортопедичних синдромах у хворих на дитячий церебральний параліч

4. С.М.Ткач Ефективність Ентеросгелю у комплексній антигелікобактерній терапії пептичних виразок

5. С.М.Ткач Ефективність Ентеросгелю у комплексній антигелікобактерній терапії пептичних виразок

6. Т. І. Мизгіна, Л. І. Гуровська, Т. М. Горячевська, Л. В. Крикотенко Використання препарату Ентеросгель у комплексі лікування новонароджених з перинатальною патологією

7. Н. О. Горчакова, І. С. Чекман, В. В. Бабак, Н. М. Юрженко, М. І. Загородний, І. Ю. Яковлєва Вивчення фармакологічної активності та безпечності препарату Ентеросгель

8. Застосування ферментного препарату пепзим у дітей

9. Застосування препарату спазмолекс у неврологічній практиці

10. Ефективність застосування препарату джеофлокс в лікуванні хворих на туберкульоз легень



зміст