Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

NEWS

Ралоксифен має властивість знижувати ри­зик інсульту в деяких категорій жінок у пост­менопаузі


У жінок, що мають високий рівень естрадіолу, при застосуванні ралоксифену знижується ризик виникнення інсульту. Жінки з низьким рівнем естрадіолу мають нижчий рівень ризику виникнення інсульту, незалежно від того, вживають вони ралоксифен чи плацебо, — такий результат отримали дослідники каліфорнійського Тихоокеанського науково-дослідного інституту в Сан-Франциско.

Автори оцінювали дані дослідження MORE, первинним завданням якого було визначення впливу ралоксифену на мінеральну щільність кісток та його дію при переломах хребців. У дослідженні взяли участь 7290 жінок, яким визначали ризик виникнення інсульту. Вік обстежених не перевищував 80 років, постменопауза у них тривала не менше 2 років. Крім того, вони не мали в анамнезі інсультів чи тромбоемболічної хвороби вен, проте був діагностований остеопороз.

За період дослідження серед обстежених сталося 29 випадків інсультів — у 15 із 2447 жінок у групі плацебо і у 14 із 4843 жінок, що вживали ралоксифен.
На основі проведеного аналізу у жінок старшого віку з високим рівнем ендогенного естрадіолу було зафіксовано втричі вищу частоту виникнення інсультів, ніж у тих, що мали низький рівень естрогенів, але під дією ралоксифену цей ризик знизився на 60%. Як було визначено у попередніх дослідженнях, низький рівень естрадіолу дорівнював 10 пмоль/л чи нижче, високий — більше 10 пмоль/л.

У жінок, що конституційно мають низький рівень естрадіолу, ризик виникнення інсульту первинно був на 70% нижчий, однак під впливом ралоксифену його подальшого зниження не відбувалося.

Отримані дані доводять, що лікарю варто визначити первинний рівень ендогенного естрадіолу пацієнтки перед призначенням їй ЗГТ, тобто ЗГТ має бути індивідуалізованою. Це дасть можливість оцінити відносний ризик конкретної хворої щодо захворювання на інсульт і прийняти правильне рішення щодо виду лікування.

Клініцистам слід надавати цьому фактору, як і іншим факторам ризику виникнення інсульту — підвищеному рівню ХС ЛПНЩ, гіпертонічній хворобі, надмірній масі тіла та курінню — першочергове значення. Всі фактори слід розглядати комплексно і в жодному разі не зосереджуватися на якомусь одному. Тільки так можна досягти мети — суттєвого зниження ризику виникнення інсульту.


Керівництво зі вторинної профілактики інсульту наголошує на необхідності покращення ведення хворих із транзиторними ішемічними атаками


Аmerican Heart Association (AHA, Американська асоціація серця) повідомила про перегляд раніше опублікованих керівництв щодо ведення хворих з інсультами і транзиторними ішемічними атаками (ТІА). У новому керівництві з вторинної профілактики інсультів наголошено на суттєвій зміні поглядів, викладених у попередніх редакціях документу, оскільки вважають, що підходи до лікування інсульту та ТІА повинні бути рівнозначними. За новими принципами всі розлади мозкового кровообігу, незалежно від їх тяжкості, вимагають однакового підходу.

Серед рекомендацій наголошується на необхідності:
-агресивного ведення гіпертонії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет;
-підтримання рівня глюкози у хворих на цукровий діабет на найближчому до нормоглікемії можливому рівні — для попередження розладів мікро- і макроциркуляції;
-підтримання холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) на рівні, нижчому за
100 мг/дл, — у хворих на ішемічну хворобу серця або симптоматичний атеросклероз, та на рівні 70 мг/дл — у пацієнтів з наявністю кількох факторів ризику;
-обов’язкового щонайменше 30-хвилинного помірного фізичного навантаження протягом більшості днів тижня;
-утримання індексу маси тіла на рівні 18,5–24,9 та об’єму талії менше 88 см у жінок та менше 102 см — у чоловіків.

У керівництві зазначається, що ендартеректомія сонної артерії показана лише у випадках її однобічного стенозування на 50–70%, і не рекомендована у разі менш вираженого стенозу. Автори рекомендацій вважають, що у даної категорії хворих можна розглядати також можливість шунтування сонної артерії. Отже, вперше до методів вторинної профілактики інсульту включені хірургічне втручання та ангіопластика.

Переглянуте керівництво наголошує, що застосування замісної гормональної терапії (ЗГТ) для вторинної профілактики інсультів (як було рекомендовано раніше) на сьогодні не рекомендоване. Підставою для такого висновку стали дані клінічного багатоцентрового дослідження WHI, проведеного з метою оцінки ролі ЗГТ у виникненні серцево-судинних та цереброваскулярних катастроф — дослідження було припинене достроково внаслідок зростання кількості серцево-судинних подій у його учасників.

Наголошується, що для зменшення ризику виникнення повторного інсульту доцільним є проведення дезагрегантної монотерапії аспірином чи комбінованої терапії аспірином та дипіридамолом тривалого вивільнення або клопідогрелем, в той час як пероральне застосування антикоагулянтів не рекомендується. Пероральна антикоакуляційна терапія варфарином показана лише пацієнтам із пароксизмальною чи постійною фібриляцією передсердь (рекомендовано підтримання INR на рівні 2,5).


Раптове переривання лікування статинами погіршує наслідки інсульту


Згідно з даними дослідження, проведеного іспанськими невропатологами, раптове припинення вживання статинів пацієнтами з гострим ішемічним інсультом пов’язане з раннім погіршенням їх неврологічного стану.

Проведено ретроспективний огляд історій хвороби 215 хворих із гострим ішемічним інсультом.
89 (41,4%) пацієнтів отримували постійну терапію статинами, із них у 46 випадках ця терапія була різко припинена протягом трьох днів після госпіталізації, у 43 — терапія продовжена. Решта 126 пацієнтів до виникнення інсульту статинів не застосовували.

На 4-й день після виникнення інсульту всім пацієнтам було призначено аторвастатин по 20 мг щоденно. Раннім погіршенням неврологічного стану вважалося таке, що виникало протягом
48 годин від моменту госпіталізації. Воно спостерігалося у 62,5% пацієнтів, які різко припинили прийом статинів, у 20,9% — які продовжували терапію статинами та у 27,8% пацієнтів, у лікуванні яких взагалі не використовували статини.

Наслідки інсульту оцінювали через 3 місяці. Погані функціональні результати були виявлені у 58,7% пацієнтів, яким різко відмінили терапію статинами, у 37,25% тих, що її не переривали, та у 42,1% пацієнтів, що не вживали статини до моменту виникнення у них інсульту.
Таким чином, раптова відміна статинів при виникненні гострого порушення мозкового кровообігу пов’язана зі значним погіршенням найближчих і віддалених результатів перебігу захворювання.
Інше дослідження, проведене в Коннектикуті, також свідчить про позитивний вплив терапії статинами. Вивчено дані 1256 хворих, середній вік яких становив 66,6 року. 41% цих пацієнтів отримували ліпідознижувальну терапію на час госпіталізації. У них спостерігалася достовірно менша тяжкість інсульту і коротший період стаціонарного лікування порівняно з хворими, які не приймали статини. Смертність від інсульту становила відповідно 1,4% та 7,9%, що свідчить про зниження рівня летальності на 80% завдяки використанню ліпідознижувальних засобів.


Пізнє застосування тканинного активатора плазміногену у хворих з інсультом


Проаналізовано 64 клінічні випадки гострого ішемічного інсульту, з яких 44 — повні або часткові оклюзії внутрішніх мозкових артерій. Середній час від виникнення симптомів інсульту до застосування тканинно-специфічного активатора плазміногену (tissue-type plasminogen activator, tPA) становив 4,5 години. Повна реканалізація відбулася у 12 (27%) пацієнтів, часткова — у 7 (15%). Разом із реканалізацією спостерігалося 60% зменшення ішемічної зони. Хворі, в яких відбулася рання реканалізація, на момент госпіталізації мали порівняно вищий рівень втрати працездатності та функціональних розладів. Їх середній вік становив 76 років, решти пацієнтів — 65 років.

Покращення функціонального стану і зменшення ступеня втрати працездатності спостерігалося у 37% хворих з раннім відновленням кровообігу та у 28% — із пізньою реканалізацією. Реканалізація середньої мозкової артерії відмічалася частіше, ніж інших внутрішніх мозкових артерій.

Автори роблять висновок, що призначення tPA через 3–6 годин після появи симптомів інсульту зумовлює реканалізацію уражених судин у 27% хворих. У цілому дослідження демонструє, що терапевтичний стандарт застосування tPA не пізніше, ніж протягом перших трьох годин після розвитку інсульту (який є загальноприйнятим на сьогоднішній день), може бути суттєво розширений.


Матеріал підготовлений редакцією
"Журналу сучасного лікаря. Мистецтво лікування"


Статьи на похожую тематику:

1. News

2. News

3. News

4. News

5. News

6. NEWS

7. NEWS

8. News. Герпесвирусные инфекции

9. NEWS (вибрані публікації журналу “Європейська Урологія” за 2004 рік)

10. News: Імуносупресивна терапія мікофенолату мофетилом — можливості поза трансплантологією



зміст