Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Юрій Віленський, Олександр Тарасенко
Наукові дзвони Чорнобиля

Ця квітнева ніч 1986 року, коли вибух на Чорнобильській АЕС збурив світ планетарним радіаційним лихом мирного часу, промайнула, здається, зовсім недавно. Й ось ми вже два десятиріччя живемо в умовах довготривалої радіаційної навали. 14–15 березня у Києві відбулися Загальні збори АМН України “Медичні аспекти Чорнобильської катастрофи — 20 років по тому”. Це перший в Україні акт 2006 року, присвячений аналізу наслідків аварії та прогнозів її післядії.
“Чорнобильська катастрофа та медична наука” — з ґрунтовною доповіддю на цю тему, що стала камертоном Загальних зборів, виступив президент АМН України Олександр Возіанов. У виступі постали величезні зусилля української медичної науки з протидії численним реальним небезпекам, викликаним викидом багатьох тонн радіаційних речовин. І якщо ця національна система захисту людського життя довела свій високий потенціал в усіх сферах медичної науки та практики щодо спротиву атомному наступу, то, на жаль, людство, підкреслив доповідач, у цивілізаційному плані виявило певну байдужість щодо медико-соціальних наслідків аварії. Адже останні міжнародні наукові форуми 2005 року демонструють тенденції до применшення значення катастрофи.
Схвильованим акордом до слів президента АМН України прозвучала доповідь директора Наукового центру радіаційної медицини Володимира Бебешка “Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи в Україні”. Йшлося, зокрема, не лише про унікальні дані стосовно здоров’я когорти ліквідаторів, які перенесли гостру променеву хворобу, але й про низку інших негативних ефектів радіаційної аварії, насамперед онкологічного характеру. Втім, велетенська робота недостатньо оцінюється державою. Так, Міністерство з надзвичайних ситуацій на нинішній рік фактично припинило фінансування Центру, й триматися йому дозволяє в основному лише допомога АМН України.
“Щитовидна залоза і радація” (доповідь Миколи Тронька), “Чорнобильська катастрофа та стан здоров’я вагітних жінок і дітей” (доповідь Олени Лук’янової, Юрія Антипкіна, Валентини Дашкевич), “Радіобіологічні закономірності дії низьких та наднизьких рівнів радіації на організм людини” (доповідь Дмитра Базики), “Біологічний вік ліквідаторів аварії на ЧАЕС” (доповідь Владислава Безрукова) — навіть перелік цих назв характеризує науковий діапазон зборів.
З доповідями виступили й зарубіжні колеги — Дж.Томас (Велика Британія), А.Лломберт-Бош (Іспанія), М.Хатч (США), іноземний член АМН України Т.Фліднер (Німеччина). Та дві експозиції часу у виступах Анатолія Романенка і Андрія Сердюка привернули особливу увагу аудиторії. Анатолій Романенко, який був міністром охорони здоров’я України на момент аварії, нагадав, які величезні зусилля приклала держава у перші тижні та місяці після вибуху, спрямовані на розгортання профілактичної роботи, аби зменшити наслідки катастрофи. Зокрема, працювало понад 200 лікарських бригад, 1250 студентів Київського медичного інституту, колективи лікарень та науково-дослідних інститутів. Аби провести калібровку приладів для вимірювання опромінення група вчених здійснила дослід на собі, прийнявши дозу цезію. Андрій Сердюк, тодішній керівник відділу, який в ЦК Компартії України відповідав за систему охорони здоров’я, вперше продемонстрував документи з грифом “таємно” — про високий рівень радіації в Києві (проте, незважаючи на ці дані, першотравнева демонстрація відбулася), а також звіт КДБ, де наводилися велетенські цифри радіаційного навантаження безпосередньо на ЧАЕС. У доповіді Андрія Сердюка найбільш актуальним постав лейтмотив — внаслідок сумації соціально-політичних та радіаційних ефектів та впливів чорнобильське лихо аж ніяк не скінчилося.
Цієї весни суспільний та політичний відгомін найбільшої в історії людства техногенної катастрофи ще звучатиме й звучатиме. Проте знаменно — Академія медичних наук України першою вдарила у тривожні дзвони. Прикро, але посадовці з Уряду та профільного міністерства, крім віце-мера Києва Валерія Бідного, який засвідчив увагу державної адміністрації столиці до постчорнобильських зусиль АМН України, не взяли участі в роботі надважливого науково-соціального форуму.

Юрій Віленський, Олександр Тарасенко


Статьи на похожую тематику:

1. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Микола Банчук. На перехрестях доль

2. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Валентин Ганул: Реальна Україна починається на вулиці Ломоносова

3. Юрій Віленський Професор Олександр Волосовець: “Вивчення чинників здоров’я дитини і нові потенціали попередження та лікування хвороб дитячого віку в їхньому сучасному діапазоні — ось сигнальні світла педіатрії”

4. Юрій Віленський Академік АМН України Юрій Фещенко: “Фтизіатрія та пульмонологія — волаюче поле турбот, із важкими викликами і повільними перемогами”

5. Олександр Тарасенко Ліки та життя — протистояння чи гармонія?

6. Олександр Тарасенко "Швейк" — у першій світовій війні з цукровим діабетом

7. Юрій Григор’єв Олександр Флемінг — першовідкривач пеніциліну

8. Юрій Віленський З Богомольцями — через три сторіччя

9. Юрій Віленський Україна і СНІД: у тривожному піке

10. Олександр Тарасенко Триває підготовка юристів для роботи в системі охорони здоров’я та фахівців у галузі медичного права



зміст