Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

АНАТОМІЧНИЙ ТЕАТР
Університету св. Володимира
(До 150-річчя від дня вибудування)

Сергій Старченко


Дослідника медицини цікавить людина передовсім як частина життя й урізок навколишньої дійсності, а затим — як об'єкт нашого безпосереднього науково-медичного зацікавлення. Кінцева мета студіювання медицини — це вивчення патобіології, пізнання патологічних процесів і законів, які регулюють їхній перебіг. До цього ми доходимо, вивчаючи ортобіологічні науки, й насамперед анатомію. Анатомія — основа наукової медицини.


О. П. Вальтер У м. Києві, на правому горяному березі Дніпра, у старовинному центрі культурного і наукового життя міста (університет з ботанічним садом, астрономічна обсерваторія, університетська друкарня, Київська перша гімназія, оперовий театр, дівочий пансіон графині Левашової, Латинський квартал), нині у Старокиївському районі, по вулиці Богдана Хмельницького маємо будівлю № 37, котра привертає увагу, — це головний корпус колишнього Анатомічного театру Університету св. Володимира.
Анатомічний театр — окрема навчальна інституція університету задля викладання і вивчення дисциплін Медичного факультету: нормальної анатомії, патологічної анатомії, хірургічної анатомії з оперуванням на трупах, судової медицини з розтинами трупів, нормальної гістології, патологічної гістології з загальною патологією. Основний відділ театру — секційна зала для розтинів трупів і практичних занять студентів нормальною анатомією.
Наполегливими, упродовж дев'яти років, клопотаннями професора-анатома О. П. Вальтера — завідувача Анатомічного театру (що тулився з 1841 по 1853 рік у трьох, по різних вулицях, будинках) перед Радою університету, проханнями до попечителя Київської учбової округи генерал-губернатора Д. Г. Бібікова та завдяки щасливому випадку з фінансуванням будівництва Анатомічного театру, Рада університету 1851 року, на підставі Записки О. П. Вальтера "О потребностях, которым должно удовлетворять здание Анатомического театра", доручила університетському архітектору О. В. Беретті виготовити проект плану будівлі Анатомічного театру. При сприянні попечителя учбової округи, почали спорудження будівель на заздалегідь визначеному місці — неподалік від Червоного корпусу університету, поряд із плацом, на якому передбачали будувати крупну лікарню — на розі вулиць "Кадетской" (нині Богдана Хмельницького) і "Больничной" (нині Пирогова). Нагляд за будівництвом (наукове консультування) доручили О. П. Вальтеру. 1852 року професора Вальтера було відряджено до Москви, Санктпетербурга, Гельсинфорса і Дерпта задля "изучения подробностей устройства анатомических театров, с целью применить собранные сведения к возводимому в Киеве подобному зданию"1.
Вибудуваний у 1851-1853 роках Анатомічний театр складали шість різної величини кам'яних будівель; дві будівлі (найбільші) головним фасадом зорієнтовано на прилеглі вулиці: Кадетську і Тимофіївську (нині М. Коцюбинського), чотири містилися у дворі (з садом) площею в 2730 квадр. сажень, обгородженого високим (в 4 1/2 аршина) кам'яним муром.
Передавання завершеного в серпні 1853 року будівництва Анатомічного театру підрядником замовникові (університету) закінчили у другій половині вересня, і "в 25-й день октября 1853 года"2 відкрили Анатомічний театр. Урочистість почали відправленням молебню та освяченням будівель у присутності лейб-медика імператора Миколи I доктора Єнохіна, попечителя Київської учбової округи І. І. Васильчикова та багатьох поважних осіб м. Києва. Професор Вальтер у вітальному слові дякував присутніх за їхню увагу — за "просвещенное внимание к скромному торжеству открытия Анатомического театра"3, і звернув особливу увагу зібрання на анатомічний напрям київського Медичного факультету, завдяки тій обставині, що більша частина професорів факультету була учнями або послідовниками М. І. Пирогова. Анатомічний театр уважався поважному зібранню палацом науки. На другий день "начались в нем занятия профессоров и упражнения студентов в анатомии"2.
Головна будівля Анатомічного театру розміщена уздовж вулиці, на невеликому пагорку, витягнута по осі: схід-захід, фасадом — на північ. Середня частина будівлі триповерхова (підвальний, середній і верхній), на головному фасаді виділена невеликим ризолітом, із двору — півкруглим виступом на всю висоту об'єму. Бокові частини будівлі одноповерхові. Другий (середній) поверх по периметру фасадів і кутові пілястри третього (верхнього) поверху рустовані. Увінчує будівлю карниз на невеликих кронштейнах і полога скатна покрівля. Цегляні стіни відштукатурені, корпус пофарбований у жовтий і білий кольори. Фронтон будівлі вивершував металевий двоголовий орел і напис: "Анатомічний театр 1853 годъ". Після 1917 року символіку імперії зняли і "передали до Історичного музею"4; 1928 року будівлю пофарбували у два (жовтий і білий) кольори, старовинний напис на фронтоні ще зберігався. Головну будівлю споруджено в архітектурному стилі пізнього (перша половина XIX ст.) класицизму ("empire") — прості, строгі лінії замість вигадливих, химерних форм барокко.
Підвальний поверх (п'ять відділень, розділених загальним коридором) був призначений задля складу розпилених дров; двома великими печами в коридорі опалювали середню частину будівлі. В одному з відділень зберігали посуд лабораторний, спирт, інші матеріали кафедри патологічної анатомії.
Вестибюль (парадний вхід із вулиці Кадетської) складали чотири колони (чотиригранні), з'єднані красивими арками, та двоє симетрично розміщених широких чавунних сходів, які вели на верхній поверх — у музей. Музей театру містився у трьох великих залах, з'єднаних боковими ходами. У середній залі експонували колекції (11 530 нумерів) нормальної анатомії: 1) колекція з м. Вільно, 2) колекція О. П. Вальтера, 3) колекція В. О. Беця. Колекція (881 нумер) розвитку кісток у цьому, Київському музеї була єдиною в усій Європі, — ані Віденський, ані Берлінський, ані Мюнхенський музеї, ані музеї інших університетів Німеччини, Франції й Італії — за словами В. О. Беця — "не имели ничего подобного". У східній залі експонували препарати порівняльної анатомії, у західній — препарати патологічної анатомії (1238 нумерів).
На другому поверху, з вестибюля прямо — двері в головну аудиторію, вліво і вправо — коридори, розміщені посередині всієї будівлі. У боковій північно-східній частині поверху було 13 кімнат різної величини, чиста авдиторія задля читання лекцій патологічної анатомії та авдиторія для "микроскопических демонстраций" (обладнана професором-патологоанатомом Ю. І. Мацоном і професором-анатомом О. П. Вальтером 1861 року на зразок авдиторій Rudolf Virchow'a у містах Вюрцбурзі та Берліні). У боковій північно-західній частині поверху містилась секційна зала, котра займала три чверті простору (в решті простору містились кімната для трупів, препаратів, квартири "служителів" зали). Секційну залу розділяли (вдовж) на три відділення (південне, середнє і північне) 12 чотирикутних колон, з'єднаних одна з одною красивими арками, а вище арок були вентилятори. Опалювали залу голландськими печами, освітлювали агроновими, гасовими і газовими лампами.
Трупи зберігали на подвір'ї, у кладовках-льодовнях; консервували трупи чотирма способами: за Фонбергером, за Будге, за Марілі, за Жірі.
У головній будівлі містились кафедри: нормальної анатомії, патологічної анатомії, хірургічної анатомії і судової медицини. У північно-західній будівлі — кафедри гістології (нормальної і патологічної), загальної патології й авдиторія.
В Анатомічному театрі (1853-1919 рр.) працювала яскрава плеяда вчених —анатоми: О. П. Вальтер, В. О. Бець, М. А. Тихомиров, Ф. А. Стефаніс; патологоанатоми: Ю. І. Мацон, Г. М. Мінх; гістолог П. І. Перемежко; патолог Н. А. Хржонщевський. В Анатомічному театрі заснована (1854-1861 рр.) Ю. І. Мацоном перша в Україні кафедра патологічної анатомії та вперше (в університетах України) застосовано професором Мацоном у навчанні студентів і дослідженнях мікроскоп фірми "Oberhauser". Ю. І. Мацон 1860 року сформулював гіпотезу "О морфологической сущности воспаления" (визнану і тепер) і визначення "Круп", 1869 р. відкрив "звездчатые клетки печени". В. О. Бець 1873 р. відкрив "гигантские пирамидные клетки коры головного мозга". П. І. Перемежко 1873 р. відкрив "непрямое деление животных клеток (кариокинез)". Г. М. Мінх 1879 р. сформулював гіпотезу "о прилипчивой заразе" чуми; 1887 р. — "о несомненной заразительности проказы".
В Анатомічному театрі О. П. Вальтер 1861 року заснував щотижневик "Современная Медицина" — перше науково-медичне видання в м. Києві.
У наш час у цьому чертогу — на поверхах, у залах, скрізь — сліди видатної праці. А реставровані мистецькі колони та чавунні сходи (найпомітніші архітектурні елементи інтер'єра), колір стін і стиль інтер'єра створюють ефект присутності уславлених особистостей, котрі давно-давно отут ходили, мислили, хвилювались, раділи і сумували. Роздуми в оцій храмині повертають до класичних зразків роботи минувшини, і виникає змішане почуття ностальгії, поваги, захоплення і гордості за наших іменитих попередників, за те, що таке було, що є оця будівля велична, і в ній — Музей медицини.
Головна будівля колишнього Анатомічного театру сьогодні — то велика історична і мистецька цінність.


1 Извлеченіе из Всеподданейшего Отчета министра народного просвещенія за 1852 год. — Кіевскіе Губернскіе Відомості. — 1853. — 5 сентября.
2 Краткий отчет и речь, читанные в торжественном собрании имп. университета св. Владимира 10 июня 1854 года. — Киев, 1854. — С. 5.
3 Бец В. А. Анатомический театр. Историко-стастич. записки об обученых и учебно-вспомагат. учрежден. имп. ун-та св. Владимира (1834-1884). — Киев, 1884. — С. 250.
4 Ернст Ф. Будинок кол. Анатомічного театру. — Київ. Проводник. — Київ, 1930. — С. 273.


Статьи на похожую тематику:

1. Лікар ласкою Божою. До 70-річчя професора Степана Віничука



зміст