Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Дослідження ARMYDA-3, IDEA

Дослідження ARMYDA-3: терапія статинами знижує ризик виникнення аритмій після кардіохірургічних втручань

ARMYDA-3 Trial: Statin Reduces Post-Cardiac Surgery Arrhythmia Risk
Patti G., Chello M., Candura D., Pasceri V., Covino E., Di Sciascio G. A randomized trial of Atorvastatin for Reduction of Post-operative Atrial Fibrillation in Patients Undergoing Cardiac Surgery. Results from the ARMYDA-3 (Atorvastatin for Reduction of Myocardial Dysrhythmias After cardiac surgery) study. Program and abstracts from the American College of Cardiology 55th Annual Scientific Session. – Atlanta, Georgia, March 11–14, 2006. – Abstract 405-6.


Застосування статинів протягом кількох днів перед здійсненням певних видів хірургічних втручань на серці зумовлює статистично достовірне зниження ризику розвитку у хворого післяопераційної фібриляції передсердь (ФП) — такі дані отримані у дослідженні ARMYDA-3 (Atorvastatin for Reduction of Myocardial Dysrrhythmia After Cardiac Surgery: Застосування аторвастатину для зменшення аритмій після операцій на серці) та оголошені Американською Колегією Кардіологів на її 55-му щорічному науковому з’їзді (American College of Cardiology 55th Annual Scientific Session). Автори дослідження роблять висновок про те, що лікування статинами може зумов­лювати зниження частоти виникнення ФП після операцій на серці, і ці результати доцільно впровадити у практику разом з іншими заходами, спрямованими на попередження ФП.
ФП — посткардіохірургічне ускладнення, що виникає майже в 40% випадків при здійсненні аорто-коронарного шунтування та приблизно в 50% випадків — після операцій на клапанах серця. Хоча ФП і не створює негайної загрози життю пацієнтів, але вона зумовлює продовження вентиляційних та іно­тропних розладів, зростання тривалості та вартості лікування, а також достовірне збільшення періоду непрацездатності.
У раніше проведених дослідженнях встановлено, що у кардіохірургічних пацієнтів, які застосовували статини, було зареєстровано менше випадків післяопераційної ФП, можливо — завдяки протизапальному ефекту цих препаратів, оскільки виникнення післяопераційної ФП патогенетично пов’язане з існуванням запального процесу в організмі оперованого пацієнта.
Метою проведеного дослідження ARMYDA-3 було визначити, чи дійсно статини можуть знижувати ризик розвитку ФП у випадку їх застосування у передопераційний період.
ARMYDA-3 — перспективне подвійне сліпе рандомізоване одноцентрове дослідження з центром в Італії. У ньому взяло участь 200 пацієнтів, яким були проведені відкриті операції на серці і які в передопераційний період отримували аторвастатин (40 мг щодня; n=101) чи плацебо (n=99). У дослідження не включали хворих, які вживали статини раніше та у яких в анамнезі була зафіксована ФП. Медикаментозна терапія розпочиналася за 7 днів до операції і тривала протягом 30 днів після неї.
Середній вік пацієнтів становив 67 років; близько 40% із них хворіли на цукровий діабет, 40% — мали інфаркт міокарда в анамнезі. Пацієнтів оцінювали за частотою виникнення внутрішньогоспітальної післяопераційної ФП (первинна кінцева точка), що визначалася як аритмічний епізод тривалістю >5 хв, зареєстрований при проведенні електрокардіографії або під час тривалого телеметричного моніторування. Частоту виникнення серйозних побічних серцевих та цереброваскулярних патологічних станів оцінювали протягом 30 днів (друга кінцева точка).
Результати дослідження показали, що у пацієнтів, які отримували аторвастатин, частота виникнення післяопераційної інтрагоспітальної ФП була достовірно нижчою (35% проти 57%; р=0,003), а мультиваріантний аналіз виявив 60% зниження післяопераційного ризику виникнення ФП у групі аторвастатину (співвідношення нерівності 0,39, 95% інтервал достовірності 0,18–0,85; р=0,017). Більше того, у пацієнтів, що отримували аторвастатин, зафіксоване статистично достовірне зменшення тривалості часу перебування у лікарні (6,3 дня проти 6,9 дня у групі плацебо; р=0,001).
Дослідники також визначали післяопераційний рівень маркерів запалення у крові, а саме C-реактивний білок (CРБ) — кожні 24 год після операції і до дня виписки. Виявлено, що як у групі аторвастатину, так і в групі плацебо пацієнти, у яких виникала післяопераційна ФП, мали значно вищий максимальний рівень СРБ, ніж ті, у кого патологія зафіксована не була. Тобто, вищий запальний статус корелює з вищим рівнем ФП. Частота тяжких серцевих та цереброваскулярних ускладнень (смерть, інсульт, інфаркт міокарда, повторна операція) була низькою і не відрізнялася між групами. Безпроблемне видужання достовірно частіше спостерігали у групі аторвастатину, ніж у групі плацебо (р=0,003), і більшість ускладнень у цій групі виникала під час перебування у лікарні.
Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що передопераційне лікування аторвастатином достовірно знижує ризик розвитку ФП у пацієнтів, що перенесли операцію на серці, можливо завдяки протизапальному ефекту препарату. В групі аторвастатину спостерігалося також скорочення тривалості перебування пацієнтів у лікарні, зниження вартості лікування і покращання його ризику. Отже, результати дослідження свідчать на користь обов’язкового введення статинів у схему терапії перед деякими операціями на серці з метою профілактики виникнення ФП. Проте автори застерігають, що для остаточних висновків недостатньо лише даних, отриманих в ході такого малого одноцентрового дослідження, і сподіваються, що більш масштабні дослідження підтвердять виявлені факти.
Багатьма вченими з інших медичних центрів було визнано особливу важливість результатів, отриманих в ході дослідження ARMYDA-3, і необхідність якнайшвидшого їх впровадження у практику.


IDEA: об’єм талії визнано більш показовим прогностичним критерієм ризику серцево-судинних захворювань, ніж індекс маси тіла

Waist Circumference a Stronger Independent Predictor of Cardiovascular Disease Than BMI, According to International Study Haffner S.M., Despres J.-P., Balkau B. et al. Waist circumference and body mass index are both independently associated with cardiovascular disease: The International Day for the Evaluation of Abdominal Obesity (IDEA) survey// J. Am. Coll. Cardiol. – 2006. – V.47 (4 suppl A):358A. Abstract 842-6.


INTERHEART — перше велике міжнародне дослідження, метою якого було з’ясувати, чи дійсно ожиріння є фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань (ССЗ), про що свідчать достовірні статистичні дані раніше проведених досліджень. Остаточний аналіз отриманих результатів продемонстрував, що просте вимірювання обхвату талії є значно показовішим прогностичним критерієм ризику виникнення ССЗ, пов’язаних з ожирінням, ніж будь-який інший окремо взятий спосіб визначення патогенності ожиріння (в тому числі — індекс маси тіла (ІМТ), який до останнього часу вважався досить чітким предиктором) чи сукупність таких вимірювань (наприклад, метаболічний синдром).
На даний час проводиться інше велике дослідження IDEА (The International Day for the Evaluation of Abdominal Obesity — Міжнародний день вивчення внутрішньочеревного ожиріння), яке також демонструє, що показник обхвату талії більш показово вказує на схильність до ССЗ, ніж ІМТ. Перші результати цього великого дослідження, до якого увійшло 170 000 пацієнтів, показали, що показник обхвату талії корелює з ризиком ССЗ, навіть тоді, коли аналіз зв’язку ІМТ із ССЗ не вказує на ризик розвитку ССЗ у пацієнта і не залежить від віку хворого та географічного місця його проживання.
Дані IDEA були оголошені членами виконавчого комітету дослідження IDEA на 55-му щорічному науковому з’їзді Американської Колегії Кардіологів (American College of Cardiology 55th Annual Scientific Session) 11–14 березня 2006 р. в Атланті (США, штат Джорджія). Результати дослідження переконливо свідчать про важливість визначення обхвату талії поряд із такими стандартними обстеженнями, як вимірювання артеріального тиску, визначення рівня глюкози у крові та ліпідного профілю, оскільки дають змогу виділити пацієнтів, які першочергово потребують нагляду і мають підвищений кардіометаболічний ризик.
До IDEA було залучено 6407 лікарів загальної практики з 63 країн світу (цікаво, що саме США відмовилися від участі у цьому дослідженні). Дослідження тривало з травня до липня 2005 року, у ньому взяли участь 177 345 пацієнтів віком 18–80 років, які зверталися до свого лікаря з будь-якої причини і були включені у дослідження методом випадкової вибірки.
Крім вимірювання обхвату талії, зросту і маси тіла пацієнтів, реєстрували їх демографічні дані: стать, вік та освіту. Також фіксували наявність або відсутність класичних факторів ризику ССЗ (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, дисліпідемія та куріння), а також існуючі ССЗ (ішемічна хвороба серця, інсульт або реваскуляризаційні втручання в анамнезі).
У процесі дослідження IDEA були виявлені такі значущі характеристики обстеженої популяції:
- поширеність надмірної маси тіла (середній IМТ становив 25–30 кг/м2); цей показник був суттєво вищим у чоловіків, ніж у жінок, але не відрізнявся по географічних регіонах;
- поширеність ожиріння (ІМТ ≥30 кг/м2) була дуже високою по всіх регіонах, найвищі показники зафіксовані у Канаді та країнах Середнього Сходу, найнижчі — в Азії;
- обхват талії як у чоловіків, так і у жінок був найменшим у країнах Східної Азії, найбільшим — у Південній Африці, на Близькому Сході, у Східній Європі.
Всесвітня поширеність підтверджених офіційним діагнозом ССЗ у чоловіків, що брали участь у дослідженні, становила в середньому 16%, коливаючись від 10% в Латинській Америці до 26% — у Східній Європі; у жінок — 12,5% (від 7% в Північній Америці до 23% — у Східній Європі).
Аналіз даних показав, що як показник обхвату талії, так і ІМТ були незалежно один від одного пов’язані з наявністю ССЗ. При виявленні збільшеного обхвату талії (на 14 см — у чоловіків і на 14,9 см — у жінок) ймовірність діагностування у цього пацієнта ССЗ зростала і коливалася від 21% до 40% (таблиця). Порівняно з ІМТ, обхват талії виявився істотнішим передвісником виникнення ССЗ, що особливо було помітно у чоловіків.
Незалежний зв’язок між ССЗ і обхватом талії та ІМТ спостерігався в усіх географічних регіонах, навіть там, де кількість обстежених людей була мізерною (наприклад, у країнах Східної Азії). Однак у 75% регіонів зв’язок ризику розвитку ССЗ із показником обхвату талії був більш значущим, ніж зв’язок з ІМТ.
Дослідження IDEA — це перша частина великої епідеміологічної програми, яка включає два інші міжнародні дослідження з вивчення проблеми абдомінального ожиріння та можливостей прогнозування ризику виникнення ССЗ.
Так, міжнародне дослідження ролі абдомінального ожиріння як предиктора кардіометаболічного ризику (INSPIRE ME, The International Study of Prediction of Intra-Abdominal Adiposity and its Relationship with Cardiometabolic Risk/Intra Abdominal Adiposity) буде визначати зв’язок між маркерами кардіометаболічного ризику та попередніми випадками ССЗ і цукрового діабету 2-го типу у 15 000 пацієнтів. У ході цього перспективного дослідження будуть виявлятися також нові випадки ССЗ та цукрового діабету 2-го типу у 6000 осіб, що потенційно можуть виникнути протягом трирічного періоду. Пацієнтам будуть визначати наявність абдомінального ожиріння (за допомогою комп’ютерної томографії), вимірювати обхват талії та серцево-судинні фактори ризику (рівні C-реактивного білка та інсуліну).

Матеріал підготовлений редакцією “Мистецтва лікування”


Статьи на похожую тематику:

1. Гаряча лінія – Завершені дослідження IDEAL

2. Гаряча лінія – Завершені дослідження REACT, Oxford Vascular Study

3. О.Р.Демченко Дослідження патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів за допомогою сучасних методів лабораторної діагностики



зміст