Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

В.З.Нетяженко, Т.І.Мишанич, Я.І.Клебан
Шоста Зимова школа лікаря-інтерніста

Підготували: В.З.НЕТЯЖЕНКО, чл.-кор. АМН України, д.м.н., професор;
Г.І.МИШАНИЧ; Я.І.КЛЕБАН /Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, Київ/


Вже вшосте Асоціація лікарів-інтерністів України привітала всіх учасників Зимової школи, яка пройшла 16–19 лютого 2006 року під егідою відомої фармацевтичної компанії “Ріхтер Гедеон Рт.” в санаторії “Сузір’я Карпат” недалеко від м.Сваляви. Ця школа була присвячена 165-річчю Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, в її роботі взяло участь 140 учасників із Києва та інших регіонів України.
З вітальною промовою, відкриваючи засідання, звернувся до учасників президент Асоціації лікарів-інтерністів України, член-кореспондент АМН України, член Європейського товариства кардіологів, професор В.З.Нетяженко. Він зазначив, що проведення таких заходів — це визначна подія у житті медичної спільноти, яка стала ще одним кроком в освітян­ській діяльності Асоціації лікарів-інтерністів.
У роботі школи-семінару відбулося шість пленарних засідань (доповідачі — академік АМН України, професор Г.В.Дзяк, академік АМН України, професор Л.А.Пиріг, чл.-кор. АМН України, професор В.З.Нетяженко, професори О.Я.Бабак, Л.А.Дзяк, Б.М.Маньковський, О.Й.Жарінов, В.В.Поворознюк, С.М.Ткач, О.Г.Морозова, Ф.С.Глумчер, М.І.Швед, Н.М.Середюк, В.І.Паньків, В.К.Тащук, І.М.Скрипник, канд. мед. наук С.С.Симонов). Доповіді, що прозвучали, були присвячені сучасним аспектам діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів.
На першому пленарному засіданні “Сучасні можливості лікування та профілактики серцево-судинних захворювань” розглядалися питання гострого коронарного синдрому, фібриляції передсердь, дилатаційної кардіоміопатії та Європейські рекомендації з діагностики та лікування гіпертрофічної кардіоміопатії.
На сьогоднішній день проблема гострого коронарного синдрому залишається відкритою для багатьох кардіологів, тому значна увага на засіданнях приділялася саме цьому питанню. Так, професор В.З.Нетяженко у своїй доповіді “Гострий коронарний синдром — сучасний стан проблеми” акцентував увагу на тактиці ведення пацієнтів із гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST згідно з рекомендаціями ЄТК та АКК (2005), визначивши пацієнтів із критеріями високого ступеня ризику: стенокардія спокою, зміна сегмента ST (депресія ST більше 0,1 mV або транзиторна (менше 30 хв) елевація ST менше 0,1 mV, підвищення рівня тропоніну І, тропоніну Т або МВ-КФК, гемодинамічна нестабільність протягом періоду спостереження, виникнення тяжких аритмій, рання постінфартна нестабільна стенокардія, цукровий діабет).
Проте проблема лікування інфаркту міокарда постійно переглядається. Ще донедавна тієнопірідини, статини, блокатори глікопротеїнових рецепторів у схемі лікування інфаркту міокарда були під питанням. Зараз, як відомо, за результатами низки багатоцентрових досліджень підтверджена необхідність використання цих препаратів.
У доповіді “Дилатаційна кардіоміопатія — клініко-діагностичні підходи, можливості лікування” професор Г.В.Дзяк дав чітке її визначення та зазначив, що на сьогодні дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП) розглядається в основному з позицій вірусно-імунологічної та генетичної концепції та є первинним ураженням міокарда, що характеризується вираженою дилатацією порожнин і порушенням систолічної функції шлуночків. Але термін “ДКМП” використовується лише в тих випадках, коли значна дилатація порожнин не є результатом порушеного коронарного кровообігу (ішемічна хвороба серця), вроджених аномалій розвитку, клапанних вад серця, системної і легеневої артеріальної гіпертензії та захворювань перикарда. Тому терапія ДКМП головним чином має бути спрямована на корекцію хронічної серцевої недостатності, лікування та профілактику аритмій, тромбоемболічних ускладнень.
Інші засідання були присвячені вибраним питанням внутрішньої медицини, на них обговорювалися питання диспепсії як неспецифічного синдрому, артеріальної гіпертензії у вагітних, проблем діагностики, лікування хворих із когнітивними порушеннями, а також шляхи подолання інсулінорезистентності.
На сьогоднішній день кількість хворих на цукровий діабет у світі невпинно зростає і потребує від учених всього світу пошуку шляхів ефективної профілактики цього захворювання. Одним із останніх досягнень сучасної медицини стало вивчення метаболічного синдрому і феномена інсулінорезистентності.
Як відомо, інсулінорезистентність є важливим фактором ризику серцево-судинних ускладнень. На сучасному етапі з метою діагностики інсулінорезистентності використовують: еуглікемічний гіперінсулінемічний кламп-тест, пероральний глюкозо-толерантний тест, визначення рівня С-пептиду, оцінка рівня інсуліну в плазмі крові натще. Проте як боротися з феноменом інсулінорезистентності? Було виявлено, що інтенсивна модифікація стилю життя зумовлювала зниження частоти розвитку цукрового діабету у людей з порушенням толерантності до глюкози більшою мірою, ніж медикаментозна терапія цукрознижуючими препаратами.
Професор О.Я.Бабак у доповіді “Терапевтичні аспекти лікування пацієнтів після перенесених вірусних гепатитів” відмітив, що, незважаючи на високий рівень діагностики вірусних гепатитів та появу різних медикаментозних засобів для їх лікування, ця проблема залишається відкритою для багатьох спеціалістів. Отже, основною метою корекції таких станів є досягнення клінічної, біохімічної, вірусологічної, морфологічної (зменшення або припинення запалення, припинення або стабілізація фіброзу печінки) ремісії, зменшення ризику формування цирозу та раку печінки. Противірусна терапія зумовлює знищення вірусу, зменшення ступеня запалення, уповільнення фіброзування.
Проте існують певні труднощі щодо лікування хронічних вірусних гепатитів, а саме — безперервна терапія проводиться протягом 12–24 місяців з подальшими повторними курсами, що призводить до виникнення стійкості вірусів до препаратів, розвитку тяжких побічних ефектів, які вимагають припинення лікування; велика кількість протипоказань і висока вартість лікування.
Жвавий інтерес аудиторії викликали питання, що стосуються проблем діагностики, стратегії лікування хворих із когнітивними порушеннями, які представила професор Л.А.Дзяк. Так, зниження рівня стану вищих психічних (когнітивних) функцій — одна з найактуальніших проблем сучасної неврології. Значимість цієї проблеми зумовлена широкою розповсюдженістю в популяції, вкрай несприятливим впливом на якість життя пацієнта і його родичів. Когнітивні порушення розвиваються при соматичних, неврологічних та психічних захворюваннях. Критеріями діагнозу є зниження пам’яті, уваги або здатності до навчання, скарги пацієнта на підвищену втомлюваність при виконанні розумової праці, але повсякденна активність залишається збереженою. Так, з метою покращення пізнавальних функцій використовують препарат із церебропротективним ефектом — кавінтон, який знижує підвищений рівень внутрішньоклітинного кальцію, підвищує рівень цГМФ, цАМФ, АТФ у мозковій тканині, потенціює дію аденозину. А з профілактичною метою застосовують інгібітори амілоїдогенезу, антиоксиданти, естрогени, протизапальні, гіполіпідемічні, вазоактивні препарати.


Статьи на похожую тематику:

1. Проблема вірусних гепатитів у практиці лікаря-інтерніста

2. В. З. Нетяженко, Я. В. Корост, Г. І. Мишанич Міжнародний освітній курс Європейського товариства кардіологів — проблеми інтегративної медицини та шляхи їх вирішення

3. Н.І.Швець, І.І.Мельник, Т.М.Бенца Соматизовані та соматогенні депресії в практиці лікаря-інтерніста

4. Зірка Никольського, школа Потоцького, плеяда Картамишева

5. В. З. Нетяженко Исследование SENIORS: новое доказательство эффективности b-блокаторов в лечении сердечной недостаточности

6. В. М. Чернова Первинний біліарний цироз (для лікаря загальної практики)

7. В. З. Нетяженко, А. М. Гонтар, О. М. Плєнова Тактика ведення пацієнтів із нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда без елевації сегмента ST

8. В. З. Нетяженко, Т. Й. Мальчевська Тієнопіридини у лікуванні і профілактиці ускладнень атеротромбозу. Оригінальні та генеричні препарати: чому надати перевагу?

9. Між обов’язком лікаря і правами пацієнта: міст, прокладений в Ужгороді

10. Г.І.Лисенко, Ю.В.Родонежська Холестероз жовчного міхура у практиці сімейного лікаря



зміст