Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Юрій Віленський
З Богомольцями — через три сторіччя

У травні 2006 року виповнилося 125 років від дня народження велетня української науки академіка Олександра Олександровича Богомольця, а в лютому — 95 років з дня, коли прийшов у світ його син — талановитий вчений Олег Олександрович Богомолець. Літопис їхньої дружби — дивна сторінка. Та я розпочну розповідь з незвичайних обставин перших днів життя Олександра Богомольця.
Хлопчик народився у Лук’янівській в’язниці, куди за участь у русі народництва потрапила його мати. Її заарештували у січні 1881 року, вже вагітну. Прокурор вимагав страти, але суд обмежився більш “гуманним” вироком — 10 років суворої каторги. У засланні опинився й батько майбутнього генія фізіологічної думки лікар Олександр Михайлович Богомолець. Син побачив його лише через шість років, а мати — в дев’ятирічному віці. Врешті-решт обидва Богомольця рушили на Північ. Тут від сухот та карцерів страждала Софія Миколаївна. На пам’ять єдиній дитині вона подарувала “Кобзар” у полотняній обкладинці з трьома гаптованими волошками. Це був заповіт — любіть Україну.
І ось на початку 30-х років минулого століття Олександр Богомолець очолив Академію наук України. Займаючи одну з поважних посад, вчений залишався позапартійним. Створив першу вітчизняну школу патофізіологів, яка й донині продовжує його справу. Заклав серед інших напрямів фундамент геріатрії та геронтології. Проте сам рано, у 65 років, залишив цей світ. В умовах тоталітарного тиску був доброчесною людиною, мужньо допомагаючи іншим.
Писати про академіка Олександра Богомольця з обмеженням рядків та сторінок важко, адже він залишив енциклопедичний спадок. Тому лише мереживо фантів. У 1909 році, пройшовши вишкіл у Києві та Одесі, Олександр Олександрович захищає в Петербурзі докторську дисертацію. Вперше торкається фізіології наднирників у здорових людей та при розвитку патології. Тема зовсім нова, проте офіційний опонент, славетний Іван Петрович Павлов запитує, чому дисертант не наводить протоколів дослідів. “З людяності, — несподівано відповідає дисертант. — Готуючи свою роботу, я прочитав понад 400 джерел. Здебільшого з повторенням відомих істин. І я дав собі слово, шануючи читача, писати якомога коротше”.
Париж, Сорбонна, Пастерівський інститут. Стажуючись тут, Богомолець одержує звістку — його обрано професором Саратовського університету. Тут, власне, формується його легендарна наукова школа.
А далі — Москва 20-х років. В інституті гематології професор вивчає ефективність переливання крові й відкриває шлях цьому методу. Вводить у медицину АЦС — антитоксичну циторетикулярну сироватку, справжній регулятор тканинної енергетики.
Та на вченого чекає Україна. У Києві він заснував два інститути медико-біологічного профілю, згуртував навколо себе таких вчених, як М.Стражеско, В.Філатов, В.Воробйов, М.Сиротинін, Р.Ка­вець­кий, В.Комісаренко.
Війна, евакуація, робота у шпиталях та лабораторіях. АЦС виявляється засобом, що сприяє загоєнню вогнепальних переломів, і за це відкриття академік О.О.Богомолець отримує звання Героя Соціалістичної Праці. Та ось починається звільнення України. АН УРСР на чолі зі своїм невтомним президентом повертається до рідного Києва. Мало хто знає, що вчений тяжко нездужає. Він титанічно працює до останнього дня…
А тепер трохи про Олега Олександровича. Мені поталанило знати його, бувати в оселі Богомольців. Бачив патефон та платівки — втіху батька й сина. Можна сказати, він зробив дуже багато заради наукової звитяги та спроможності батька.
Благородну місію родини продовжують дочки Олега Олександровича Катерина та Олександра, теж лікарі. А п’яте та шосте покоління Богомольців — доктор медичних наук, обдарована співачка й створювач унікальних методик у дерматології, депутат Київської міської ради Ольга Богомолець. Вона дбайлива мати чотирьох діточок, наймолодшу Софійку назвала на честь легендарної прапрабабусі. Адже той “Кобзар” збережено…


Статьи на похожую тематику:

1. Юрій Віленський Академік АМН України Юрій Фещенко: “Фтизіатрія та пульмонологія — волаюче поле турбот, із важкими викликами і повільними перемогами”

2. Юрій Віленський Україна і СНІД: у тривожному піке

3. Василь Чехун, Юрій Віленський Феномен Ростислава Кавецького

4. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Наукові дзвони Чорнобиля

5. Юрій Віленський Ревматоїдні артрити: другий фронт Євгена Скляренка

6. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Микола Банчук. На перехрестях доль

7. Юрій Віленський, Леонід Віницький Унікальні світлини з особистого зібрання професора А. П. Пелещука

8. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Валентин Ганул: Реальна Україна починається на вулиці Ломоносова

9. Юрій Віленський Академік АМН України Леонід Розенфельд: “Власне, в житті кожного дослідника приховані свої Х-промені. Виокремити їх і є покликанням”

10. Василь Нетяженко, Юрій Віленський Генерал-майор медичної служби Володимир Мегедь: “Прикордонна медицина — чому її вважають зразком майбутнього?”



зміст