Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Олександр Тарасенко
"Швейк" — у першій світовій війні з цукровим діабетом

Поодинці і парами
Ті, хто по-справжньому любить тебе,
Долають перешкоди по той бік Стіни.
Тримаючись за руки,
Маленькою командою,
Чутливі серця і люди мистецтва
Піднімаються на твій захист…

“Пінк Флойд”, альбом “Стіна”


Сьогодні жодна людина не може бути впевненою, що завтра її не торкнеться рука “мовчазного вбивці”. Цукровий діабет (ЦД) вже не є захворюванням, на яке страждає “хтось”, “десь”, “якось”. Від ставлення до цієї патології залежить наше спільне майбутнє. І саме тому прогресивні українці приєднуються до кампанії з підтримки резолюції ООН про ЦД, метою якої є розвиток національної політики з профілактики ЦД та його ускладнень. Не посадовці, не політики, але чутливі серця і люди мистецтва піднімаються на захист тих, хто живе у постійному двобої з підступною хворобою. У липні в Академічному театрі російської драми (Київ) відбулася благодійна акція “Бачити барвистий світ”, під час якої була продемонстрована культова вистава “Швейк”. Головну роль виконав новий президент “Української діабетичної федерації” (“УДФ”) Богдан Бенюк. Усі зібрані під час акції кошти пішли на допомогу хворим на ЦД. Дійство, організоване “УДФ”, проводилося за підтримки соціально відповідальних компаній — фармацевтичної фірми “Дарниця”, акціонерного товариства “Ганза”, представництва компанії “Санофі Авентіс” в Україні.
У боротьбі з ЦД світова система охорони здоров’я може зазнати фіаско. “Зручне” життя у містах, де батогом є стрес, а сумнівним пряником — телебачення, загазованість повітря, спотворена хімікатами їжа, нездоровий спосіб життя — всі ці фактори лише каталізують епідемію. Ось лише деякі цифри. За даними ВООЗ у 2025 році 7% населення всього світу житимуть із ЦД; на сьогодні кожен десятий помирає від його ускладнень, епідемія щороку уносить життя 3,5 млн людей, ЦД — причина 1 млн випадків ампутації нижніх кінцівок щороку, головна причина сліпоти серед дорослого населення. Темпи пандемії зростають. Боротися з ЦД як ургентним захворюванням неефективно, по­трібно впроваджувати абсолютно нову парадигму медичної допомоги — спрямовану на пацієнта, орієнтовану насамперед на профілактику.

Світ прийняв виклик. Боротьба розпочалася. Основні принципи цього протистояння є основою резолюції ООН про ЦД, їх сенс можна висловити одним словом — “разом”. Держава, люди, хворі на ЦД, громадські організації — тільки разом можна перемогти. Провідна роль у цьому процесі відводиться громадським організаціям. У світі їх дуже багато, вони ретельно перевіряються державою, конкурують між собою, активно підтримуються комерційними структурами, користуються довірою пацієнтів. Цей напрям супроводжується соціальною рекламою та терапевтичним вихованням: досвідчений пацієнт — компенсований пацієнт, активний член суспільства, соціально адаптована людина, яка, до речі, вміє захищати свої права. “Захист прав пацієнтів має бути в руках самих пацієнтів, а не лікарів, як у нас в Україні, — зазначила Валентина Дмитрівна Очеретенко, голова Ради “УДФ”. — Усі ми — і хворі, і здорові — є платниками податків. Ми маємо право запитати у тих, хто постачає нам ліки чи медичні послуги, звіт про витрачені гроші”. До речі, “УДФ” — одна з небагатьох вітчизняних організацій, яка невпинно впроваджує в Україні світові стандарти соціальної роботи.
А поле для діяльності в Україні — дуже широке. За статистикою у нас в країні — близько 1 млн людей, хворих на ЦД, але справжньої їх кількості не знає ніхто. На кожен виявлений випадок припадає один невиявлений, часто діагноз ставиться вже на етапі, коли ампутація нижньої кінцівки — неминуча необхідність. Слід зазначити, що вирішення проблеми на урядовому рівні почалося до виходу в світ резолюції ООН. Заходи щодо боротьби з ЦД взято під особистий контроль Президента, і саме голова держави запропонував відзначати Всесвітній день боротьби з діабетом на національному рівні. Триває реформування системи охорони здоров’я, але це — лише перший крок. Слово за пацієнтами, за лікарями, за небайдужими компаніями, за громадськими організаціями. Можливості останніх можна проілюструвати на прикладі вищезгаданої “УДФ”. По-перше — це міжнародні контакти у сфері контролю виробництва інсулінів. Вітчизняна лабораторія може здійснити перевірку лише за 17 параметрами (а необхідно — за 70), але напрацьовані контакти з “Міжнародною діабетичною федерацією” дозволяють виконати повноцінне дослідження цих препаратів за кордоном. Лише один прецедент такого аналізу стане чудовим стимулом для основних постачальників інсуліну в Україну до забезпечення сталої якості продукції. “УДФ” багато працює з лікарями. “Ми проводимо тренінги для лікарів-ендокринологів (у тому числі за кордоном), збираємося впроваджувати методики дистанційного навчання для терапевтів, ми перебуваємо на порозі створення асоціації діабетичних медсестер. Ми вчимо лікарів бути наставниками, вихователями пацієнтів. Медики мають усвідомити: пацієнт — не робот, він здатен стати колегою, надійним помічником у боротьбі з хворобою, — переконана Валентина Дмитрівна. — “УДФ” багато працює над соціальною адаптацією людей, які живуть із ЦД. Ми створили першу в Україні діабетичну гімназію, організовуємо літні табори, спартакіади. Ми прагнемо донести до молодих людей думку: ти можеш набагато більше, ти не повинен думати “чому я захворів?”, ти маєш замислитися — “як мені досягти своєї мети?” Мені приємно, що наші хлопці та дівчата — перемагають. Вони стають спортивними наставниками, лікарями, отримують престижну роботу, одружуються, виховують дітей. І це має стати нормою, адже за кордоном люди з діабетом ведуть абсолютно повноцінне життя. І справа не лише в інсулінових помпах, до впровадження яких ми ще не дозріли, справа в тому, аби повірити в свої сили”.
Але повернімося до вистави. Мене особисто вразила абсолютна неофіційність, невимушеність заходу. І в залі, і на сцені були люди, дійсно налаштовані на одну хвилю, “на хвилю підтримки та любові”, — як влучно зазначив Богдан Бенюк. Позитивна енергія дружби, бажання розгледіти щось творче, радісне, автентичне в реаліях нашого буття — у цьому полягав зміст вистави. Як справедливо сказала Катерина Ющенко, голова наглядової ради фонду “Україна 3000” — одного зі спонсорів заходу, “актори Богдан Бенюк і Євген Хостікоєв вийшли на сцену, щоб подарувати нам свій талант і надію — тисячам хворих”... І йдеться не лише про кошти, зібрані під час акції, але й про те, що сам факт її проведення свідчить: в Україні є небайдужі люди, які хочуть і можуть допомагати, які в меценатстві вбачають сенс свого життя, сенс свого успіху. Недарма акцію підтримали Фармацевтична фірма “Дарниця”, акціонерне товариства “Ганза”, представництво компанії “Санофі Авентіс” в Україні, адже вони сповідують принцип соціальної відповідальності у бізнесі. “Я дуже рада, що з’являються вітчизняні благодійники, спонсори, які думають про майбутнє України. Вони розуміють, що здоровий бізнес може розвивати тільки здорове населення, і вкладають гроші саме у розвиток здоров’я”, — підкреслила Валентина Очеретенко.
Щодо вистави хотілося б підкреслити — це була дуже несвітська акція. Привітання спонсорів були короткими, доволі простими. Наприклад, директор ЗАТ “Ганза” Петро Багрій з повагою розповів про своїх друзів — працівників Національного художнього музею. Всі вони — не найбагатші у Києві люди — перерахували кошти на благодійний рахунок.
Театр — надзвичайно соціальна річ. Він може пригорнути увагу тисяч глядачів метафорою, образом, він може допомогти відчути біль іншої людини. Митець не читає нам моралі. Він — совість людства, яка просто болить. У фіналі вистави Швейк і його друг поручик Лукаш розсипали на сцені відро яблук, а потім взяли два і жбурнули в зал. Хтось упіймав їх, але насправді ці яблука підтримки і любові ще летять. Їх може упіймати кожен. І Ви. І я.

Підготував Олександр Тарасенко, фото автора


Статьи на похожую тематику:

1. Олександр Тарасенко Ліки та життя — протистояння чи гармонія?

2. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Наукові дзвони Чорнобиля

3. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Микола Банчук. На перехрестях доль

4. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Валентин Ганул: Реальна Україна починається на вулиці Ломоносова

5. Олександр Тарасенко Триває підготовка юристів для роботи в системі охорони здоров’я та фахівців у галузі медичного права

6. Юрій Григор’єв Олександр Флемінг — першовідкривач пеніциліну

7. Олександр Возіанов Біологічна етика — інвективи теоретиків і реалії життя

8. О.Тарасенко Український лікар очима “спецслужб”

9. О.І.Тарасенко Три кити "Трiфарми": якість, доступність, доказовість

10. А.Тарасенко Психология начинается с точности. Интервью с Г.Я.Пилягиной



зміст