Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

О.А.Суховерша, Л.О.Мальцева
Перший досвід хіміогенотерапії Авастин + Гемзар + карбоплатін у лікуванні недрібноклітинного раку легені

О.А.СУХОВЕРША, Л.О.МАЛЬЦЕВА
Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лі­­ка­ня №4


Рак легенів залишається основною причиною смерті від злоякісних новоутворень. У переважної більшості пацієнтів (60–70%) діагностуються генералізовані форми захворювання, коли виконання радикального хірургічного втручання неможливе, а сучасна хіміо- та променева терапія мають лише паліативне значення. Системний характер процесу робить актуальним пошуки нових знань щодо біології пухлинного росту, створення патогенетично обґрунтованих лікарських препаратів та нових підходів до терапії, у тому числі розробку та впровадження “терапії молекулярної дії” (ТМД) [1, 3, 5, 12].
Неоангіогенез є обов’язковою складовою прогресування пухлини. Утворення нової судинної системи необхідне для забезпечення пухлини киснем, поживними речовинами, гормонами, факторами росту, протеолітичними ферментами, факторами, які регулюють процеси коагуляції та фібринолізу. Неоангіогенез — складний і динамічний процес, що регулюється численними проангіогенними (фактори росту, ангіогенін, інтерлейкіни, простагландини і т.д.) та антиангіогенними факторами (р53, р16, Rb, інтерферони тощо) [7, 16].
Підвищення васкуляризації пухлини та експресія онкоцитами проангіогенних факторів асоціюється з поширеністю процесу та несприятливим прогнозом. Судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF) є одним із найсильніших стимуляторів ангіогенезу. Активація VEGF запускає цілий ланцюг регуляторних процесів, які стимулюють ріст та міграцію ендотеліоцитів, сприяють збереженню існуючої судинної сітки. Отримані експериментальні дані щодо ролі VEGF у мобілізації клітин-поперед­ників ендотеліоцитів із кісткового мозку до місць неоваскуляризації. VEGF також підвищує судинну проникність та сприяє пухлинній інвазії та метастазуванню. Крім впливу на ангіогенез через відповідні рецептори на поверхні ендотеліоцитів VEGF стимулює аналогічні рецептори на поверхні онкоцитів і, таким чином, через активацію МАРК-сигнального шляху бере участь в автокринній регуляції канцерогенезу [6, 13–15].
Саме тому пригнічення пухлинного ангіогенезу шляхом блокування ефектів VEGF є однією з найпривабливіших мішеней для ТМД. На сьогодні вже створені численні анти-VEGF та анти-VEGFR антитіла, розчинні гібриди VEGF/VEGFR, інгібітори тирозинкінази. Першим зареєстрованим як лікувальний засіб представником препаратів даного класу є бевацизумаб (Авастин, “Хоффманн-Ля Рош”), який являє собою рекомбінантні гуманізовані антитіла до судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) [4]. Авастин, як показали експериментальні дослідження, крім інгібування неоангіогенезу викликає апоптоз ендотеліоцитів та VEGFR-позитивних онкоцитів, зменшує діаметр, щільність та проникність існуючих кровоносних судин у пухлині, сприяє підвищенню її хіміо- та радіочутливості, посилює та відновлює механізми імунологічного нагляду організму за пухлиною [8, 10, 11].
Нещодавно опубліковані результати першого рандомізованого дослідження ІІ фази із застосування Авастину в комбінації з паклітакселом та карбоплатіном у 99 хворих на недрібноклітинний рак легені ІІІВ і ІV стадій. Автори відмітили підвищення частоти ремісії з 10 до 27% та загальної виживаємості на 20% порівняно з хворими, які отримували лише хіміотерапію паклітакселом та карбоплатіном [9].


Клінічне спостереження

Хвора О. (64 роки) поступила в обласний онкоторакальний центр 21.03.2006 р. (І.Х. №4804) з попереднім діагнозом: периферичний рак нижньої частки лівої легені Т2-4NХМХ ІА кл. гр. При надходженні загальний стан хворої відносно задовільний, скарги на слабкість, помірну задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, біль у лівій половині грудної клітки. При рентгенологічному обстеженні та комп’ютерній томографії органів грудної порожнини (КТ ОГП) у С9 нижньої частки лівої легені було виявлено об’ємне утворення 30х23 мм з нечіткими контурами. У С1 верхньої частки цієї ж легені — поодинокі вогнищеві тіні до 7 мм у діаметрі. У лівій плевральній порожнині — незначна кількість вільної рідини. При вібробронхоскопії бронхогенна патологія не виявлена.
Після передопераційної підготовки 30.03.2006 р. хворій було виконано діагностичну торакотомію зліва, біопсію пухлини. Під час операційної ревізії було виявлено у нижній частці (С9) субплеврально розміщену пухлину до 3 см у діаметрі. По всій поверхні вісцеральної та парієтальної плеври, перикарда — численні щільні висипання білуватого кольору, розміром від 2 до 10 мм, деякі з них утворювали суцільні конгломерати. У середостінні — збільшені до 1,5 см нижні паратрахеальні лімфовузли. У плевральній порожнині — до 200 мл серозної рідини.
З метою верифікації діагнозу виконана атипова резекція С5 та перикардіальної клітковини з метастазами. ПГЗ№12473-82 — аденокарцинома низького і помірного диференціювання. Імунофенотип пухлини — p53+, Bcl-2-, EGFR (Her1)+, Her2/neu-, VEGFr+. Хворій був встановлений клінічний діагноз: периферичний рак нижньої частки лівої легені Т4N2рМ1 IV ст. ІІ кл. гр. Згідно із запропонованою нами раніше класифікацією [2] агресивність пухлини була визначена як помірна (ІІ ст.).
Ураховуючи розповсюдженість, гістотип та імунофенотип пухлини було запропоновано проведення курсів хіміогенотерапії: карбоплатін 350 мг/м2 д.1, гемцитабін (Гемзар) 1200 мг/м2 д.1,8 — через 3 тижні, бевацизумаб (Авастин) — 5 мг/кг 1 раз у 14 діб. Авастин вводили внутрішньовенно протягом 60 хв. У квітні–липні 2006 р. хворій проведено 4 курси поліхіміотерапії (ПХТ) та 6 введень Авастину. Під час проведення лікування не було зареєстровано серйозних побічних ефектів та токсичних проявів. Відмічалася лейкопенія ІІ ст. після 3-го курсу ПХТ та артеріальна гіпертензія ІІ–ІІІ ст. після 6-го введення Авастину. Дані ускладнення були успішно кориговані. В ході контрольного обстеження хворої, проведеного після 2-го курсу ПХТ, було підтверджено наявність об’єктивного ефекту від лікування (зменшення об’єму пухлини більш ніж на 50%). На КТ ОГП від 01.06.2006 р. виявлено: пухлина у нижній частці лівої легені зменшилася у розмірах до 18х19 мм. Справа та зліва по ходу бронхосудинного малюнка — дрібні вогнищеві тіні (6–8 мм). У плевральній порожнині — сліди вільної рідини (рисунок).
На наш погляд, досягнутий об’єктив­ний ефект від проведеного хіміогенетичного лікування традиційно малочутливої до системних методів лікування метастатичної форми аденокарциноми легені є наслідком взаємної потенціюючої дії хіміопрепаратів та Авастину. Представлене спостереження є прикладом поліпшення результатів лікування при індивідуалізації підходів з урахуванням агресивності пухлини і молекулярно-генетичних факторів прогнозу.


Література

[1] Новик А.А., Камилова Т.А., Цыган В.Н. Новая парадигма и новые мишени терапии рака// Вопросы онкологии. – 2003. – №49. – С.695–704.
[2] Суховерша О.А. Індивідуалізація лікування недрібноклітинного раку легенів з урахуванням факторів прогнозу// Матеріали ХІ з’їзду онкологів України (Судак, АР Крим, 29.05–02.06.2006). – К., 2006. – С.122.
[3] Тюляндин С.А. Молекулярная патология рака легкого: новые терапевтические возможности// Практ. онкология. – 2000. – №3. – С.43–48.
[4] Bevacizumab: Anti-VEGF monoclonal antibody, Avastin, Rhumab – VEGF // Drugs in R&D. – 2002. – V. 3, №1 – Р.28–30.
[5] Bunn P.A., Kelly K. New chemotherapeutic agents prolong survival and improve quality of life in non-small cell lung cancer: a review of the literature and future directions// Clin. Cancer Res. – 1998. – V.5. – P.1087–1100.
[6] Fontanini G., Lucchi M., Vignati S. Angiogenesis as a prognostic indicator of survival in non-small-cell lung carcinoma: A prospective study// J. Natl. Cancer Inst. – 1997. – V.89. – P.881–887.
[7] Hanahan D., Weinberg R.A. The hallmarks of cancer// Cell. – 2000. – V.100. – P.57–70.
[8] Jain R.K. Normalizing tumor vasculature with anti-angiogenic therapy: A new paradigm for combination therapy// Nat. Med. – 2001. – V.7. – P.987–989.
[9] Johnson D.H., Fehrenbacher L., Novotny W.F. Randomized Phase II Trial Comparing Bevacizumab Plus Carboplatin and Paclitaxel With Carboplatin and Paclitaxel Alone in Previously Untreated Locally Advanced or Metastatic Non-Small-Cell Lung Cancer// J. Clin. Oncol. – 2004. – V.22 (11). – P.2184–2191.
[10] Kerbel R.S. Antiangiogenic therapy: a universal chemosensitization strategy for cancer?// Science. – 2006. – V.312. – P.1171–1174.
[11] Mininberg E.D., Herbst R.S., Henderson T. Phase I/II study of the recombinant humanized monoclonal anti-VEGF antibody bevacizumab and the EGFR-TK inhibitor erlotinib in patients with recurrent non–small cell lung cancer (NSCLC)// Proc. Am. Soc. Clin. Oncol. – 2003. – V.22. – P.627 (abstr.2521).
[12] Movsas B. Will Future Progress in Non–Small-Cell Lung Cancer Be Step by Step or by Leaps and Bounds?// J. Clin. Oncol. – 2005. – V.23, 25. – P.5859–5861.
[13] Reinmuth N., Parikh A.A., Ahmad S.A. Biology of angiogenesis in tumors of the gastrointestinal tract// Microsc. Res. Tech. – 2003. – V.60. – P.199–207.
[14] Yuan A., Yu C.J., Kuo S.H. Vascular endothelial growth factor 189 mRNA isoform expression specifically correlates with tumor angiogenesis, patient survival, and postoperative relapse in non–small-cell lung cancer// J. Clin. Oncol. – 2001. – V.19. – P.432–441.
[15] Zebrowski B.K., Liu W., Ramirez K. Markedly elevated levels of vascular endothelial growth factor in malignant ascites// Ann. Surg. Oncol. – 1999. – V.6. – P.373–378.
[16] Zochbauer-Muller S., Gazdar A.F., Minna J.D. Molecular pathogenesis of lung cancer// Ann. Rev. Physiol. – 2002. – V.64. – P.681–708.


Статьи на похожую тематику:

1. Досвід застосування препарату кардилол у лікуванні серцево-судинних захворювань

2. Д.А.Лазарь Краткий обзор XIII Европейской конференции по раку (ЕССО 13)

3. Відкрита та ендоваскулярна аортопластика при аневризмі черевної аорти: 15-річний досвід

4. О.М.Вергун Досвід застосування препарату Гіперзар-Н у хворих на артеріальну гіпертензію

5. С. Я. Сольський, Л. С. Осипова, Т. В. Сольська Клінічний досвід застосування Мікосисту та Гропринозину® у хворих з хронічними кандидозними вульвовагінітами

6. Застосування джеофлоксу при лікуванні гострого пієлонефриту

7. Застосування тербінафіну (тербізилу) в лікуванні оніхомікозу

8. Роль препаратів магнію в лікуванні невиношування вагітності

9. Нові можливості у лікуванні інсулінзалежного цукрового діабету

10. С. П. Пасєчніков, М. В. Мітченко Застосування Лефлоцину при лікуванні гострого пієлонефриту



зміст