Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

О. М. Лук’янова
Проблеми здоров’я здорової дитини та наукові аспекти
профілактики його порушень

Автором висувається принципово нова схема збереження здоров’я здорової дитини. Формулюються пріоритетні завдання сучасної педіатрії шляхом оцінки стану здоров’я дітей. Робиться акцент на значенні соціальних факторів у формуванні здорового підростаючого покоління. Пропонуються моделі первинної профілактики хронічних захворювань у дітей, особливо — функціональних розладів систем і органів дитячого організму. Розглядається місце в цій моделі гігієнічних заходів, раціонального харчування, а також методів донозологічної діагностики.

Ключові слова: здорова дитина, профілактика, гігієна, стан здоров’я дитини, хронічна патологія, функціональні розлади.


О. М. Лук’янова, академік НАН і АМН України, Російської АМН, д. м. н., професор
Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ


Найбільш пріоритетним завданням сучасної педіатрії є розробка нових та удосконалення існуючих технологій щодо збереження здоров’я здорової дитини. Насамперед це пов’язано з тим, що, не вивчаючи ррунтовно особливості стану здоров’я здорових дітей у сучасних умовах, ми практично втрачаємо можливість ранньої профілактики його порушень.
У педіатрів завжди виникало питання стосовно критеріїв оцінки стану здоров’я дитини. У практиці найчастіше використовувалися такі, як наявність чи відсутність хронічних захворювань на момент обстеження дитини, рівень функціонального стану основних систем організму, резистентність організму до шкідливих впливів тощо. Проте за даними відділення проблем здорової дитини Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України [13], найбільш суттєвими критеріями, що характеризують індивідуальне та колективне здоров’я дітей, є:
- досягнутий фізичний, нервово-психічний та інтелектуальний розвиток дитини, що відповідає його хронологічному віку;
- достатня функціональна та соціальна адаптація дитини у досить широкому діапазоні пристосування;
- високий ступінь резистентності до несприятливих впливів з оптимальною імунологічною реактивністю та швидким подоланням стресових реакцій;
- відсутність у дитини пограничних станів та ознак хронічних захворювань.
Отже, здоров’я дитини можна охарактеризувати як стан її життєдіяльності, що відповідає біологічному віку, гармонійній єдності фізичних та інтелектуальних характеристик, а також адекватному формуванню адаптаційних та компенсаторних можливостей дитячого організму в процесі його росту. У повсякденній практиці лікарі-педіатри користуються уніфікованою оцінкою стану здоров’я дітей, і це дозволяє реалізовувати принципи виділення серед дитячого населення відповідних груп здоров’я. Такий принцип ефективний для одномоментної оцінки стану здоров’я і не зовсім придатний щодо його моніторингу.
За чотири десятиліття з дати впровадження оцінки стану здоров’я дітей за групами ця класифікація постійно доповнювалася та модифікувалася, що дозволяло педіатрам не тільки визначати групи здоров’я дітей, але і враховувати різні медико-соціальні фактори, які негативно впливають на нього [4, 17, 22]. На сьогоднішній день неможливо зрозуміти та визначити якість здоров’я дитини окремо від її соціального стану, конкретного середовища та місця проживання (рис. 1). Вплив цих факторів протягом життя дитини змінюється. Так, у перші місяці життя дитини переважають біологічні фактори, а в наступні вікові періоди — соціально-гігієнічні та медико-організаційні. Вплив біологічних та соціально-гігієнічних факторів на процес формування здоров’я дитини в основному залишається на рівні сім’ї [18].




 Рис. 2 Компоненти усвідомлення батьківства В Інституті педіатрії, акушерства та гінекології (ПАГ) АМН України протягом багатьох років у рамках науково-практичних програм “Діти України”, “Сім’я та діти України”, “Здоров’я нації”, “Репродуктивне здоров’я” досліджується роль чинників, що впливають на здоров’я дітей в умовах сім’ї та макросоціуму. Цими дослідженнями встановлено, що значна частина дітей дошкільного та раннього шкільного віку виховується в неповних сім’ях, а у переважної більшості сімей, в яких виховуються діти дошкільного віку, спостерігається низька загальна санітарна культура та культура харчування, що негативно впливає на підтримку нормального здоров’я дитини. В багатьох сім’ях практично не проводяться заходи з профілактики гострих захворювань та дитячого травматизму. Слід зазначити, що в сім’ях, де економічний добробут вище середнього, індекс здоров’я дітей вищий майже в два рази, ніж у малозабезпечених сім’ях.
Всі фактори, що негативно впливають на стан здоров’я дитини в умовах сім’ї, необхідно враховувати дільничним педіатрам при організації заходів збереження здоров’я дітей, пропаганді здорового способу життя в сім’ях, де існують різні медичні та соціальні фактори ризику.
Дослідженнями нашого Інституту продемонстровано, що виникненню хвороби протидіють якість життя та достатня резистентність організму дитини. Якщо перевагу мають такі фактори ризику, як нераціональне харчування, спадкова схильність до хвороби, психоемоційні навантаження, несприятливі екологічні або матеріально-побутові умови, то підвищується реальна загроза хвороби. А якщо захисні сили дитячого організму знаходяться на високому функціональному рівні, тоді забезпечується міцний потенціал здоров’я з великим діапазоном адаптаційних можливостей.
Сьогодні проблему збереження здоров’я здорової дитини неможливо розглядати поза контекстом біопсихосоціальних та мультидисциплінарних підходів до її вирішення. Тому до розв’язання цієї проблеми мають бути залучені не тільки педіатри, а й акушери-гінекологи, медичні та шкільні психологи, соціальні педагоги, тобто ті спеціалісти, які причетні до діагностики і корекції соціально-психологічного стану дитини [5, 9].
В системі нормального розвитку здорової дитини можна умовно виділити три рівні: індивідуальний, мікро- та макросоціальний. На індивідуальному рівні важливої ролі набувають профілактика, психокорекція з психолого-педагогічними впливами та медико-соціальна допомога, об’єктом яких є власне дитина. Мікросоціальний рівень також передбачає профілактику та комплексну медико-психологічну і медико-соціальну допомогу дитині, але в системі її сімейного та шкільного виховання. На макросоціальному рівні суттєва роль належить великій області впливів, спрямованих на створення соціально-економічних та культурних умов, необхідних для оптимального розвитку дитини.
На сімейному рівні, поряд із заходами медичного характеру, особливого значення набувають різноманітні впливи, спрямовані на здоровий спосіб життя родини та формування усвідомленого батьківства. Термін “усвідомлене батьківство” є дещо ширшим за поняття “відповідальне батьківство”, адже “відповідальність” є важливим, але не єдиним компонентом цього терміна. Усвідомлене батьківство — це сукупність батьківських якостей, почуттів, знань та навичок, що стосуються виховання і розвитку дитини з метою забезпечення процесу формування здорової та зрілої особистості (рис. 2).
Розв’язання проблем усвідомлення батьківства можливе, насамперед, за рахунок організації соціальної роботи, яка є новою для нас спеціальністю, але існує на Заході поруч з медициною вже близько 100 років, виконуючи діагностичну, соціальну, корекційно-реабілітаційну та профілактичну функції.
В цьому аспекті ми можемо запропонувати модель первинної профілактики захворювань у дітей шляхом об’єднання мультидисциплінарних спеціалістів у галузі акушерської і педіатричної допомоги, з метою здійснення комплексної медико-психологічної та медико-соціальної допомоги вагітним жінкам і надалі — сім’ям з народженими дітьми. Така “команда” спеціалістів нині сформована у відділенні клінічної реабілітації дітей та вагітних жінок та діючому Центрі перинатальної психотерапії і психосоматики при Інституті ПАГ АМН України. До її складу входять педіатри, акушери-гінекологи, психотерапевти та психологи.


Рис. 3 Комплексний підхід до оцінки стану здоров’я дітей


На форумах педіатрів, на спільній сесії АМН та АПН України, на конференціях з цих питань неодноразово акцентувалася увага на важливості впровадження нових форм організації шкільної медицини. Саме від неї залежить, як своєчасно будуть сформовані серед здорових дітей групи ризику з мінімальними пограничними порушеннями стану здоров’я, і наскільки адекватно нами, педіатрами, буде організовано їх комплексне оздоровлення. Чому ці питання зараз заслуговують на особливу увагу?


Рис. 4 Система профілактики ранніх порушень стану здоров’я та підвищення адаптаційно-резервних можливостей у дітей шкільного віку


Насамперед тому, що останнім часом, за результатами досліджень нашого Інституту, значно погіршився стан здоров’я дітей молодшого шкільного віку. Так, 70 % дітей, які готуються до школи, вже мають порушення стану здоров’я, а 30 % — хронічні захворювання; понад половину дітей цього віку мають розумову та фізичну працездатність, що не відповідає їх фізичному та психічному навантаженню в школі. Особливо це стосується тих, хто навчається у гімназіях, ліцеях, коледжах — їхній стан здоров’я в 1,5 рази гірший, ніж у дітей загальноосвітніх шкіл. В учнів гімназій у два рази частіше спостерігається підвищений артеріальний тиск, у більшої частини з них відмічена підвищена невротизація. При цьому протягом 5 років навчання в школі в 1,5 рази зростає частота порушень зору, в 3–4 рази — патологій органів травлення, в 2–3 рази — порушень опорно-рухового апарату, в 1,5 рази — нервово-психічних розладів [5].
Ці факти доводять, що на стан здоров’я дітей впливає так званий “шкільний фактор”, про що свідчить суттєве збільшення різних захворювань під час тривалого навчання у школі. Так, у 70 % дітей молодшого шкільного віку індивідуальна, розумова та фізична працездатність не відповідає їх шкільному навантаженню. В подальшому, впродовж п’яти років навчання в школі у дітей в 3–4 рази зростає частота патологій органів травлення, в два рази — органів зору та нервової системи [21].
Ця ситуація може пояснюватися недостатньою гігієнічною освітою та відсутністю формування у дітей і підлітків навичок здорового способу життя, відповідального ставлення до збереження та укріплення здоров’я. Це обррунтовує необхідність впровадження в систему шкільної освіти спільних медико-педагогічних організаційних заходів, що включають: підтримку безпечного середовища у шкільній будівлі; організацію медичного обслуговування школярів для забезпечення постійного контролю за станом їх здоров’я; наявність програм гігієнічного виховання; медичне обслуговування педагогів і створення у школі умов для збереження і укріплення їх здоров’я; професійну підготовку вчителів щодо роботи з гігієнічної освіти та виховання дітей; зв’язок школи з сім’єю та громадськістю у роботі з укріплення здоров’я дітей [5, 20].
Не приділяючи належної уваги організації раціонального харчування дітей шкільного віку, ми втрачаємо можливість збереження їх здоров’я. За нашими даними, в багатьох регіонах країни спостерігається дефіцит різних мікро- та макронутрієнтів та недостатня кальцієва забезпеченість дитячого організму. Майже у половині випадків реальною є загроза виникнення різних порушень у кістковій системі дітей, що є фоном для появи хвороб опорно-рухового апарату. Важливим фактом є те, що вже існує значна кількість літератури, а також плануються подальші наукові розробки щодо створення спеціальних харчових продуктів, які б поповнювали всіма необхідними корисними речовинами організм здорової дитини, особливо у відповідальні періоди її розвитку. Такі розробки активно здійснюються в нашому Інституті, створюються нові біологічні цінні харчові продукти (антианемін-флора, гастрит-флора, ентерофлора тощо) [7, 8]. На сьогодні стан здоров’я школярів особливо потребує розробки спеціальних медичних та державних заходів щодо активного оздоровлення учнів та реабілітації їх здоров’я.
Реалізація такого підходу принесла певні результати. Розроблена в нашому Інституті та впроваджена в окремих школах міста Києва комплексна оцінка функціонального стану найважливіших систем дитячого організму з урахуванням його індивідуальних характеристик (рис. 3) вже дала перші наслідки. Така цілеспрямована робота дає можливість визначити функціональні особливості організму дитини та своєчасно прогнозувати виникнення порушень його адаптації, а також розробити диференційовані схеми профілактики та реабілітації ранніх змін здоров’я у школярів.
Особливо важливим є використання методів донозологічної діагностики у дітей в критичні періоди їх розвитку, насамперед це стосується дітей 6–7 років, коли у них відбувається перебудова вищої нервової та вегетативної діяльності та багатьох обмінних процесів. Тому найбільш критичним періодом розвитку дітей є початок їх навчання у школі. Отже, створення необхідних умов для сприятливого подолання дітьми критичного періоду перших років навчання є важливим медико-педагогічним завданням [5, 20]. У нашому Інституті розроблена система профілактики ранніх порушень стану здоров’я школярів та підвищення їх адаптаційно-резервних можливостей (рис. 4). Як видно, серед оздоровчих та реабілітаційних заходів для школярів важливими є дотримання режиму дня, організація правильного фізичного виховання учнів, дозоване фізичне навантаження, відповідне рівню розвитку дитини та функціональному стану її кардіореспіраторної системи.


При визначенні стану здоров’я дошкільнят дільничні педіатри мають враховувати, чи відповідає дитина своєму біологічному віку, її готовність йти до школи, і в разі потреби призначати відповідні реабілітаційні заходи, серед яких велике значення мають оздоровче плавання та лікувальна фізкультура. Слід зауважити, що всі ці заходи слід починати за 5–6 місяців до початку навчання дитини у школі та впродовж першого року навчального процесу.
Останнім часом доведено, що на стан здоров’я школярів суттєво впливають також різні негативні екологічні фактори [23–25]. Так, згідно з завданнями Національної програми “Діти України”, нами вивчені особливості соматичного здоров’я, фізичного й інтелектуального розвитку дітей початкових навчальних закладів, які мешкають в різних регіонах антропогенного забруднення. Такі дослідження проводились у містах (Київ, Ірпінь, Запоріжжя, Горлівка), де існує негативний вплив радіаційних та промислових чинників на організм дітей [10, 11]. Встановлено, що діти, які мешкають в радіаційно забруднених регіонах, мають характерні порушення. Зокрема, у них виявляється більш нестійка увага та знижені можливості пам’яті, порівняно з дітьми з “умовно чистих” регіонів. У дітей з техногенно забруднених територій також достовірно нижчі показники продуктивності та точності розумової працездатності [2, 16, 19]. Встановлено, що основою змін алгоритму психічних функцій є переважання процесів гальмування над процесами збудження та низька мобільність нервових процесів, а основою розвитку психоневрологічної патології і зниження розумової працездатності у зазначеного контингенту дітей є стан хронічного стресу (рисунки 5–7).
На підставі отриманих результатів про стан здоров’я школярів з екологічно небезпечних регіонів вченими Інституту ПАГ АМН та Академії педагогічних наук України розроблено та впроваджено багатоплановий реабілітаційний комплекс, спрямований на покращення їх фізичного, інтелектуального і психічного розвитку. В основу цих заходів покладено новітні технології навчання учнів та немедикаментозну корекцію пограничних станів (за їх наявності). Ці технології мають не тільки значний педагогічний, а і суттєвий оздоровчо-профілактичний ефект для дітей під час їх навчання у школі [5].
Серед актуальних проблем педіатрії щодо збереження здоров’я дітей, найважливішими є питання, що стосуються профілактики захворювань органів дихання, поширеність яких зумовлює пошук більш ефективних методів їх попередження (рис. 8). Незважаючи на те, що останнім часом багато уваги приділяється дітям, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, ця проблема залишається в практичному плані майже невирішеною. З яких би позицій ми не підходили до реабілітації даного контингенту дітей, завжди головним завданням є вміння правильно оцінити їх імунний статус, а також провести повне бактеріологічне та вірусологічне обстеження [6, 10].
Сьогодні існує багато діагностичних лабораторій, в основному, на комерційній основі. У цьому плані гостро назріла необхідність створення міжрегіональних діагностичних лабораторій для малозабезпечених верств дитячого населення, в першу чергу — для тих, хто складає групи ризику з рецидивуючої та хронічної бронхолегеневої патології.


Лише після забезпечення всієї необхідної своєчасної діагностики ми можемо призначити адекватні та індивідуальні оздоровчі програми для дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання, і тим самим попередити збільшення поширеності рецидивуючої та хронічної патології органів дихання у дітей. Іншим резервом зниження бронхолегеневої патології у дітей є вивчення умов та механізмів її раннього формування, починаючи з неонатального періоду [1]. Доцільність зазначеного підходу для наукового вирішення даної проблеми зумовлена тим, що дихальні розлади у новонароджених, а також різноманітні вади розвитку бронхолегеневої системи, включаючи дисплазію легень, потребують подальшого ретельного спостереження протягом життя дитини. До кінця не визначена їх роль у формуванні рецидивуючих та хронічних хвороб органів дихання у дітей.
Останнім часом збільшилася кількість наукових досліджень з вивчення негативного впливу різних шкідливих звичок, включаючи тютюнопаління, на рівень пульмонологічних захворювань у дітей. Приділяючи певну увагу значенню техногенного забруднення довкілля в генезі зазначених захворювань, ми практично не вивчали ролі тютюнопаління, яке в останні роки надзвичайно поширене серед дітей та підлітків.
Важливою проблемою в педіатрії є також захворювання шлунково-кишкового тракту, які багато років мають значну питому вагу в структурі дитячої захворюваності (рис. 9). Виправити таке становище можливо лише за рахунок своєчасного виявлення різних преморбідних станів, таких як функціональні розлади травної системи, на етапі, коли дитина ще практично здорова. Значній поширеності функціональних захворювань органів травлення у дітей шкільного віку сприяє їх перевантаження, хронічний стрес та негативний вплив різних консервантів, що входять до складу їжі. Хоча ці функціональні відхилення не несуть загрози життю дитини, але вони знижують його якість, водночас їх довготривале існування призводить до виникнення органічних змін та формування хронічної патології у шлунково-кишковому тракті.




Необхідно зазначити, що початок усіх функціональних розладів органів травлення у дітей може бути ще в неонатальному періоді її розвитку. Ми не завжди надаємо належного значення наявності фізіологічного гастро-езофагеального рефлюксу у новонароджених дітей, що зустрічається у більшої частини немовлят на першому місяці їх життя. За нашими даними, функціональні розлади біліарного тракту діагностуються у кожної другої дитини при її обстеженні у гастроентеролога. Це також стосується і синдрому подразненого кишківника, який дуже часто залишається не діагностованим [15].
Виникнення різних функціональних гастроентерологічних захворювань у дітей тісно пов’язане з особливостями їх центральної та вегетативної нервової системи. Тому необхідно враховувати роль психоемоційного фактора в розвитку цих пограничних станів у дітей. Важливо правильно оцінити соціальний і психологічний клімат сім’ї, де виховується дитина. Це допоможе у подальшому прогнозувати ризик виникнення захворювань травної системи і дозволить провести адекватні та ефективні індивідуальні реабілітаційні заходи, тим самим попередити подальший розвиток гастроентерологічної патології у дітей.
Важливу роль в профілактиці гастроентерологічних та інших захворювань відіграє нормальний біоценотичний стан дитини. На жаль, розповсюдженість дисбактеріозів останнім часом набула критичного значення, і єдиний реальний шлях протидії цьому є правильне використання пре- та пробіотиків і медичних препаратів, що успішно пройшли апробацію в дитячих клініках і широко застосовуються в практичній медицині [7, 8].
В контексті актуальних питань щодо збереження здоров’я здорової дитини, в останній час все більшу увагу привертають питання оцінки стану та ступеня зрілості сполучної тканини. Встановлюючи тип конституції дитини, ми певною мірою оцінюємо індивідуальні особливості фізіології сполучної тканини.
Чому це питання набуває такого значення? По-перше, під зростаючим впливом несприятливих факторів довкілля на організм дитини, накопиченням мутацій, збільшується частота виявлення мікроаномалій розвитку та ознак диференційованої і недиференційованої дисплазії сполучної тканини. По-друге, як показали наші клінічні спостереження, дисплазії сполучної тканини у дітей досить часто поєднуються з хронічними хворобами бронхолегеневої системи, захворюваннями органів травлення, носоглотки, проявами вегетативних дисфункцій. Тому своєчасне визначення типу сполучної тканини та виявлення ознак її первинної дисплазії у дітей є важливим питанням прогнозу їх здоров’я та визначення обсягу профілактичних і реабілітаційних заходів для дітей з груп ризику хронізації соматичної патології [17].
Висвітлюючи проблему збереження здоров’я здорової дитини, необхідно зазначити, що на сьогодні найбільш розповсюджені захворювання у дітей мають генетичну основу (табл. 1). Ризик розвитку хронічного захворювання існує у кожного п’ятого новонародженого. У дітей від хворих батьків завжди є ризик розвитку захворювань. Це потребує від кожного дитячого спеціаліста, в першу чергу — від педіатрів, відповідних знань та генетичної орієнтації, що допоможе оцінити генетичні особливості кожної конкретної сім’ї, створити групи ризику розвитку можливих хвороб у дітей.
Слід зазначити, що покращення здоров’я дитячої популяції населення України суттєвим чином залежить від зменшення негативного впливу різних перинатальних факторів, найбільш значимими з яких в останні роки є перинатальні ураження нервової системи, більшість з яких ще в антенатальному періоді можна було попередити. Саме в цьому напрямі Інститут ПАГ АМН України плідно працює з розробки нових методів ранньої діагностики різних відхилень у стані здоров’я плода, насамперед, його центральної нервової системи.
Сучасні високоінформативні методи ультразвукового сканування, допплерографії, магнітно-резонансної томографії дозволили нам заздалегідь виявляти різні структурні зміни мозку плода, виділяти певні групи ризику та проводити профілактичні заходи, щоб уникнути тяжкої перинатальної патології. Досягнення вітчизняних вчених (неврологів, перинатологів, акушер-гінекологів) разом зі спеціалістами Наукового клініко-діагностичного центру АМН України дозволили розробити нові діагностичні технології перинатальних уражень нервової системи, без чого неможливо було б організувати своєчасну поетапну реабілітацію стану здоров’я дитини ще до її народження [14].
В контексті питань збереження здоров’я здорової дитини неможливо не звернутися до такої проблеми, як профілактика порушень репродуктивного здоров’я дітей та підлітків. Одним із ефективних заходів щодо збереження репродуктивної функції підростаючого покоління є спеціально розроблена система планування сім’ї, яка існує у всіх країнах світу і містить комплекс медико-організаційних заходів, спрямованих на формування у підлітків безпечної статевої поведінки, зацікавленості у збереженні та поліпшенні власного здоров’я, основ відповідального батьківства. Набуті знання сприятимуть формуванню у юнаків та дівчат прагнення народити здорову дитину [9, 12]. Така цілеспрямована робота з молоддю повинна бути основою діяльності всієї мережі педіатричних лікувально-профілактичних закладів.
Водночас, здоров’я дівчаток та дівчат-підлітків в сучасних умовах характеризується порушеннями становлення репродуктивної функції. Якщо в початкових класах гінекологічні захворювання зустрічаються лише у 5–6 % дівчаток, то у старшокласниць їх кількість збільшується майже в 10 разів.
Впровадження в практику охорони здоров’я системи планування сім’ї за останні 10 років дозволило майже в 6 разів зменшити кількість абортів у неповнолітніх та дівчат-підлітків, але ця проблема потребує подальшого вирішення, насамперед, за рахунок впровадження нових форм роботи зі збереження репродуктивного здоров’я у даної категорії осіб (рис. 10). В цьому плані добре зарекомендувала себе така модель, як використання різних молодіжних центрів з метою надання медичної та психологічної консультативної допомоги підліткам з усіх питань щодо збереження їх репродуктивного здоров’я [12].
Серйозною державною проблемою є пошук більш ефективних методів профілактики токсикоманії, наркоманії та алкоголізму серед дітей і підлітків, що потребує уваги медиків, педагогів, психологів, гігієністів, представників ряду відомств та влади.
Таким чином, цілком очевидно, що без оптимізації та комплексного підходу до організації наукових досліджень в такому важливому напрямі педіатрії, як збереження здоров’я здорової дитини, важливу роль має вивчення стану здоров’я дітей з урахуванням їх індивідуальних вікових особливостей на всіх етапах розвитку та вплив на дитячий організм різних факторів мікро- та макросоціуму. Не враховуючи цього, неможливо створити ефективну систему профілактичних, організаційних та інших технологій, спрямованих на поліпшення та збереження стану здоров’я дітей.


Рис. 10 Частота абортів у дівчат 15-17 років в Україні (на 1000 осіб відповідного віку)


Література

[1] Антипкін Ю. Г. та ін. Сучасні підходи до діагностики та
профілактики рецидивуючих і хронічних бронхітів у дітей. Монографія. – К., 2003.
[2] Антипкін Ю. Г., Неділько В. П., Арабська Л. П. Динаміка показників здоров’я дітей, які мешкають на забруднених радіонуклідами територіях. У кн.: Актуальні проблеми епідеміології та первинної профілактики медичних наслідків аварії на ЧАЕС. – К., 2000. – С. 189–194.
[3] Квашніна Л. В., Апуховська Л. І., Родіонов В. П. Особливості кальцій-фосфорного обміну у здорових дітей в сучасних умовах та оптимізація методів профілактики його порушень// Перинатологія та педіатрія. – 2004. – № 1. – С. 29–32.
[4] Квашніна Л. В., Родіонов В. П., Маковкіна Ю. А. До оцінки стану здоров’я здорових дітей молодшого шкільного віку з урахуванням індивідуально-типологічних характеристик їх розвитку. Матеріали наук.-практ. конференції “Профілактика та реабілітація найбільш поширених захворювань у дітей та удосконалення їх диспансеризації”. – Київ, 26–27 жовтня 2002 р. – С. 62.
[5] Лукьянова Е. М. Медицинские и педагогические аспекты проблемы сохранения здоровья детей// Междунар. мед. журнал. – 2003. – Т. 9, № 3. – С. 6–9.
[6] Лукьянова Е. М., Антипкин Ю. Г., Чернышов В. П. и др. Ионизирующее излучение и иммунная система у детей. Монография. – К.: Эксперт, 2003.
[7] Лукьянова Е. М., Отт В. Д. Основы лечебно-профилактического питания в охране здоровья детей и беременных женщин// Журнал АМН України. – 2002. – Т. 8, № 4. – С. 666–676.
[8] Лукьянова Е. М., Отт В. Д. Проблемы здорового питания детей, беременных женщин, кормящих матерей на современном этапе// Здоровье женщины. – 2002. – № 4. – С. 51–54.
[9] Лук’янова О. М. Безпечне материнство – важливий профілактичний напрям в охороні здоров’я матері і дитини// Здоровье женщины. – 2003. – № 1. – С. 4–9.
[10] Лук’янова О. М. та ін. Актуальні проблеми здоров’я дітей в умовах наслідків авaрії на ЧАЕС. У кн.: Медицина дитинства. – К., 2001. – С. 53–101.
[11] Лук’янова О. М. та ін. Динаміка показників здоров’я з позиції впливу Чорнобильської аварії на систему “вагітна–плід–-дитина”// Педіатрія, акушерство і гінекологія. – 2000. – № 1. – С. 3–8.
[12] Лук’янова О. М., Вовк І. Б., Новік Л. М. Методологія статевого виховання підлітків. У кн.: Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров’я. – К., Логос, 2003. – С. 61–64.
[13] Лук’янова О. М., Квашніна Л. В. Стан здоров’я дітей молодшого шкільного віку та шляхи його корекції// Перинатологія та педіатрія. – 2004. – № 1. – С. 3–5.

[14] Лук’янова О. М., Рогожин В. О., Кирилова Л. Г. Сучасні досягнення перинатальної неврології в Україні// Перинатологія та педіатрія. – 2004. – № 2. – С. 3–6.
[15] Лук’янова О. М., Шкіряк-Нижник З. А., Шадрін О. Г. та ін. Клініко-епідеміологічна характеристика синдрому подразненого кишечника у дітей молодшого шкільного віку: популяційні дослідження// Перинатологія та педіатрія. – 2003. – № 4. – С. 25–28.
[16] Осадчук З. В. Стан здоров’я дітей, які проживають у різних за екологічною характеристикою регіонах України// Перинатологія та педіатрія. – 2000. – № 2. – С. 25–27.
[17] Полуніна Н. В., Нестеренко Е. И., Ашанина Н. М. Медико-социальные факторы риска и их профилактика// Профилактика заболеваний и укрепление здоровья. – 2001. – № 3. – С. 10–12.
[18] Слабкий Г. О., Теряєва О. Г. Виховання здорової людини як засіб первинної профілактики захворювань// Медичні перспективи. – 2001. – Т. VІ, № 1. – С. 118–120.
[19] Чернобыльская катастрофа. Состояние здоровья женщин и детей. Монография/ Под ред. акад. Е. М. Лукьяновой. – М., Знание-М, 2003.
[20] Шкіряк-Нижник З. А. Збереження психологічного, емоційно-вольового здоров’я школяра як важливе завдання школи. Матеріали до круглого столу “Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров’я”. – Київ, 22 грудня 2003 р. – С. 52–55.
[21] Шкіряк-Нижник З. А., Слободченко Л. М., Числовська Н. В. та ін. Психоемоційний стан підлітків – учнів загальноосвітніх шкіл// Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. – 2004. – Вип. 13, кн. 1. – С. 389–393.
[22] Щеплягина Л. А. Проблемы роста и развития здорового ребенка. Мат. конгр. педиатров России. – М., 1999. – С. 548–549.
[23] Hryhorchuk D., Freedmann L., Loukianova E. et al. Predictors of Blood Lead Among Three-Year Old Ukrainian Children. A nested case control study (Submitted in 2005 to International Journal of Occupational and environmental Health).
[24] Hryhorchuk D., Freedma L., Loukianova E. et al. Zink Supplement and Other Predictors of Elevated Blood Cadmium Levels in Ukraine Children (Submitted in 2005 to Journal Human and Experimental Toxicology).
[25] Hryhorchuk D., Pilka E., Loukianova E. et al. Total Serum in Three-Year Old Ukrainian Children (Submitted in 2005 to Journal of Toxicology and Environmental Health).


Статьи на похожую тематику:

1. І.С.Лук’янова, Г.Ф.Медведенко, І.А.Журавель, Я.О.Сопко Вроджені вади розвитку: пренатальні та постнатальні аспекти

2. Юрій Віленський Професор Олександр Волосовець: “Вивчення чинників здоров’я дитини і нові потенціали попередження та лікування хвороб дитячого віку в їхньому сучасному діапазоні — ось сигнальні світла педіатрії”

3. С.І.Сміян Сучасні погляди на проблеми лікування і профілактики остеопорозу

4. Плацентарна недостатність: сучасні аспекти патогенезу, діагностики, профілактики та лікування

5. Медичні аспекти Чорнобиля: проблеми тиреоїдної патології

6. А.М.Щербінська Медичні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД в Україні

7. Є. Є. Шунько, Т. В. Кончаковська Респіраторний дистрес-синдром новонароджених: проблеми та перспективи профілактики і лікування з позицій доказової медицини

8. Юрій Віленський, Олександр Тарасенко Наукові дзвони Чорнобиля

9. О. С. Сичов Класифікація порушень ритму і провідності серця

10. А. М. Василенко, В. І. Фесенко, С. В Швець Хронічний вірусний гепатит В. Корекція імунологічних та мікроциркуляторних порушень



зміст