Анонсы статей



ГОЛОВНА
ГОЛОВНА Поиск
 

статьи схожей тематики

Є.Є.Шунько, О.Т.Лакша
Пелюшковий дерматит: причини виникнення, лікування, догляд за новонародженим, профілактика

Є.Є.ШУНЬКО, д.мед.н., професор; О.Т.ЛАКША, к.мед.н.
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, кафедра неонатології, Київ


Пелюшковий дерматит на сьогоднішній день є найбільш поширеним ураженням шкіри і важливою проблемою в профілактичній охороні здоров`я новонароджених і немовлят та догляду за ними. Частота виникнення становить від 35 до 50% [2, 3].
Пелюшковий дерматит (diaper dermatitis) — це патологічні прояви, що періодично виникають на шкірі новонародженого і дитини раннього віку. Клінічно проявляється у вигляді подразнення шкіри у ділянці промежини, у ділянці зовнішніх статевих органів та заднього проходу. Виникає при недостатньому догляді за шкірою або неправильному використанні підгузників, провокується дією на шкіру фізичних (вологість, температура), хімічних, ферментативних (аміак, ферменти, солі жовчних кислот), механічних (пелюшка, підгузник) і мікробних факторів, що діють із внутрішнього боку пелюшки або підгузника.
У виникненні пелюшкового дерматиту важливу роль відіграють анатомо-фізіологічні особливості шкіри новонароджених і дітей першого року життя. Їх шкіра відрізняється від шкіри дорослого за структурою, площею, ступенем сформованості окремих шарів, розміщенням і кількістю залоз. Шкіра дітей цього віку незріла, має підвищену проникливість і чутливість до низки факторів, таких як механічне тертя, зміна вологості, температури, вплив інших подразнюючих агентів [4].
Роговий шар шкіри немовлят дуже тонкий, ніжний, містить більше вологи. Основний шар — тонкий, містить один ряд клітин. У шкірі новонароджених розвинуті кровоносні сосуди, тому вона має рожевий колір. Зернистий і щитоподібний шари помітні лише на долонях та ступнях. Особливістю будови шкіри у дітей до 6 місяців є відсутність еластичних волокон. Вони формуються пізніше, на другому році життя. У новонароджених і дітей першого року потові залози розвинені слабо, а сальні залози досить добре виражені. Структура шкіри постійно змінюється і перебуває в динамічному процесі розвитку.
Функції шкіри новонароджених не відрізняються від функцій шкіри дорослих, але реалізація їх за умови особливостей будови шкіри дитини надзвичайно важка. Так, нерозвинута система терморегуляції та недостатньо сформовані потові залози, більш високе співвідношення поверхні шкіри до маси тіла не дозволяють підтримувати постійну температуру за несприятливих умов. Шкіра новонародженого добре утримує вологу, захищає інші тканини організму від дії механічних, хімічних, бактеріальних і фізичних факторів. Але тонкий роговий шар легко пошкоджується і не може бути достатньо надійним захистом. Через відсутність еластичних волокон за наявності великої кількості вологи забезпечується захист тільки від механічних пошкоджень. При дії на шкіру різних подразників, особливо в місцях контакту шкіри з пелюшками або підгузниками, найчастіше виникають запальні процеси. У розвитку пелюшкового дерматиту має значення схильність шкіри до виникнення алергічних реакцій.
Клінічно пелюшковий дерматит проявляється почервонінням шкіри, папу­льозним висипом, злущуванням епідермісу в ділянці сідниць, зовнішніх статевих органів, промежини, у нижній третині живота, на внутрішній поверхні стегон. Інфікування бактеріями або розвиток грибкової інфекції — найпоширеніше ускладнення пелюшкового дерматиту.
Уперше в історії цей стан згадується у 117 р. нашої ери. Для лікування лікарі того часу рекомендували купати немовлят з ураженням шкіри в суміші вина, сечі та соляного розчину і сповивати у тканину, що добре пропускає повітря. У медичній літературі стан пелюшкового дерматиту описаний вперше у 1877 році. Існує багато причин виникнення подразнень, які призводять до пелюшкового дерматиту. Всі причини поділено на дві категорії: ті, що є безпосередньо причиною, та ті, що визначають схильність. До факторів, що визначають схильність до виникнення пелюшкового дерматиту, належать: підвищена чутливість шкіри, системні захворювання, себорейний дерматит. До факторів, що спричиняють пелюшковий дерматит, відносять потовиділення, мацерацію, інфекції та травми.
У профілактиці пелюшкового дерматиту мають значення такі фактори:
- вигодовування грудним молоком;
- профілактика подразнення шкіри;
- дотримання правил гігієни (підмивати дитину після кожного акту дефекації та перед заміною підгузника);
- виключення із засобів догляду за шкірою новонародженого речовин, що подразнюють або сенсибілізують її.
На початку 1980-х років було встановлено, що пелюшковий дерматит у своєму розвитку проходить декілька стадій.
Цикл розпочинається з порушення захисної функції рогового шару епідермісу шкіри дитини під впливом низки факторів. Після тривалого контакту з сечею істотно підвищується вологість шкіри, збільшується коефіцієнт тертя і підвищується її чутливість до фізичних факторів. Збільшується проникливість шкіри, особливо для мікроорганізмів. У свою чергу, ферменти калу (ліпаза, протеаза) подразнюють шкіру і підсилюють вплив солей жовчних кислот. Змішування сечі і калу призводить до взаємодії уреази, що виробляється бактеріями калу, з мочевиною сечі. Внаслідок цього процесу відбувається виділення аміаку, який підвищує рН середовища, що, в свою чергу, призводить до активації ферментів калу та збільшення проникливості шкіри. Послаблення її бар`єрної функції спричиняє розмноження бактерій і грибів, особливо Candida albicans, які дуже швидко інфікують послаблену шкіру. Слід зазначити, що саме мікроорганізми сімейства Candidas є причиною найбільш тривалих і тяжких форм пелюшкового дерматиту.
Діти, що вигодовуються грудним молоком, рідше мають пелюшковий дерматит, оскільки їх кал має низьку активність ферментів [1].
За ступенем тяжкості розрізняють три послідовних ступеня пелюшкового дерматиту (критерії F.Germozo, 1984). Легкий ступінь проявляється почервонінням, незначно вираженим папульозним висипом і лущенням епідермісу на ділянках шкіри сідниць, стегон, нижніх відділів живота. Якщо дія пошкоджуючих агентів триває, розвивається пелюшковий дерматит середнього ступеня: на шкірі з’являються папули, пустули, ерозії, у складках шкіри можуть утворюватися інфільтрати, можливо інфікування бактеріями і грибами Candida albicans. При тривалому перебігу захворювання (тяжкий ступінь) утворюються поширені інфільтрати, папули, пухирі, глибокі ерозії, виразки та збільшуються ділянки ураження. Прогресування і швидкий розвиток пелюшкового дерматиту інколи триває всього декілька годин. Така ситуація вимагає більш енергійного втручання і застосування сучасних лікувальних препаратів.


Догляд та лікування

Все вищесказане визначає необхідність удосконалення догляду за шкірою немовляти, лікування дитини та профілактики пелюшкового дерматиту. Головною метою догляду за шкірою дитини є попередження подразнення і пошкодження епідермісу, очищення шкіри та захист її від контакту з фізіологічними виділеннями. Головна мета лікування полягає в тому, щоб протягом короткого проміжку часу надійно та безпечно ліквідувати симптоми пелюшкового дерматиту. Крім того, необхідно максимально забезпечити контакт ушкодженої шкіри з повітрям.
Помірне застосування присипки захищає шкіру від тертя підгузниками, але надмірне використання її, особливо після купання, коли шкіра не зовсім суха, призводить до утворення грудочок та крихт і додаткового її пошкодження. Деякі діти погано переносять втирання у шкіру засобів для пом’якшення, оскільки ця маніпуляція супроводжується затримкою потовиділення та мацерацією. Застосування косметичних засобів не вирішує повною мірою питання лікування та профілактики уражень шкіри у немовлят. Надмірне застосування косметичних засобів погіршує дихальну функцію шкіри, призводить до виникнення алергічних реакцій та ускладнює перебіг захворювання.
При пелюшковому дерматиті необхідно рекомендувати лікарські препарати місцевої дії, які забезпечують необхідний лікувальний ефект без системного впливу.
Креми та мазі, що застосовувалися раніше і основою яких були суміші цинку та тальку, мали лише адгезивні властивості, створювали на поверхні шкіри плівку, що обмежувала контакт шкіри з повітрям, сприяла розвитку інфекційних ускладнень. Це не дозволяло досягти бажаного терапевтичного ефекту, подовжувало термін і тяжкість перебігу захворювання.
Інша група лікарських засобів, — препарати, що містять лише Д-пантенол, сприяють регенерації тканин, але не перешкоджають виникненню запального процесу і не мають протимікробної дії. Терапевтичний ефект не досягається в короткий термін, строк лікування та страждання дитини подовжуються.
Не рекомендується призначати обробку пошкодженої шкіри розчинами брильянтового зеленого, йоду, метиленового синього. По-перше, це боляче для дитини, по-друге — в подальшому складно оцінити стан шкіри.
В Україні зареєстровано гель Пантестин-Дарница (ЗАТ “Фарма­цевтична фірма “Дарниця”, Україна) — перспективний і доступний засіб для зовнішнього використання при лікуванні дітей із пелюшковим дерматитом.
Специфічні властивості гелю Пантестин-Дарниця, його двокомпонентність та потенціююча дія складових частин дозволяють використовувати препарат для ефективного лікування пелюшкового дерматиту. Д‑пантенол, що входить до складу гелю і є провітаміном В5, має стимулюючу дію на репараційні процеси у тканинах. Проникаючи у клітини епітелію, він трансформується в пантотенову кислоту, бере активну участь у репарації та синтезі пластичного матеріалу. З метою профілактики інфекції та проведення лікувальних заходів до складу гелю введено катіонний антисептик мірамістин, що має антибактеріальну, фунгіцидну активність, стимулює місцеві імунні реакції та доповнює дію Д-пантенолу.
Завдяки особливостям будови молекули антисептик мірамістин не має ні шкідливого, ні токсичного впливу на клітини людини.
Комбіноване використання цих інгредієнтів сприяє суттєвому скороченню тривалості лікування і швидкому одужанню пацієнта. Висока ефективність та безпечність препарату забезпечується також за рахунок гелевої форми, яка метаболізується безпосередньо в тканинах і не впливає на системний кровообіг, не має токсичної дії на клітини людини.
Таким чином, Пантестин-Дарниця має репаративну та протизапальну дію, що сприяє посиленню процесів регенерації шкіри як при легких ураженнях, так і за наявності ранових поверхонь із тяжким перебігом.
Препарат слід щоденно наносити тонким шаром на уражені поверхні під час сповивання і переодягання дитини до зникнення симптомів пелюшкового дерматиту.
Техніка обробки шкіри:
- ретельно вимити та висушити поверхню шкіри;
- ділянку шкіри з висипкою звільнити від залишків мазі, нанесеної попередньо;
- нанести гель Пантестин-Дарница на шкіру і вдягнути чистий підгузник.
Склад гелю Пантестин-Дарниця, його антимікробна і протизапальна дія, позитивний вплив на регенерацію тканин і безпечність при застосуванні дозволяє скоротити термін одужання хворого, зменшити частоту розвитку ускладнень. Отже, гель Пантестин-Дарниця може використовуватися для лікування пелюшкового дерматиту.


Література

[1] Berg R.W. Etiologic factors in diaper dermatitis: A model for development of improved diapers// Pediatrician. – 1986. – V.14, №1. – P.27–33.
[2] Jordan W.E., Lawson K., Berg R., Fromxman J. Diaper dermatitis: frequency and severity among a general infant population// Pediatr. Dermatolog. – 1986. – V.3. – P.198–207.
[3] Laine A.T., Render P.A. Evaluations of diaper containing absorbent gelling material with conventional infants// Am. J. DC. – 1990. – V.114. – P.315–319.
[4] Liou L.W., Janniger C.K Skin care of the normal newborn// Cutis. – 1997. – V.59, №4. – P.171–174.


Статьи на похожую тематику:

1. Є.Є.Шунько, О.Т.Лакша, С.Я.Старенька, Т.О.Орлова Застосування гелю Пантестин при пелюшковому дерматиті у новонароджених і дітей раннього віку

2. Атопічний дерматит: патогенез, діагностика, лікування

3. О. О. Костюк, Є. Є. Шунько Цитомегаловірусна інфекція у новонароджених: особливості перебігу, діагностика та лікування

4. Є. Є. Шунько, Т. В. Кончаковська Респіраторний дистрес-синдром новонароджених: проблеми та перспективи профілактики і лікування з позицій доказової медицини

5. Цереброваскулярні захворювання, їх лікування та профілактика з погляду вітчизняного фармвиробника

6. Л. А. Пиріг Діагностика, профілактика та лікування хвороб нирок у діяльності лікаря загальної практики

7. Л. А. Пиріг Діагностика, профілактика та лікування хвороб нирок у діяльності лікаря загальної практики

8. Д. В. М’ясоєдов, О. І. Євтушенко, Ю. М. Лещенко, П. І. Гордійчук, К. В. Кошель Профілактика та лікування гнійно-запальних ускладнень у хворих на колоректальний рак із застосуванням Цифрану СТ

9. М.В.Маркова, Є.М.Харченко, В.В.Бабич, Н.М.Степанова, С.А.Бахтіярова, О.М.Лещенко /неврологія/ Невротичні, пов’язані зі стресом розлади, коморбідні з артеріальною гіпертензією: особливості виникнення та терапії

10. О.Й.Жарінов Профілактика інсульту у хворих із фібриляцією передсердь



зміст